Малагасійці
Малагасійці (мальгаші, малагасі) — народ, основне населення острівної держави Мадагаскар.[1]
| Малагасійці | |
|---|---|
 | |
| Кількість | бл. 10,2 млн чол. |
| Ареал |  Мадагаскар |
| Близькі до | Автронезійці, банту |
| Мова | малагасійська мова, французька мова |
| Релігія | традиційні вірування анімізму, тотемізму, 10 % — мусульмани-суніти, християнство |
Чисельність, субетноси та віра
ред.Чисельність малагасійців на о. Мадагаскар — близько 22 млн чоловік; невеликі групи (по 2 тис. чоловік станом на 1987 рік) живуть також на Сейшельських та Коморських островах і у Франції.
Малагасійці поділяються на чимало субетнічних груп:
- меріна
- сіханака
- циміхеті
- антанкарана
- антаймуру
- бецілеу
- бара
- бецімісарака
- антаймуру
- антайсака
- махафалі
- сакалава
- везу
та інші. Розмовляють діалектами малагасійської мови, що належить до австронезійських мов.
Біля половини всіх малагасійців зберігають традиційні вірування, 10 % — мусульмани-суніти; решта сповідують християнство.
Історія
ред.Етногенез малагасійців вивчений не до кінця. Вважається, що Мадагаскар заселяли вихідці з Індонезії двома самостійними хвилями — до ІІІ століття до н. е. і в 1-й половині 1-го тисячоліття н. е.
В VII—VIII століттях на західному узбережжі з'явилися араби та арабізовані банту (суахілі) зі Сходу Африки; приблизно у ІХ — Х століттях — араби з Аравійського півострову, в XVII—XVIII століттях — раби-африканці, і врешті з встановленням торгових стосунків, експансією, піратством та спробами колонізації — європейці (передовсім французи та британці).
У ХІІІ — XV століттях склалися основні сучасні субетноси малагасійців. Тоді ж виникли перші протодержави. З XVI століття одна з субетнічних груп — меріна помітно підсилилася, і на її базі починається централізація влади та земель інших племен, що завершилася на початку XIX століття створенням королівства Мадагаскар. Королівство було підкорено французами наприкінці XIX століття.
З 1960 року малагасійці розвиваються в незалежній республіці.
Традиційне господарство, суспільство і культура
ред.Основа господарства — землеробство (головні культури — кава, ваніль, рис). Основна порода худоби — зебу. Дуже розвинуті ремесла. Розвивається промисловість.
Основа традиційної соціальної організації — сільська громада.
Традиційні вірування — культ сил природи і предків, розвинута система табу (фаді), обожнення правителя, його зв'язок з верховним божеством Занахарі.
Біля половини всіх малагасійців зберігають традиційні вірування, 10 % — мусульмани-суніти; решта сповідують християнство.
Примітки
ред.- ↑ Африка: Энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 2. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 671 с. (с. 124)
Література
ред.- Мифологический словарь, М.: «Советская Энциклопедия», 1991 (рос.)
- Народы мира: Историко-этнографический справочник / Гл. ред. Ю. В. Бромлей. Ред. коллегия: С. А. Арутюнов, С. И. Брук, Т. А. Жданко и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1988. — 624 с. (с. 275—277)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
ред.- Мова малагасійців плато [Архівовано 6 лютого 2007 у Wayback Machine.] (та інші малагасійські діалекти, англ.)