Вікіпедія

Кінематограф Африки

Кінематограф Африки — охоплює як історію, так і сучасність створення та показу фільмів на африканському континенті, а також розповідає про людей, причетних до цієї форми аудіовізуальної культури. Воно бере свій початок на початку 20-го століття, коли основною кінематографічною технологією були кіноплівкові бобіни. У колоніальну епоху африканське життя показували лише роботи білих, колоніальних, західних кінематографістів, які зображували африканців у негативному ключі, як екзотичних «інших»[1]. Оскільки існує понад 50 країн з аудіовізуальними традиціями, не існує єдиного «африканського кінематографа». Як історично, так і культурно, існують значні регіональні відмінності між кіно Північної Африки та країн на південь від Сахари, а також між кінематографами різних країн[1].

Вуличний кіноплакат у Тунісі до єгипетського фільму «Переможець Салладін» (1963, араб. الناصر صلاح الدين, Al Nasser Salah Ad-Din) режисера Юсефа Шахіна з Ахмедом Мажаром у ролі Салладін, Салахом Зульфікаром, Надією Лутфі та іншими акторами в головних ролях.

Кінематограф Тунісу та Єгипту є одними з найстаріших у світі. Піонери Огюст і Луї Люм'єр показували свої фільми в Александрії, Каїрі, Тунісі, Сусі (Лівія) та Хаммам-Ліфі (Туніс) у 1896 р[2][3]. Альберта Самама Чіклі часто називають першим продюсером корінного африканського кіно, який демонстрував свої короткометражні документальні фільми в казино Тунісу ще в грудні 1905 р[4]. Разом зі своєю донькою Хейде Тамзалі Чіклі продюсував важливі ранні стрічки, зокрема «Дівчинку з Карфагена» 1924 р. У 1935 році кіностудія MISR у Каїрі почала виробляти переважно шаблонні комедії та мюзикли, а також такі фільми, як «Заповіт» Камаля Селіма (1939). Розквіт єгипетського кіно припав на 1940-ві, 1950-ті та 1960-ті роки, які вважаються його Золотим віком[5]. Основоположний фільм Юсефа Шахіна «Каїрський вокзал» (1958) заклав фундамент арабського кіно[6].

Нігерійська кіноіндустрія є найбільшою в Африці за обсягом, кількістю щорічних фільмів, доходами та популярністю[7][8][9]. Вона також є другим за величиною виробником фільмів у світі[10]. У 2016 році кіноіндустрія Нігерії внесла 2,3 % до її валового внутрішнього продукту (ВВП).[10].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Hayward, Susan. «Third World Cinemas: African Continent» in Cinema Studies: The Key Concepts (Third Edition). Routledge, 2006. p. 426—442
  2. ↑ Leaman, Oliver (16 грудня 2003). Companion Encyclopedia of Middle Eastern and North African Film (англ.). Routledge. ISBN 9781134662524.
  3. ↑ Alexandria, Why? (The Beginnings of the Cinema Industry in Alexandria). Bibliotheca Alexandrina's AlexCinema.
  4. ↑ Three Programmes. Cinema Ritrovato. Процитовано 14 October 2020.
  5. ↑ The Golden Age of Egyptian Cinema – the 1940s to 1960s. Архів оригіналу за 25 листопада 2017. Процитовано 6 жовтня 2017.
  6. ↑ African Cinema: Invisible Classics. British Film Institute. Архів оригіналу за 3 серпня 2012.
  7. ↑ Top 10 film industries in Africa. afriff.com. AFRIFF African International Film Festival. 4 August 2023. Процитовано 25 жовтня 2023.
  8. ↑ Nigeria surpasses Hollywood as world's second largest film producer – UN. un.org. United Nations. 5 травня 2009. Архів оригіналу за 9 березня 2013. Процитовано 25 жовтня 2023.
  9. ↑ Nigeria's Nollywood eclipsing Hollywood in Africa. The Independent. 15 травня 2010. Архів оригіналу за 18 травня 2010. Процитовано 24 листопада 2010.
  10. ↑ а б Spotlight: The Nigerian Film Industry (PDF). July 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кінематограф_Африки&oldid=40996023