Кім Юлій Черсанович
Ю́лій Черса́нович Кім (рос. Юлий Черсанович Ким; псевдонім — Ю. Михайлов;* 23 грудня 1936, Москва, Російська РФСР) — російський поет, композитор, драматург, сценарист і бард корейського походження.
| Юлій Черсанович Кім | |
|---|---|
 Юлій Черсанович Кім | |
| Ім'я при народженні | Ким Юлий Черсанович |
| Псевдо | Ю. Михайлов(1969—1985) |
| Народився | 23 грудня 1936 (87 років) Москва, РРФСР |
| Країна |  СРСР Росія Ізраїль |
| Національність | кореєць |
| Діяльність | поет, драматург, бард, композитор |
| Alma mater | Московський педагогічний державний університет |
| Знання мов | російська[1] |
| Роки активності | 1960-ті — тепер. час |
| Жанр | авторська пісня і п'єса |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 0453759 |
Біографія
ред.Народився в сім'ї корейського імігранта Кім Чер Сана та Ніни Валентинівни Всесвятської. Його батьки стали жертвами репресій 1937-1938 років, батько був страчений, а мати як «член сім'ї зрадника Батьківщини» була засуджена до п'яти років табору та трьох років заслання. У 1958 році, за часів «відлиги» її було реабілітовано, але до того часу вона не мала права проживати в Москві, отже сім'я мешкала у Малоярославці Калузької області, а потім (з 1951 року) — в Туркменістані. Кім повернувся до Москви в 1954 році, вступивши до Московського державного педагогічного інституту.
Ще під час навчання в педінституті почав писати пісні на свої вірші (з 1956 р.) та виконувати їх, акомпануючи собі на семиструнній гітарі з особливим «циганським» строєм. Його перші концерти відбулися в Москві на початку 1960-х років, молодий автор швидко увійшов до числа найбільш популярних бардів Росії.
Закінчив історико-філологічний факультет (1959), за розподілом п'ять років працював на Камчатці, потім кілька років у Москві, викладав історію й суспільствознавство. В ці роки Юлій Кім почав писати й розігрувати з учнями авторські пісенні композиції з інтермедіями та вокальними сценами, в яких були всі елементи мюзиклу.
У 1965-1968 роках стає одним з активістів правозахисного руху. У 1966 році він одружився з Іриною Петрівною Якір (1948—1999) — онукою репресованого командарма Й. Е. Якіра. Батька Ірини, відомого правозахисника й дисидента, було заарештовано в 14 років. Він вийшов на волю лише в 32 роки.
В 1968 році Кім назавжди покинув школу на вимогу керівництва, що не пробачило йому участі в правозахисному русі. Відтоді став професійно займатися створенням пісень і п'єс для театру й кіно. Довгий час у титрах кінофільмів і афішах спектаклів його вказували під псевдонімом «Ю. Михайлов», оскільки прізвище «Кім» звучало для вищого керівництво по-дисидентськи крамольним.
Більшість пісень Юлія Кіма написані на власну музику, багато також у співавторстві з такими композиторами, як Геннадій Гладков, Володимир Дашкевич, Олексій Рибніков.
У 1974 вступає до Московського профкому драматургів і починає роботу над власними п'єсами.
У 1985 році він зіграв головну роль у спектаклі по своїй п'єсі «Ной та його сини». Того ж року відмовився від використання псевдоніму й почав друкуватись під власним іменем. Тоді ж вийшов перший диск його пісень — «Рыба-кит».
Зараз дискографія Юлія Кіма нараховує більше 20 найменувань дисків, аудіо- та відеокасет із записами пісень. Пісні Кіма увійшли до всіх антологій авторської пісні, а також до багатьох антологій сучасної російської поезії, серед яких «Строфы века» (упорядник Євген Євтушенко, 1994).
Юлій Кім — член Союзу кінематографістів СРСР (1987), Союзу письменників (1991), Пен-клубу (1997). Йому належать близько п'ятисот пісень (багато з яких звучать у кінофільмах і спектаклях), трьох десятків п'єс і десятка книг. Лауреат премії «Золотой Остап» (1998). Лауреат російської Державної премії ім. Булата Окуджави (2000).
З 1998 року живе в Єрусалимі та Москві. Член редколегії «Иерусалимского журнала». Двічі на рік проводить презентації «Иерусалимского журнала» разом з його редактором, поетом Ігорем Бяльським, та Ігорем Губерманом.
В Ізраїлі складав пісні у співавторстві з композитором і бардом Мариною Меламед.
Громадянська позиція
ред.У вересні 2014 року написав сатиричну пісню «Марш п'ятої колони», в якій засуджується російська агресія в Україні[2] (переклад дослівний):
І ось знову нас мало - тисяч вісім, може бути, Кого телеканали не можуть обманути.
Кого Росія-мама готова з'їсти живцем.
Знову нас, братці, мало, утомившись ми живем.
Поки ми честь по честі ганили нашу владу,
Росія з нами разом сміялася подбочившись.
І раптом нез'ясовно, як грім серед білого дня,
Росія після Криму збожеволіла одразу вся.
Неначе подвиг славний наш головний скоїв,
Як би рукою державной дракона розтрощив.
І чесну перемогу поклав у наших ніг,
Неначе він сусіда не пограбував під шумок.
І спливло в одночас забуте вже давно
Немислиме щастя бути з владою заодно.
Бери, начальник, ширше, вріж Києву під дих,
Щоб бачили чужинці, як наші б'ють своїх.
Дружина Михалкова стіною навколо Кремля
Витійствує суворо, Макара затаврувавши.
І вже, якщо сам Лимонов цілує їх взасос,
То з інших мільйонів, який бути може поспит?
І ось знову нас мало, як у минулі роки,
І навіть ще менше, причому, набагато менше,
Зовсім-зовсім трошки.
Ось, братці, в чому біда.
Фільмографія
ред.Пісні Кіма звучали в 50 фільмах, зокрема:
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ ПроДетЛит — 2019.
- ↑ "Россия после Крыма свихнулась сразу вся" - российский бард написал песню об украино-российскую войну. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 22 листопада 2014.
Посилання
ред.
- Юлій Кім на bards.ru [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Юлій Кім на lib.ru [Архівовано 12 березня 2007 у Wayback Machine.]