Відкрити головне меню

Кікві́дзе Васи́ль (Васо́) Ісидоро́вич (28 лютого [12 березня] 1895(18950312), Кутаїсі, Кутаїська губернія, Російська імперія — 11 січня 1919, хутір Зубріловка, Волгоградська область, Російська республіка) — грузинський радянський діяч, активний учасник громадянської війни, лівий есер, симпатизував анархістам, антисеміт.

Кіквідзе Василь Ісидорович
The Soviet Union 1970 CPA 3921 stamp (Vasily Kikvidze).jpg
Ім'я при народженні груз. Vasily Kikvidze
Народився 28 лютого (12 березня) 1895
Кутаїсі, Кутаїська губернія, Російська імперія[1]
Помер 11 січня 1919(1919-01-11)[1] (23 роки)
Сталінградська область
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство
(підданство)
Грузія
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність військовослужбовець
Учасник Перша світова війна і Громадянська війна в Росії
Військове звання рядовий

БіографіяРедагувати

Походив із родині дрібного грузинського чиновника. В 14-річному віці приєднався до партії есерів-максималістів, за що був виключений з Кутаїської гімназії.

У 1915 році під час Першої світової війні призваний на військову службу до кавалерії, потрапив однорічником гусарського полку. Неодноразово арештовувався за революційну та інтернаціоналістську пропаганду в армії. У 1917 році був обраний головою солдатського комітету 6-ї кавказької дивізії. Під час Українсько-більшовицької війни з грудня 1917 до квітня 1918 року командував Рівненським червоногвардійським загоном у боях проти Центральної Ради в районі Рівного, Дубного, а також проти німецьких загонів. Під час військових дій відзначився організацією пограбувань місцевого населення та єврейськими погромами.

Навесні 1918 року, командуючи 4-ю Червоною армією, Кіквідзе застосовував в Україні тактику «випаленої землі»: висаджував при відступі водокачки, знищував запаси продовольства, руйнував залізничне полотно.

У травні 1918 року в Тамбові сформував та очолив дивізію, яка згодом отримала назву 16-ї стрілецької. В червні 1918—1919 брав участь у боях проти військ генерала Краснова.

СмертьРедагувати

Згідно з офіційною радянською історіографічною версією, Кіквідзе «загинув у бою». Потім в мемуарно-художній літературі з'явилися спогади соратника Кіквідзе К. Єрьоміна про нібито «одинокий шальний постріл». А згодом спливли документи про співучасть Кіквідзе в заколоті його друга анархіста Железнякова проти наркома оборони Радянської республіки Подвойського та про направлення з Москви на їх ліквідацію спецгрупи ВЧК.

Похований з усіма військовими почестями в Москві на Ваганьковському кладовищі. Поряд з його могилою також з військовими почестями похований Анатолій Железняков, теж розстріляний більшовиками-чекістами.

Пам'ятьРедагувати

На честь Кіквідзе у 1957—2017 роках була названа сучасна вулиця Михайла Бойчука в Києві[2].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати