Кшиштоф Квятковський
Кшиштоф Квятковський (пол. Krzysztof Kwiatkowski; нар. 14 травня 1971 року, Згеж) — польський правник, політик та державний діяч. Сенатор VII i X каденції (2007—2011, з 2019), депутат Сейму Республіки Польща VII каденції (2011—2013). З 2009 по 2011 рік обіймав посаду Міністра юстиції Польщі. У 2009—2010 роках — Генеральний прокурор, а у 2013—2019 роках — президент Вищої палати контролю Республіки Польща.
| Кшиштоф Квятковський | |
|---|---|
| пол. Krzysztof Kwiatkowski | |
 | |
| Народився |
14 травня 1971 (52 роки) Зґеж, Республіка Польща |
| Країна |
 Республіка Польща |
| Діяльність | правник, політик, адвокат |
| Alma mater | Лодзький університет, Варшавський університет і Q110427421? |
| Знання мов | польська |
| Заклад | Supreme Audit Officed і Міністерство юстиції Польщі |
| Членство | Federation of Fighting Youthd, Independent Students' Uniond і Polish Paralympic Committeed |
| Посада | член Сейму Польщі[d] і міністр юстиції Польщіd |
| Партія | Громадянська платформа, Solidarity Electoral Actiond, Centre Agreementd і Social Movementd |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Народився 14 травня 1971 року в Згежі[1]. Спочатку вступив до Лодзкого університету на факультет права та адміністрування, однак навчання було перерване через виявлення злоякісної пухлини[1]. Згодом, у 2001 році, закінчив факультет права та адміністрування Варшавського університету та здобув ступінь магістра права[2]. Був членом Незалежного союзу студентів.
У 1997—2001 роках був особистим секретарем прем'єр-міністра Польщі Єжи Бузека[2]. З 2004 по 2013 рік був членом партії «Громадянська платформа».
З 1993 року був пов'язаний з місцевою владою. Спочатку був радником, потім головою Ревізійної комісії міськради та керівником клубу радників. До 2006 року він був віце-президентом Згежа, відповідальним, серед іншого, за фінанси, освіту, культуру, спорт, а також інвестиції та отримання європейських коштів[2].
На виборах до місцевого самоврядування 2006 року він балотувався на пост мера міста Лодзь. У першому турі він отримав другий результат (27,03 % підтримки, 59 946 голосів). У другому турі він програв Єжи Кропівницькому, набравши 44,31 % голосів[3]. Того ж року він отримав мандат радника Лодзької регіональної ради, в якій обійняв посаду заступника голови.
На парламентських виборах 2007 року він був обраний сенатором VII каденції, отримавши 164 151 голосів[4]. Очолював Законодавчий комітет. Після призначення Анджея Чуми на посаду міністра юстиції, Кшиштоф Квятковський 4 лютого 2009 року зайняв посаду державного секретаря у цьому міністерстві.
14 жовтня того ж року президент Лех Качинський призначив його міністром юстиції та генеральним прокурором у першому уряді Дональда Туска[2]. Після встановленого законом розділення цих функцій, Анджей Серемет замінив його на посаді генерального прокурора. 11 квітня 2010 року він став членом Міжвідомчої групи з координації дій, у зв'язку з катастрофою Ту-154 в Смоленську.
На парламентських виборах у 2011 році він був кандидатом від Громадянської платформи в Сейм з третього місця в Лодзькому окрузі. Він отримав депутатський мандат, набравши 68 814 голосів[5].
З 2013 по 2019 рік обіймав посаду президента Вищої палати контролю Республіки Польща[6][7]. На парламентських виборах у 2019 році був обраний сенатором від округу № 24[8], набравши 79 348 голосів. У Сенаті він був співзасновником Кола незалежних сенаторів та обійняв посаду голови Законодавчого комітету[9]. 17 січня 2020 року він був обраний Сенатом до Національної ради судочинства.
Нагороди ред.
- Командорський хрест із зіркою Ордену Заслуг Угорщини (2011);
- орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (22 січня 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[10];
Примітки ред.
- ↑ а б Rafał Kalukin. Kwiatek rozrabia. wyborcza.pl. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ а б в г Senat RP - Senatorowie - Krzysztof Kwiatkowski. ww2.senat.pl. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Geografia wyborcza - Wybory samorządowe - Państwowa Komisja Wyborcza. wybory2006.pkw.gov.pl. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Wybory 2007. wybory2007.pkw.gov.pl. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Wybory 2011 - Wyniki głosowania. wybory2011.pkw.gov.pl. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Prezes NIK: wystąpiłem z prośbą o uchylenie mi immunitetu. TVN24. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Szef NIK złożył rezygnację. Zamierza wystartować w wyborach. wpolityce.pl. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Nieoficjalnie: opozycja odbija Senat, PiS pokonany!. naTemat.pl (PL-pl) . Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Goluch, oprac Bartosz (13 листопада 2019). Znamy przewodniczących komisji Senatu. 8 z KO, 6 z PiS. wiadomosci.wp.pl (пол.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №14/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 8 жовтня 2020.