Відкрити головне меню

Морфологічна характеристикаРедагувати

Рослина заввишки 30—10 см, з повзучим гіллястим кореневищем. Стебла дещо розпростерті або майже прямостоячі, гіллясті, голі, борозенчасті. Листки непарноперисті, черешок з 5—12 парами еліптичних або довгасто-лінійних листочків, на вершк загострених. Верхні листки сидячі, прилистки вільні, ланцетні. Квітки зібрані в зонтикоподібні китиці з квітконосами завдовжки 3—15 см, що іноді перевищують листки. Чашечка дзвоникоподібна, 5-зубчаста. Віночок з трох зігнутим дзьобоподібно розширеним човником. Тичинок 10, з яких 9 зрослися нитками в трубочку. Плоди — лінійні боби, 4—5 см завдовжки. Цвіте в травні — серпні; насіння достигає з липня.

ПоширенняРедагувати

Росте на луках, узліссях, по чагарниках, на схилах у великій кількості.

Медичне застосуванняРедагувати

В медицині використовується насіння в'язеля, з якого виділено маловивчені серцеві глюкозиди: коронизид, корониллін. Крім того, насіння містить вуглевод стахіозу, жирне олію, насичені жирні кислоти, сечову кислоту, каротин, вітамін С (0,27 %).

Фармакологічні властивостіРедагувати

Коронизид має вибіркову дію на серце, за характером і силою подібну до строфантину.

Застосування у народній медициніРедагувати

В народній медицині застосовується від водянки. Настій з насіння в'язеля діє подібно до настою наперстянки.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати