Відкрити головне меню

Куфальдт Георг Фрідріх ( нім. Georg Friedrich Ferdinand Kuphaldt 6 червня, 1853 — 4 квітня, 1938) — уславлений німецький садівник і ландшафтний архітектор, автор проектів числених декоративних садів і парків у Німеччині та в Російській імпрерії.

Куфальдт Георг Фрідріх
нім. Georg Friedrich Ferdinand Kuphaldt
Georg Kuphaldt Portrait.jpg
Невідомий портретист кінця 19 ст. Портрет Георга Куфальдта.
Народження 6 червня 1853(1853-06-06)Плен, Німецька імперія
Смерть 4 квітня 1938(1938-04-04) (84 роки)Берлін
Громадянство Німеччина
Діяльність архітектор, садівник, pomologist, ландшафтний архітектор
Праця в містах Берлін, Рига, Санкт-Петербуг, садиба Муромцево біля міст Судогда та Володимир
Архітектурний стиль необароко, модерн
Найважливіші споруди низка декоративних садів в містах( в т.ч. Рига) та приватних садибах Прибалтики, Зимовий палац (сад біля західного фасаду), Садиба Муромцево, парк в стилі необароко, парк садиби Шарівка (Україна)
Куфальдт Георг Фрідріх у Вікісховищі?


Зміст

Життєпис, ранні рокиРедагувати

Походив з родини вчителя Ганса Генріха Куфальдта, де було четверо дітей (містечко Плен, земля Гольштейн). Закінчив середню школу, після котрї два роки навчався в школі садівницта Ойтинського придворного парку. Стажувався в Інституті помології міста Рейтлінген, в Зоологічному саду міста Кельн та Трір, був помічником королівського садівника в Потсдамі у 1876-1878 рр. Успішно здав усі іспити.

По нього дізнались в Прибалтиці, де роками були тісні культурні зв'язки з Німеччиною. У віці 27 років він отримав запрошення на працю у місто Рига, де отримав посаду директора міського саду.

Прибалтика та Російська імперіяРедагувати

В місті Рига 1870 року заснували міське садово-паркове управління. Куфальдт оримав посаду директора садів та парків Риги. Він працюватиме в цьому закладі до виїзду з Російської імперії, надсилаючи свої проекти також приватним володарям дворянських садиб. Серед реалізованих проектів Куфальдта —

  • Парк Вієстура (Петровський), Рига
  • Верманський парк, Рига
  • Стрілецький парк, Рига
  • Парк Гризинькалнс
  • Парк Еспланада
  • Межапарк та ін.

До переліку садів і парків роботи Куфальдта належать також сад біля західного фасаду царського Зимового палацу у Санкт-Петербурзі та парк садиби Шарівка в провінції Україна під містом Харків.

Парк садиби В.С. Храповицького МуромцевоРедагувати

 
Будинок-палац В.С. Храповицького в садибі Муромцево, Володимирська область, стара поштівка початку 20 ст.


Останнім значним досягненням садівника і ландшафтного архітектора Куфальдта в Російській імперії стало створення парку в садибі аристократа і лісопромисловця Храповицького В.С. Володар вийшов у відставку і зажадав облаштувати власну садибу у псевдоісторичному стилі. Старий, ще дерев'яний, будинок родини розібрали. Проект нового дому палацового типу створив архітектор Бойцов Петро Самойлович (1849-1918)[1], що нагадував фасадами середньовічні замки Франції. Такою була воля володаря, а Петро Бойцов якраз спеціалізувався на спорудах замкового типу при насиченні їх сучасними для його часу умовами конфорту - електрика, ванна кімната, зала з каміном, телеграф, водопостачання тощо.

Головним багатством садибного господарства був ліс і лісопромисловість. Але ліс довго росте і після лісозаготівлі потребує відновлювальних робіт. Усім комплексом цих робіт і почав опікуватись В.С. Храповицький. Як аристократ, близьий до царського двору, він знав про високий авторитет Георга Куфальдта, що теж працював по замовам царського двору. Він і запросив Куфальдта до садиби Муромцево. Раціонально і грамотно організовані лісозаготівлі і продаж лісу на будматеріали надали прибуток, а гроші господар почав витрачати на будівництво небаченого у Володимиро-Суздальському краї великого замку-палацу і парку.

1891 року у садибу прибув лісовод К.Ф.Тюрмер. Німцю Тюрмеру ліси під Муромцевим нагадали ліси Пруссії і він погодився працювати тут над лісовідновленням. Старий Тюрмер працюватиме у Храповицького до власної смерті. Над створенням небаченого парку спочатку працював Карл Энке, що до Муромцева був садівником в садибі Кусково. Карл Энке створив регулярний сад французького зразка у вигляді восьмикутнї зірки, вписаної у квадрат. На зразок старовинних садиб у Муромцеві вибудували оранжерею, де вирощували за новою буржуазною модою магнолії, лаври, персикові дерева і навіть пальми. В садибному парку облаштували дендрарій. Свідки сповіщали, що масштаб перебудов у парку був грандіозним. На відміну від регулярних парків французьких садиб, бідних квітами, у Муромцево замовляли небачену кількість нарцисів, тюльпанів та ін. Навіть велика кам'яна споруда первісного палацу не задовольнила В.С. Храповицького. Була створена нова прибудова з чотириповерховим корпусом (що нагадував замковий донжон) з оглядовим майданчиком, де піднімали прапор на честь володарів, коли ті прибували у садибу. Кількість залів в новому палаці Храповицького досягла восьмидесяти (80)[2].

Роботи Карл Энке і продовжив Куфальдт Георг Фрідріх, перетворивши парк нової садиби на унікальне для Росії творіння. Вже парки міста Риги свідчили, що німець Куфальдт став найбільш значимим фахівцем садово-паркового мистецтва в Російській імперії на зламі 19-20 століть. Родзинкою парку став протяжний, хоча і невисокий каскад, котрий був запозичений з садиб доби бароко. Каскад створили на центральній вісі всього палацово-паркового ансамблю, що тільки підсилило барокові елементи комплексу. Подбали для ансамблю і про православні храми, водяні млини, невелику залізницю до міста Володимир, про гараж, де були власн автомобілі. Загальна кількість усіх садибних павільйонів і споруд досягала семидесяти двух (72), частка котрих була створена з деревини для швидості побудови.

Родзинкою садибних споруд можна було важати і власний театр в парку, куди на концерти і гастролі запрошували уславлених тоді Федора Шаляпіна, Антоніну Нежданову, Леоніда Собінова. Коли уславлених віхзітерів не було, гостей і володарів садиби розважали учні двох музичних шкіл, заснованих в садибі. Театр в садибі був вибудований за проектом, котрий створили в столиці.

Передача садиби більшовицькій державіРедагувати

Дворянські садиби почали псувати ще за подій буржуазної революції 1917 р. Усвідомлення, що поруйнувати можуть і замок у Муромцево, мав і володар В.С. Храповицький. Аби врятувати родинну садибу в лихий період, він добровільно передав власну картинну галерею та колекцію скульптур владі більшовиків в надії, що все минеться і він матиме можливість повернутися додому у Муромцево. Більшовицький переворот родина Храповицьких не прийняла і вони, як більшість (що рятувала власне життя ), емігрували за кордон. В. Храповицький помер у віці 64 роки у місті Вісбаден. Дружина (графиня Головіна) померла 1935 року у Франції.

Садибу Муромцево спочатку віддали під місцевий лісотехнікум. Швидко запанували презирство до барського майна і невігластво з непрофесіоналізмом. В садибі була пожежа, частка панського майна була розкрадена або попсована. Садибна церква зачинена і перетворена на склад, кам'яний двір для худоби перебудували на радянський гуртожиток, а потім взагалі покинули без дахів. Скульптури та вази, що не потрапили у музей, посували, розбили або розкрали. Замок-палац тривалий час стояв без дахів, коли для лісотехнікуму вибудували нове приміщення і його відселили з покинутої напризволяще садиби. Остання пожежа в садибі Муромцево була влітку 1994 року [3].

В СРСРРедагувати

За часів СРСР колишню дворянську садибу безжально експлуатували і руйнували всі 75 років, але руйнація продовжилась і після розвалу СРСР. Вже остаточно поруйнований садово-парковий комплекс Муромцево з пошкодженими каскадом і ставками та вирубаним парком лише 2014 року приєднали до Володимиро-Судальського музея-заповідника, але відновлювальні роботи так і не розпочали. Лише над декотрими корпусами замку-споруди поремонтували дахи, хоча начиння та декор кімнат давно попсовані і поруйновані від стелі до підлог.

Останні роки в НімеччиніРедагувати

1914 року розпочалася 1-а світова війна. Росія та Німеччина опинились по різні боки. Прихильне ставлення до німця Куфальдта змінилось на агресію і його, садівника, звинуватили у шпигунстві. Невдовзі арештували і відправили до тюрми (в цьому він мимоволі повторив долю ще одного іноземця-архітектора, котрим був Арістотель Фіораванті). Через чотири з половиною місяців ув'язнення йому дозволили покинути кордони Росії.

Старий Куфальдт відбув у Німеччину, де авторитетному фахівцю запропонували посаду інспектора садів та парків Берліна в районі Штегліц. Він працюватиме інспектором до 1923 року, коли піде у відставку за віком.

СмертьРедагувати

Куфальдт помер 14 квітня 1938 року у Берліні.

Садиба Кеніга «Шарівка» біля Харкова, Україна (парк за проектом Куфальдта)Редагувати

 
Садиба Шарівка біля Харкова, тераси парку, стан на 2010 р.
 
Садиба Шарівка біля Харкова. Дерев'яний будинок лісничого, 1910 р., фото 2007 р.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Нащокина М.В. Архитекторы московского модерна. Творческие портреты. М., 2005. С. 77-86.
  2. Меркулова Т.Н. Коллекция скульптуры В.С.Храповицкого из имения Муромцево в собрании Владимиро-Суздальского музея-заповедника. Каталог. Владимир, 2007. 88 с.
  3. Владимирская энциклопедия: Биобиблиографический словарь / Администрация Владимирской области, Владимирский Фонд культуры. — Владимир, 2002.

ДжерелаРедагувати

  • Владимирская энциклопедия: Биобиблиографический словарь / Администрация Владимирской области, Владимирский Фонд культуры. — Владимир, 2002.
  • Нащокина М.В. «Архитекторы московского модерна. Творческие портреты». М., 2005.
  • Меркулова Т.Н. Художественная коллекция В.С.Храповицкого из имения Муромцево в собрании ВСМЗ // Владимиро-Суздальский музей-заповедник. Материалы исследований. Сборник № 10. Владимир, 2004. С.101.
  • Меркулова Т.Н. Коллекция скульптуры В.С.Храповицкого из имения Муромцево в собрании Владимиро-Суздальского музея-заповедника. Каталог. Владимир, 2007. 88 с.