Василь Курилик

Василь Курилик (англ. William Kurelek) (3 березня 1927(19270303), Вітфорд, Альберта, Канада — 3 листопада 1977 Торонто) — українсько-канадський художник і письменник.

Василь Курилик
William Kurelek
Народився	3 березня 1927(1927-03-03) Вітфорд, Альберта, Канада
Помер	3 листопада 1977(1977-11-03) (50 років) Торонто, Канада
Країна	Канада
Діяльність	художник, письменник
Галузь	образотворче мистецтво
Alma mater	Манітобський університет
Знання мов	англійська
Членство	Канадська королівська академія мистецтвd
Роки активності	1950—1977
Magnum opus	«Лабіринт», серія робіт «Страсті Христові»
Нагороди	Член Ордену Канади
Сайт	kurelek.ca

Член Об'єднання українських мистців у Канаді, почесний доктор Віндзорського університету.

Біографія

Народився 3 березня 1927 року у Вітфорді (Альберта). Батько Дмитро народився у селі Борівці, тепер Чернівецька область, а мати — в Канаді. Дитячі роки минули на батьківській фермі. Родина переїхала спочатку до Манітоби, потім до Онтаріо. Навчався в Художньому коледжі Онтаріо.

Закінчив Манітобський університет зі ступенем бакалавра (1949). Щоб учитися, заробляв миттям машин, працював дроворубом. Навчався в інституті Аленде в Мехіко, потім у Лондоні. Пішки пройшов шлях від Вифлеєма до Єрусалима. У 1960 році повернувся у Канаду, поселився у місті Торонто. Перша виставка його картин відбулася 1960 року в галереї Айзака. Намалював понад 7 тис. картин. У 1970 і 1977 відвідав Україну. Помер 3 листопада 1977 року в Торонто.

Творчий доробок

Своїми творами В. Курилик відкриває північноамериканцям вітчизну своїх батьків — Україну. Широко знана його серія «Піонери», присвячена першопрохідцям Канади, серед яких чимало українців. Чотири картини з цієї серії прикрашають інтер'єр резиденції Генерал-губернатора Канади.

Добре відоме символічне полотно митця «Атомна Мадонна», написане ще в дочорнобильську добу — твір-передбачення, застереження людству. Невипадково полотно після 1986 року набуло іншої назви — «Чорнобильська Мати Божа». Найважливішими у своїй творчості сам В.Курилик вважав серію «Страсті Христові» та ілюстрації до Євангелія, однак найбільш популярними були і найкраще продавались його «прерійні» картини зі сценами життя канадських піонерів-поселенців.

Під час другого перебування в Україні в рідному селі батька Борівці на Буковині він написав понад сто малюнків та шість картин. Згодом три з цих картин були передані до Національного художнього музею України.

Серед картин В. Курилика є полотно «Дух Шевченка витає над Канадою» — освідчення незрадливої любові митця до України, її видатного сина. Ця картина зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка.

Джерела

• Вільям Курилик, Життя і Робота, за Андрій Кір (Andrew Kear) [Архівовано 18 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Студія художника, уривок з фільму Галі Кучмій (Halya Kuchmij) [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• О. Д. Огуй. Курилик Василь [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 521. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• С. І. Карачко. Курилик Вільям [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Стебельський Б. Василь Курилик // Західньоканадський збірник / Упоряд. Яр Славутич. — Ч. ІІ. –Едмонтон, 1975. — С. 232—252.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Герегова С. Українство Василя Курилика через призму його мистецької творчості // Питання історії України: Збірник наукових праць. — Чернівці: Технодрук. — 2008. — Т.11, С. 117—122.
• Ю. Шевельов. З нагоди виставки картин Василя Курилика у Вінніпезі [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Сучасність. — 1981. — Ч. 1 (241).-С. 50-52.