Відкрити головне меню

Григорій Іванович Кулик (28 жовтня (9 листопада) 1890(18901109) — 24 серпня 1950) — військовий і політичний діяч СРСР, Герой Радянського Союзу (1940). Маршал Радянського Союзу (1940), неодноразово зазнавав репресій, з пониженням у званні до генерал-майора та з позбавленням звання Героя Радянського Союзу, та зрештою розстріляний. У 1957 році посмертно реабілітований та поновлений у військовому званні Маршала Радянського Союзу та званні Героя Радянського Союзу і в правах на нагороди.

Григорій Іванович Кулик
Grigory Kulik.jpg
Народження 28 жовтня (9 листопада) 1890(1890-11-09)
село Дудникове, Полтавської губернії, Російської імперії
Смерть 24 серпня 1950(1950-08-24) (59 років)
Москва
Приналежність Прапор Радянської армії РСЧА
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби Російська імперія 1912-1917
СРСР 1918-1946
Партія КПРС
Член Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Звання CCCP army Rank marshal CCCP infobox.svg Маршал Радянського Союзу
Командування 1-ша гвардійська мотострілецька дивізія (СРСР), 3rd Rifle Corps[d], 54-а армія (СРСР), 4-а гвардійська армія, 10th Army[d], 14th Army[d] і Перша кінна армія
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Радянсько-фінська війна
Вторгнення СРСР до Польщі
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Кулик Григорій Іванович у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився у селі Дудникове (на той час Полтавська губернія, Російської імперії) у селянській родині.

З 1912 року на військовій службі в імператорській армії. Брав участь у Першій світовій війні. В 1917 році вступив в РСДРП(б). В 1917 році голова солдатського комітету, пізніше у Червоній гвардії.

З 1918 року у Червоній Армії. Під час громадянської війни був губернським військовим комісаром, начальником гарнізону Харкова, командував артилерією 5-ї, 10-ї, 14-ї, і в тому числі 1-ї кінної армії. Після війни — на командних постах в артилерії.

З 1921 року — начальник артилерії Північно-Кавказького військового округу, потім — помічник начальника артилерії Робітничо-Селянської Червоної Армії. З 1926 по 1930 рік начальник Артилерійського управління РСЧА

З 1930 — командир дивізії, з 1932 — командир і комісар корпусу. Закінчив Військову академію імені Фрунзе у 1932 році.

Під час масових репресій серед командирського складу зміг швидко піднятися по щаблях кар'єри. З 1937 — знову на посаді начальника Артилерійського управління РСЧА, з 1939 року командарм 1-го рангу Г. І. Кулик заступник Наркома оборони СРСР і начальник Головного артилерійського управління. Під час арештів 1939-го пробував захищати деяких воєначальників, у 1938 звернувся до Сталіна з пропозицією припинити репресії проти командирського складу. В 1939 році на Кулика було покладено координацію дій Українського і Білоруського фронтів, котрі окупували Західну Україну і Західну Білорусь.

21 березня 1940 року командарму 1-го рангу Г. І. Кулику присвоєно звання Героя Радянського Союзу за зразкове виконання бойових завдань командування у радянсько-фінській війні 1939—1940 років. У травні 1940 року отримав військове звання Маршала Радянського Союзу.

Після початку Німецько-радянської війни в серпні 1941-го призначений командиром 54-ї армії, що діяла на Ленінградському фронті. Після ряду невдач у вересні 1941 його знято з поста. У 1941 Григорія Кулика за особистим розпорядженням Сталіна відправили в Керч для організації оборони, проте 16 листопада Керч було здано. 16 лютого 1942 року дії Кулика розглянув Верховний суд СРСР за звинуваченням у капітуляції Керчі і Ростова. Був позбавлений посади члена ЦК партії. В березні 1942 року його понизили в званні до генерал-майора, та пізніше, у квітні 1943 року був підвищений у військовому званні до генерал-лейтенанта. У квітні-вересні 1943 року командував 4-ю гвардійською армією, на чолі якої визволяв рідну йому Полтавщину.

З січня 1944 — заступник начальника Головного управління формування РСЧА. Після того, як його начальник І. Смородінов дав знати про «моральну нечистоплотність і барахольство» Кулика, його знову понизили до генерал-майора (1945). Після війни Кулик став заступником командувача Приволзького військового округу.

Обирався депутатом Верховної ради СРСР 1-го скликання у 1937- 46 роках.

У 1946 році під час післявоєнної чистки командирського складу Кулика зняли з посади. 11 січня 1947 року його заарештували. 25 серпня 1950 засудили до смертної кари і розстріляли.

У 1956-57 роках кримінальну справу проти Григорія Івановича Кулика було припинено, був реабілітований та посмертно відновлений у званні Маршала Радянського Союзу і в правах на нагороди.

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати