Відкрити головне меню

Кукуруза Павло

український видавець, редактор, педагог

Павло́ Кукуру́за (4 березня 1896, Нова Ушиця, нині Хмельницької області — 14 лютого 1978, Міннеаполіс, США) — український видавець, редактор, педагог.

Павло Кукуруза
Павло Кукурудза.PNG
Народився 4 березня 1896(1896-03-04)
Нова Ушиця
Помер 14 лютого 1978(1978-02-14) (81 рік)
Міннеаполіс
США
Поховання Собор святого Андрія Первозванного (Саут-Баунд-Брук)
Національність українець
Місце проживання
Діяльність видавець, педагог, редактор
Alma mater Кам'янець-Подільський державний український університет

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Павло Кукуруза народився 4 березня 1896 року в Новій Ушиці в родині відомого подільського пасічника. 1917 року закінчив Переяславську гімназію. 1918 року вступив до новоствореного Кам'янець-Подільського державного українського університету.

Навчався і одночасно працював у видавництві Подільського губернського земства. Він організував читальню товариства «Просвіта» та аматорський драматичний гурток в Ушиці. На цей період припадають і перші кроки Кукурузи у видавничій справі. 1918 року в рідному місті видав власним коштом книжку Степана Руданського «Лірика, співомовки та байки» накладом 5 тисяч примірників. Увесь тираж він привіз до Кам'янця-Подільського на продаж. Голова губернського земства та комісар освіти Віктор Приходько, захоплений сміливим вчинком студента, відкупив у нього книги. Заохочений успіхом, Кукуруза здав до друку нові книги, однак не встиг їх видати: у листопаді 1919 року Кам'янцем-Подільським остаточно оволоділи більшовики.

Не сприйнявши більшовицької революції, Павло Кукуруза емігрував спочатку до Варшави, а згодом до Ужгорода. В 1922 році відкрив тут власне видавництво. У вільний від робити час займався бджільництвом, організувавши в Ужгороді товариство «Рій», а при ньому пасіку, яка згодом виросла до 100 сімей і стала показовою. На пасіці діяли практичні курси бджільництва, які за 1925—1926 роки відвідали 800 слухачів.[1]

Упродовж 1923—1926 років за його сприяння видавалися часопис «Підкарпатське пчолярство», місячник «Пчолярство» та підручники для пасічників[2]. Крім того Павло Кукуруза працював у редакції популярного молодіжного журналу «Пчілка»[3]. Протягом міжвоєнного періоду брав участь в багатьох, культурницьких заходах, що проводилися товариством «Просвіта».[4]

Докладав чимало зусиль для редагування методично-педагогічної літератури. Редагував «Літературний листок», що виходив як додаток до газети «Свобода», альманахи та календарі «Просвіти», видав власні праці з природознавства, географії та рослинництва. За його участі упродовж 1923—1938 років видано близько 80 книжок. До того ж Павло Кукуруза був постійним членом керівництва просвітянської бібліотеки та видавництва в Ужгороді. Після Віденського арбітражу,2 листопада 1938 року, брав участь в евакуації українських бібліотек та архіву Крайового уряду з Ужгорода до Хуста. В 1939 році був призначений Августином Волошином на посаду державного бібліотекаря й керівника Архіву Карпатської України.

Павло Кукуруза був заарештований угорською владою у березні 1939 року, за участь в національно-визвольних змаганнях закарпатських українців та висланий з території краю. Виїхавши до Чехії, потрапив до рук німеців, які відправили його на примусові роботи поблизу Берліна. Упродовж 1941—1943 років Павло Кукуруза працював технічним редактором в культурно-науковому видавництві Українського національного об'єднання, що знаходилося в Празі. Тут його знову заарештували і вислали до концентраційного табору в Терезієнштадті (1943—1945). Після звільнення переїхав до Мюнхена, де продовжив займатися видавничою справою в Українському технічно-господарському інституті у 1945—1949 роки. У 1949 році емігрував до США і оселився в місті Міннеаполіс штату Міннесота. Похований на українському кладовищі св. Андрія в Бавнд Бруці штату Нью Джерсі.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати