Ксенчук Андрій Сергійович

Андрій Сергійович Ксенчук (18 червня 1980, с. Широкий, Сусуманський район, Магаданська область, РРФСР — 26 січня 2017, с. Широкине, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Ксенчук Андрій Сергійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Ксенчук Андрій Сергійович.jpg
Загальна інформація
Народження 18 червня 1980(1980-06-18)
Широкий, Магаданська область, РРФСР.
Смерть 26 січня 2017(2017-01-26) (36 років)
Широкине, Донецька область, Україна
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Військова служба
Роки служби 1998—1999, 2015—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Воєнна розвідка
Формування
74 ОРБ.png
 74 ОРБ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився 1980 року в смт Широкий Сусуманського району Магаданської області РРФСР, в родині робітників. 1996 року закінчив середню школу № 1 смт Широкий. У другій половині 1990-х років переїхав на постійне місце проживання до міста Покровськ (на той час Красноармійськ) Донецької області.

З 19 липня 1998 по 4 листопада 1999 проходив строкову військову службу в 300-му навчальному танковому полку 169-го навчального центру Сухопутних військ в смт Десна та у 110-му гвардійському механізованому полку 93-ї механізованої дивізії Збройних Сил України на посадах заступника командира бойової машини — навідника-оператора БМП-2 та старшого майстра-акумуляторника.

Після армії повернувся додому, з 14 лютого 2000 по 30 липня 2005 працював гірничим робітником з ремонту гірничих виробіток на шахті «Красноармійська-Західна № 1», з 18 грудня 2007 по 20 вересня 2008 — прохідником на шахті «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля», з 8 квітня 2013 року по 24 лютого 2014 року — прохідником 5-го розряду на шахті «Красноармійська-Західна № 1».

З 30 січня 2015 проходив військову службу в лавах Збройних Сил України за частковою мобілізацією. Служив на посаді телефоніста — лінійного наглядача у 93-ій окремій механізованій бригаді, потім — радіотелефоністом 53-ї окремої механізованої бригади. Демобілізувався 20 квітня 2016 року.

11 листопада 2016 вступив на військову службу за контрактом. Солдат, механік-водій 74-го окремого розвідувального батальйону, в/ч А1035, Черкаське, Дніпропетровська область.

Протягом 2015—2017 років брав участь в антитерористичній операції на Сході України.

Загинув 26 січня 2017 року в результаті обстрілу російськими терористами з мінометів калібру 120 мм поблизу села Широкине Волноваського району Донецької області.

29 січня з Андрієм попрощались в холі ДК ПАТ ШУ «Покровське». Похований на Алеї Героїв Центрального кладовища міста Покровська, Донецька область[1].

Залишились батьки, сестра, дружина Вікторія Михайлівна та син Олексій 2011 р.н.

НагородиРедагувати

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати