Відкрити головне меню

Приватне акціонерне товариство Шахтоуправління «Покровське», раніше відоме як ВАТ Вугільна компанія «Шахта „Красноармійська-Західна № 1“» — велике гірничопромислове підприємство у Донецькій області, яке включає власне вугільну шахту та вуглезбагачувальну фабрику. Генеральний директор  — Байсаров Л. В.

ПрАТ Шахтоуправління «Покровське»
48°15′33″ пн. ш. 36°59′38″ сх. д. / 48.259200000028° пн. ш. 36.99390000002777157° сх. д. / 48.259200000028; 36.99390000002777157Координати: 48°15′33″ пн. ш. 36°59′38″ сх. д. / 48.259200000028° пн. ш. 36.99390000002777157° сх. д. / 48.259200000028; 36.99390000002777157
Тип Приватне акціонерне товариство
Форма власності приватне акціонерне товариство
Галузь вугільна промисловість
Гасло "Праця і віра — нероздільні!"
Засновано 29 грудня 1991
Штаб-квартира Донецька область, м. Покровськ
Ключові особи президент — Байсаров Леонід Володимирович
Продукція кам'яне вугілля (концентрат)
Операційний прибуток (EBIT) 396 869,3 тис. грн. (2006 рік)[1]
Співробітники понад 9000
Холдингова компанія ПрАТ «„Донецьксталь“ — металургійний завод»
Сайт pokrovskoe.donetsksteel.com

Зміст

Загальні даніРедагувати

Основна область діяльності — підземне видобування кам'яного вугілля.

Здана в експлуатацію у 1990 р. Проектна потужність 2,1 млн т/рік. У 2003 р видобуто 4,9 млн т. вугілля. Перший пусковий комплекс — 4 лави, другий — 6 лав. Строк служби копальні — 65 років, а з урахуванням розвитку і затухання — 70 років. Шахтне поле розкрите двома вертикальними стволами та двома горизонтальними квершлаґами на горизонтах 593 і 708 м, розділене на 9 блоків. Відпрацьовується один пласт d4 потужністю до 2,15 м. У очисних вибоях працюють механізовані комплекси. Проведення гірничих виробок здійснюється комбайнами. Шахта небезпечна за викидами породи і газу.

Шахтоуправління «Покровське»
Шахта «Красноармійська-Західна № 1»
Країна   Україна
Розташування поблизу смт. Удачне
48°15′33″ пн. ш. 36°59′38″ сх. д. / 48.259200000028° пн. ш. 36.99390000002777157° сх. д. / 48.259200000028; 36.99390000002777157Координати: 48°15′33″ пн. ш. 36°59′38″ сх. д. / 48.259200000028° пн. ш. 36.99390000002777157° сх. д. / 48.259200000028; 36.99390000002777157{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Власник ПрАТ Шахтоуправління «Покровське»
Директор Байсаров Л. В.
Головний інженер Янжула О. С.
Фактичний видобуток 8594030 т[2]
Марка вугілля К
Категорія за газом небезпечна за раптовими викидами
Рік будівництва 1990
Термін служби 70 років (проектний)
Кількість працівників 9388[2]
Технологічна схема
Схема розкриття вертикальними стволами і погоризонтними квершлагами
Спосіб підготовки блокова
Система розробки стовпова і комбінована
Основні горизонти 593, 708, 788 м
Кількість стволів 6
Кількість лав 9[2]
Запаси вугілля
Робочі пласти d4
Резервні пласти d6'
Промислові запаси понад 200 млн т
Сайт pokrovskoe.donetsksteel.com
шахта є наступником шахти ім. Т.Г. Шевченка

ІсторіяРедагувати

Будівництво шахти «Красноармійська-Західна № 1» здійснювалося з 1974 року відповідно до технічного проекту будівництва, розробленого інститутом «Дондіпрошахт» в 1972 році й затверджений постановою колегії Міністерства вугільної промисловості СРСР від 31.08.72 № 58/50.

Річна проектна потужність шахти відповідно затвердженому технічному проекту становила 2,1 млн т по товарному (рядовому) вугіллю. При цьому в одночасній роботі передбачалося мати три лави — дві у блоці № 6 і одну у блоці № 2. Проектна потужність шахти 2,1 млн т вугілля у рік була прийнята й у Постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 191 від 30 березня 1980 року. При коригуванні технічного проекту виконані розрахунки і детально пророблений календарний план розробки пласта d4 підтвердили реальну можливість забезпечити стійкий рівень видобутку 7000 т за добу і вище. Крім того, згідно з затвердженим технічним проектом основні технологічні ланки шахти (транспорт, підйом, вентиляція, поверхневий комплекс) розраховані на видобуток 2.1 млн т вугілля у рік. Технологічна схема гірничої частини шахти в цілому (кількість і розташування виробок, що підготовлюють та розкривають, приствольні двори) також приймалася з розрахунку забезпечення прийнятої потужності. У зв'язку з уточненням у ході будівництва гірничо-геологічних умов відпрацьовування запасів, запровадженням у дію за період 19741985 років ряду нових правил безпеки й директивних документів з проектування й будівництва вугільних шахт, інститутом був скоригований технічний проект будівництва шахти й затверджений постановою Мінвуглепрому СРСР від 30.01.87 № 12-50/71 за узгодженням з Держбудівництвом і Держпланом СРСР.

Скоригованим технічним проектом будівництва шахти (1986 рік) введення шахти в експлуатацію загальною потужністю 2100 тис. тонн вугілля на рік передбачалось двома пусковими комплексами:

  • перший — потужністю 1500 тис. тонн із одночасною роботою чотирьох лав у блоках № 6-4 в 1990 році;
  • другий — потужністю 600 тис. тонн у складі додатково двох лав у блоках № 2-3 передбачалось увести в 1994 році.

Перший пусковий комплекс уведений в експлуатацію в строки, передбачені проектом у грудні 1990 року виробничою потужністю 1,5 млн т у рік. В процесі будівництва й експлуатації першого пускового комплексу був виявлений ряд факторів, що значно ускладнюють ведення гірничих робіт — розвинена мережа гірничо-геологічних порушень, підвищена тріщинуватість гірських порід, часті потоншення й руслові розмиви пласту із заміщенням породами, що послужило причиною переведення шахтного поля з першої до другої категорії за складністю геологічної будови. Була виявлена неефективність ведення закладних робіт при потужності пласта 1,6–1,9 м для охорони бортових виробок з метою їхнього повторного використання. Через відсутність повної закладки виробленого простору передбачене затвердженим проектом виймання охоронних ціликів під залізничною магістраллю в блоці № 6 без перенарізання лав на глибинах вище горизонту 708 м (величина безпечного ведення гірничих робіт) не може бути реалізована. Зазначені фактори зумовили необхідність переходу виїмкових дільниць у підготовлених до виймання запасах блоків № 6 та 4 на зворотноточну схему провітрювання з відпрацьовуванням через стовп і підготовкою лав у проміжних стовпах проведенням виробок вприсічку до виробленого простору.

Заповнення лінії очисних вибоїв, що вибуває, у блоках зі зменшуваною потужністю пласту (з 1,4–1,8 м до 1,1–1,4 м у блоках № 4-5) не забезпечувало підтримування потужності шахти на досягнутому рівні. Для забезпечення підтримування й приросту виробничої потужності шахти вирішено передати запаси блоків № 2 й № 3 на відтворення лінії очисних вибоїв, що вибуває, а як другий пусковий комплекс будівництва шахти здійснити розкриття й підготовку запасів блоків № 8 та № 10.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.