Відкрити головне меню

Крицький Павло Митрофанович (3 листопада 1868, с. Мала Дівиця — після 1924, Львів) — полковник Армії УНР.

Павло Крицький
Kyryckyi Pavlo Mytrofan.jpg
Павло Крицький
Народження 3 листопада 1868(1868-11-03)
Мала Дівиця, Прилуцький район, Україна
Смерть не раніше 1924
Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Рід військ Повітряний флот УНР Av pov 1.jpg
Освіта Q51054?
Звання Imperial Russian Army LtCol 1917 h.png Підполковник (1.10.1909)
11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg Полковник
Командування інспектор повітроплавства УНР
Війни / битви Боксерське повстання
Російсько-японська війна
Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Нагороди
Хрест Симона Петлюри

ЖиттєписРедагувати

Народився у с. (тепер смт) Мала Дівиця Прилуцького повіту Полтавської губернії. Закінчив Прилуцьку гімназію (1888 рік), Московські військово-училищні курси (1893 рік), офіцерську військово-електротехнічну школу (1896 рік), Офіцерську повітроплавну школу (1901 рік).

У складі 7-го саперного батальйону брав участь у Китайському поході 1900—1901 рр. У складі 1-го Східно-Сибірського саперного батальйону брав участь у Російсько-Японській війні 1904—1905 рр. З 1 жовтня 1909 року — підполковник.

З 20 квітня 1914 року — командир 4-ї авіаційної роти. З 20 березня 1915 року — командир фортечної Новогеоргіївської повітроплавної роти. 7 серпня 1915 року у складі залоги Новогеоргіївської фортеці потрапив у німецький полон. Повернувся з полону 12 жовтня 1918 року.

З 20 жовтня 1918 року — помічник командира Херсонсько-миколаївського науково-повітроплавного загону Армії Української Держави. З 12 листопада 1918 року — начальник відділу повітроплавного управління Головного інженерного управління Військового міністерства Української Держави.

З 15 грудня 1918 року — тимчасово в.о. інспектора повітроплавства УНР. З 15 січня 1919 року — інспектор повітроплавства УНР. 16 листопада 1919 року, після розформування інспекції, був приділений до закордонного відділу Генерального штабу Дієвої армії УНР.

Був інтернований польською владою. З 10 січня 1920 року — булавний старшина для доручень при командирі 4-ї стрілецької бригади Армії УНР.

З 24 квітня 1920 року у резерві старшин 2-ї запасної бригади, співробітник Військово-технічної управи Військового міністерства УНР.

З 9 листопада 1920 року — начальник штабу Технічних військ Армії УНР.

Навесні 1924 року переїхав до Львова, де працював інженером за фахом.

Помер у Львові.

ПосиланняРедагувати