Відкрити головне меню
Римська провінція Крит і Киренаїка у складі Римської імперії.

Крит і Киренаїка (лат. Creta et Cyrene) — провінція Римської імперії заснована після адміністративної реформи Октавіана Августа та включала у себе острів Крит і місцевість Киренаїка — навколо старої грецької колонії Кирена на півночі Африки.

Провінція управлялася проконсулом, призначеним сенатом із відставних преторів. Центром провініції було місто на півдні Криту — Ґортин (грец. Γόρτυν).

Після наступної адміністративної реформи Діоклетіана, Крит і Киренаіку розділено на дві окремі провінції.

В наші дні провінції відповідає північний схід держави Лівія і Грецький острів Крит.

Північна Киренаїка в цей період називалася Пентаполіс (дав.-гр. Πενντάπολις — «Пятиграддя»). Деякі автори виділяли на півдні Киренаїки землі насамонів (область проживання насамонів) і Авгіліі (район оазису Авгіла, сучас. Джалу). Також включала частину Мармарики і Сиртику. Всі разом ці області були частиною ширшого історичного регіону — Лівія, тому у багатьох античних авторів назви «Лівія», «Лівійський» додавалися до топонімів цієї місцевості (наприклад Лівійський Пентаполь).

Площа провінції — близько 250 000 км² (Киренаїка) і 8336 км² (Крит).

Адміністративне положенняРедагувати

У 34 р. до н. е. Марк Антоній оголосив римську провінцію Киренаїка царством і віддав її у володіння дочки Клеопатри — Клеопатрі II Селені. Після тріумфу над Марком Антонієм у 29 р. до н. е. Октавіан Август повернув Киренаїку до складу Римської держави, і в 27 р. до н. е. разом з Критом вона склала сенатську провінцію, управитель якої носив титул проконсула.

ГеографіяРедагувати

Сучасна локація: частина провінції в Африці — північний схід території, відповідної сучасній державі Лівія (муніципалітети Ель-Хізам-Ель-Ахдар, Ель-Джебал-Ель-Ахдар, Ель-Мардж, Ель-Губбіо, Бенгазі, Дерна і частково Адждабія, Ель-Бутнан, Ель-Вахат). Частина провінції на Грецькому Криті — номи Ханія, Іракліон, Ласіті, Ретімно.

Життя провінціїРедагувати

СуспільствоРедагувати

 
Мармурова статуя римської епохи (місто Кирена)

Дві частини провінції — Киренаїка і Крит, пов'язані були чисто формально, тому що історично й географічно ці області тяжіли до різних регіонів — Киренаїка відчувала сильний культурний вплив Єгипту та Сходу, а Крит підтримував стосунки з материковою Грецією і зберігав численні грецькі традиції.

Крит. До правління римлян був відсталою аграрною околицею, і питання що стосуються землеволодінь, як і скрізь були найбільш гострими. Частою судовою практикою того часу було вирішення земельних спорів міст між собою і з приватними власниками. Багато землі перебувала під імператорськими маєтками і у власності приватних римських землевласників (наприклад землі міста Кносса були приписані до міста Капуя в Італії).

На Криті було своє власне громадське об'єднання — xoivov, а в місті Гортіне існувало невелике об'єднання римських громадян — conventus. Не значною владою володіли старі (республіканські) магістратури, які займалися питаннями міського благоустрою, влаштуванням видовищ та ігор, організацією культу імператорів і т. ін.

Киренаїка. У цій частині провінції населення було більш різноманітно — до містян відносились елліни, найбільш численна і привілейована група (ним був відкритий доступ в гімнасії і Ефеби), сільськими жителями були в основному корінне лівійське населення. Також значна була частка юдейських переселенців. Римлян було мало, згадується перепис по якій римлян різного віку, які мають ценз в 2500 денаріїв, проживає всього 215 чоловік[1].

Форми політичних об'єднань в Киренаїці були скоріше етнічними: у еллінів був — corpus (організація яка несла відповідальність за державні повинності своїх членів), у євреїв — менш політизовані земляцтва. Римляни не мали в Киренаїці свого conventus, але згадуються деякі «таємні спільноти» — συνωμο (η) σίας[1]. Не збереглося згадки про місцеву організації, що представляє всю область — xoivov, хоча є відомості про послів від Киренаїки до Риму (в едиктах Августа з Кирени, у Тацита). Римське громадянство, що спочатку було привілеєм тільки римлян, поступово поширювалося серед усього населення, вже до едикту Каракалли у 212 р., значна частина міського населення Киренаїки користувалася його правами, але вже значно втратило своє значення.

Близьке сусідство з пустельними південними областями, населеними ворожими римлянам племенами, змушувало тримати тут постійні римські гарнізони, що викликало великий вплив на місцеві інститути влади.

РелігіяРедагувати

Крит. Здавна тут процвітали овіяні ореолом старовини культи Зевса, Гермеса, Діктінни. За повідомленням Філострата (V. Ар. IV 34), храм Асклепія в Лебені залучав до III ст. прочан не тільки з усього Криту, але і з Лівії. Існувала також посада верховного жерця — sacerdos provinciae, який був служителем імператорського культу.

ЕкономікаРедагувати

Крит. Втручання римлян в господарську діяльність полягала у розвитку землеробства і будівництві (водопроводи, громадські будівлі, прокладання доріг). Але в порівнянні з іншими провінціями в I—II ст. розмах римського будівництва на Криті був відносно невеликий. Деякі міста (Гортіна, Кносс) карбували свою монету (підтверджені знахідки — до сер. I ст.).

Киренаїка. Керуючий провінцією проконсул, відав також чеканкою монет в Киренаїці, які мали різні зображення і символи для кожної з областей.

МістаРедагувати

Міста римської епохи і значні будівлі залишені римлянами: Крит:

Міста Киренаїки із заходу на схід, * відмічені входили до Пентаполя:

Всередині країни:

ІсторіяРедагувати

  • 46 р. — землетрус на Криті, після якого у ряді критських міст римлянами організовувалися значні відновлювальні роботи.

ПриміткиРедагувати