Вікіпедія

Крип'якевич-Димид Іванна Романівна

українська художниця, іконописиця
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Димид.

Іванна Романівна[1] Крип'якевич-Димид (нар. 23 січня 1968, Львів) — українська художниця, іконописиця. Лавреатка премії імені Василя Стуса (2003)[2].

Іванна Крип'якевич-Димид
Іванна Романівна Крип'якевич-Димид
Народилася 23 січня 1968(1968-01-23) (55 років)
м. Львів
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Національність українка
Alma mater Львівська дитяча художня школа імені Олекси Новаківського, Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша і Львівська національна академія мистецтв
Батько Крип'якевич Роман Іванович
У шлюбі з Михайло Димид
Діти Димид Артемій Михайлович
Нагороди

Онука історика Івана Крип'якевича, дружина греко-католицького священника о. Михайла Димида та мати громадського активіста, військовослужбовця Артема Димида.

Життєпис ред.

Закінчила Львівську дитячу художню школу (1984), відділення художнього розпису Львівського училища прикладного мистецтва (1988), відділення монументально-декоративного живопису Львівського інституту прикладного мистецтва (1992). Працювала викладачкою катедри сакрального мистецтва Львівської академії мистецтв (1997—1999), від 2000 — художниця в Українському католицькому університеті.

Творчість ред.

Співавторка книги «Жінка з вулиці Джерельної»[3].

У іконописі поєднує візантійську та давньоруську традиції з рисами народного малярства й модерністськими малярськими пошуками. Професійна сфера зацікавлень: витоки мистецтва, гармонія форми і змісту, українське мистецтво XVI і XVII століть, діалог церкви і мистецтва.

Основні твори:

  • «Розп'яття з червоними квадратами» у ц. св. Михаїла (Львів, 1991);
  • «Богородиця Замилування» (сграфітто) у ц. св. Михаїла (Львів, 1991);
  • «Пієта» (Львів, 1992);
  • Розпис каплиці Св. Софії Премудрості Божої (Сан Катерінс — Канада, 1992);
  • Намісні ікони для каплиці Львівської богословської академії (Львів, 1993);
  • «Розп'яття зі св. Вінкентієм» у церкві св. Йосифа (Львів, 1993);
  • Іконостас і світильник з 12 іконами у трапезній монастиря св. Онуфрія (Львів, 1993—1997);
  • «Новомученики» у соборі св. Юра (Львів, 2001);
  • «Осіння Богородиця» (Львів, 2003);
  • «Пасха Премудрости» (Львів, 2004);
  • «Розп'яття Цар Слави» для каплиці Українського католицького університету (Львів, 2005);
  • Іконостас для каплиці Українського католицького університету (Львів, 2005—2007);
  • «Весілля в Кані Галилейській» (Глиняни, 2005);
  • «Парох Майданека» (Люблін, 2006);
  • Іконостас для церкві св. Климентія папи (Львів, 2009);
  • «Різдво ГНІХ» (Львів, 2010).
  • Поліхромія каплиці Стрітення Господнього Українського Католицького Університету за участі Остапа Лозинського (Львів, 2012, 2020)[4][5][6][7][8][9][10][11]

Персональні виставки у містах Львові (1989, 1994, 2007, 2009, 2010, 2014[12][13]), Києві (2009), Нью-Йорку (2015)[14]. Роботи зберігаються у приватних колекціях в Україні, Польщі, США, Канаді.

Нагороди та відзнаки ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Про відзначення нагородами Львівської обласної ради. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 9 серпня 2022. 
  2. ↑ Іванка Крип'якевич-Димид — лауреат премії Василя Стуса за 2003 рік [Архівовано 2022-03-02 у Wayback Machine.] // Український католицький університет. — 2004. — 27 січня.
  3. ↑ Жінка з вулиці Джерельної // Дім книги.
  4. ↑ Іванка Крип'якевич-Димид. Каплиця без назви. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. 21 березня 2022. Архів оригіналу за 20 лютого 2023. Процитовано 20 лютого 2023. 
  5. ↑ Львова, Фотографії Старого (28 березня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид. Хананейка • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023. 
  6. ↑ Львова, Фотографії Старого (4 квітня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид. Каплиця Стрітення УКУ • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023. 
  7. ↑ Львова, Фотографії Старого (11 квітня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид: "Я малювала так як Бог на душу поклав" • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023. 
  8. ↑ Львова, Фотографії Старого (18 квітня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид. Non finito • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023. 
  9. ↑ Львова, Фотографії Старого (25 квітня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид: «Ніхто не має права мені казати – викінчуй!» • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023. 
  10. ↑ Львова, Фотографії Старого (3 травня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид. Богородиця абортованих дітей • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023. 
  11. ↑ Львова, Фотографії Старого (11 травня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид. Цивілізаційний код нації • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023. 
  12. ↑ Іванка Крип’якевич-Димид «СВІТЛО ТИХЕ» | ICONART | Галерея сучасного сакрального мистецтва. iconart-gallery.com. Процитовано 20 лютого 2023. 
  13. ↑ Димид, Михайло (22 листопада 2014). ТРАЄКТОРІЯ НАДІЙ: «Світло тихе». Відкриття виставки Іванки Крип’якевич-Димид.. ТРАЄКТОРІЯ НАДІЙ. Процитовано 20 лютого 2023. 
  14. ↑ Виставка львівської галереї Iconart у Нью-Йорку //ArtUkraine. — 3 квітня.
  15. ↑ Вітаємо з нагородами! // Львівська пошта. — 2021. — 11 березня.
  16. ↑ Рой, В. У Львові на урочистій сесії вручили почесні нагороди: хто отримав відзнаки? // Львівський портал. — 2019. — 3 травня.

Джерела ред.

Посилання ред.

  Зовнішні відеофайли
  «Втрата сина — це збій усіх планет» — художниця Іванка Крип'якевич-Димид на YouTube // Обличчя Незалежності
  Іконописець Іванка Димид про книгу «Спадок раю» та зміну сезонів для «духовного саду» на YouTube // UKRLIFE.TV. — 2017. — 31 травня.
  #5 Слово та образ. Іванка Крип'якевич-Димид та Надійка Гербіш на YouTube // Слово на перетині. — 2021. — 15 липня.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крип%27якевич-Димид_Іванна_Романівна&oldid=40616459