Кривинська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Острозького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Кривин.

Кривинська волость
Центр Кривин
Площа 13 431 (1885)
Населення 6967 осіб (1885)
Густота 47.5 осіб / км²

Історія ред.

Кривинська волость існувала у XIX — до 1923 року XX століття. До кінця 1920 року волость входила до складу Острозького повіту.

18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 5 волостей Острозького повіту, інші дев'ять волостей, у тому числі переважна частина Кривинської, за винятком невеликої частини із селом Вельбівно, відійшли до Заславського повіту УСРР.[1]

Село Вільбівне, "відрізане" кордоном, увійшло до складу ґміни Хорів. Після приєднання 1939 року західноукраїнських земель залишилося у складі Рівненської області.

7 березня 1923 року замість повітів і волостей був запроваджений поділ губерній на округи та райони. Волость увійшла до складу Славутського району, Шепетівської округи.[2]

Зараз територія колишньої волості знаходиться в межах Славутського району, Хмельницької області і Острозького району, Рівненської області.

Адміністративний устрій ред.

Данні на 1885 рік ред.

Станом на 1885 рік волость складалася з 9 поселень і 8 сільських громад. Населення — 6967 осіб (3536 чоловічої статі та 3431 — жіночої), 719 дворових господарств[3].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 5720 3345
Приватної власності 7517 2091
Казенної власності  —  —
Іншої власності 194 60
Загалом 13431 5499

Основні поселення волості:

Дані на 1906 рік ред.

Станом на 1906 рік волость налічувала 27 поселень: в тому числі 4 села, 10 селищ, 11 хуторів. Населення становило — 12614 осіб. Поселення налічували — 2037 дворових господарств.[4]

Поселення волості

з/п
Насва Статус Число дворів Число жителів
1 Кривин село, волосне правління 429 2482
2 Вельбівно село 259 1382
3 Нитішин село 256 1608
4 Шуньки село 116 741
5 Баранне селище 87 614
6 Коломле селище 188 1045
7 Комарівка селище 122 751
8 Полянь селище 150 920
9 Репище селище 68 453
10 Сільце селище 46 448
11 Салов'є селище 123 766
12 Стригани селище 61 304
13 Хинцинщина селище 14 58
14 Хоровиця селище 31 300
15 Будки хутір 12 82
16 Германа хутір 1 9
17 Глубочек хутір 4 58
18 Голошевщина хутір 16 143
19 Клепачі хутір 2 10
20 Лобне хутір 2 18
21 Маленюков хутір 4 19
22 Піщанка хутір 5 21
23 Степанівка хутір 1 56
24 Сухе-Озеро хутір 1 8
25 Шляхова хутір 33 250
26 Кривин з/станція 4 34
27 Кар'єр з/дорога 2 34

Посилання ред.

  1. С. Єсюнін. Адміністративно-територіяльний поділ Заславщини наприкінці XVIII — початку ХХІ ст. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 5 серпня 2012.
  2. Постанова ВУЦВК від 7.03.1923 року «Про адміністраційно-територіяльний поділ Волині» (Збірник узаконень України за 1923 р., № 18-19, ст. 306)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи. — Неофиціальное. — Житоміръ : Волынский губ. стат. комитет, 1906. — С. 177-188. Архівовано з джерела 19 грудня 2014

Джерела ред.