Відкрити головне меню
Целюлозно-паперовий комбінат у Джорджтауні, Південна Кароліна, США. На момент побудови був найбільшим паперовим виробництвом у світі

Паперова фабрика, заст. папі́рня[1] — підприємство з виробництва паперу.

ІсторіяРедагувати

Використовування машин з мускульним приводом (людей чи тварин) було відоме мусульманським і китайським папірникам. Існування ж механізмів для розмелювання паперової маси з приводом від водного колеса невідоме до XI століття[2][3][4][5]. Втім, це може бути пояснене тим, що мусульманські автори називали паперові машини з будь-яким приводом словом «вірака», не вживаючи щодо водяних папірень слово «тахун» («млин»)[6].

Підтверджено існування паперового виробництва в Багдаді часів Аббасидського халіфату, приблизно в 794—795 рр. Застосування водяних коліс при цьому залишається дискусійним[7]. У марокканському місті Фес, за словами Ібн Батути, було «400 жорен для паперу»[8]. Оскільки Ібн Батута не згадує про використання з ними водяних коліс, очевидно, вони приводилися в рух силою людей чи тварин[4][8].

 
Паперовий млин, датований 1654 роком, у музею просто неба Арнхен, Нідерланди

Чітке свідчення про існування папероробної машини з водяним приводом датується 1282 роком — у королівстві Арагон[9]. Указ короля Педро III Арагонського стосується заснування королівських molendinum (водяних млинів) у центрі папірного виробництва Хатіва[9]. Ці ранні водяні папероробні машини обслуговувалися мусульманами в маврському кварталі Хатіви[10], хоча, очевидно, це не схвалювалося окремими групами місцевої мусульманської папірницької громади: указ гарантував їм право продовжувати виробляти папір традиційним способом, з розмелюванням паперової маси вручну, і право звільнення від роботи на новому паперовому млині[9].

Перша постійна папірня з водним двигуном на північ від Альп заснована в Нюрнберзі купцем і промисловиком Ульманом Штромером в 1390 році, пізніше вона була зображена в багато ілюстрованій «Нюрнберзькій хроніці»[11]. Починаючи з середини XIV століття європейське папірництво отримало потужний імпульс свому розвитку[12].

Розміри папірні в доіндустріальну добу описувалися числом папероробних чанів. Отже, папірня «на один чан» мала одного чанника, одного пресувальника та інших робітників[13].

УкраїнаРедагувати

Перша папірня на території України виникла в 1522 році в Янові біля Львова. На Волині найстаріша відома папірня діяла біля Луцька й належала луцькому єпископові, що заснував її в 1570 р. Можливо, в 1580 р. папірня була заснована і в Острозі князем Острозьким: для потреб своєї друкарні (але вирогідні відомості про її існування відносяться до 1620 р.). На території центральної України перша папірня відкрита в 1615—1624 рр. Є. М. Плетенецьким (Радомишльська папірня). З другої половини XVIII століття на більшій частині території України переважав папір московського виробництва, а власне папірництво занепало. Відродження припадає на 1810-ті роки, створена близько 1822 року Кочубеївська папірня вивозила папір і до великоросійських земель. Наприкінці XIX століття паперове виробництво на території російської України знову занепадає.

СучасністьРедагувати

Паперові фабрики можуть бути повного й неповного циклу. Фабрики повного циклу являють собою комбінат целюлозної й власно паперової фабрики, вихідною сировиною для них слугує деревний матеріал.

Сучасні паперові фабрики використовують значні обсяги енергії, води й деревної маси у високопродуктивних і складних послідовностях процесів і управління виробництвом для випуску паперу, придатного для різноманітного застосування. Сучасні папероробні машини можуть сягати 150 м у довжину і випускати аркуші шириною до 10 м, працювати зі швидкістю 97 км/год[14]. Двома найголовнішими виробниками паперових машин є Metso та Voith.

ПриміткиРедагувати

  1. Папірня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Tsien, Tsuen-Hsuin 1985, pp. 68−73
  3. Lucas, 2005, с. 28, fn. 70
  4. а б Burns, 1996, с. 414f.:
    It has also become universal to talk of paper "mills" (even of 400 such mills at Fez!), relating these to the hydraulic wonders of Islamic society in the east and west. All our evidence points to non-hydraulic hand production, however, at springs away from rivers which it could pollute.
  5. Thompson, 1978, с. 169:
    European papermaking differed from its precursors in the mechanization of the process and in the application of water power. Jean Gimpel, in The Medieval Machine (the English translation of La Revolution Industrielle du Moyen Age), points out that the Chinese and Arabs used only human and animal force. Gimpel goes on to say : "This is convincing evidence of how technologically minded the Europeans of that era were. Paper had traveled nearly halfway around the world, but no culture or civilization on its route had tried to mechanize its manufacture."'
  6. Burns, 1996, с. 414f.:
    Indeed, Muslim authors in general call any "paper manufactory" a wiraqah - not a "mill" (tahun)
  7. Burns, 1996, с. 414:
    Al-Hassan and Hill also use as evidence the statement by Robert Forbes in his multivolume Studies in Ancient Technology that "in the tenth century [AD] floating mills were found on the Tigris near Baghdad." Though such captive mills were known to the Romans and were used in 12th-century France, Forbes offers no citation or evidence for this unlikely application to very early papermaking. The most erudite authority on the topography of medieval Baghdad, George Makdisi, writes me that he has no recollection of such floating papermills or any papermills, which "I think I would have remembered."
  8. а б Tschudin, 1996, с. 423
  9. а б в Burns, 1996, с. 417f.
  10. Thomas F. Glick (2014). Medieval Science, Technology, and Medicine: An Encyclopedia. Routledge. с. 385. 
  11. Stromer, 1960
  12. Stromer, 1993, с. 1
  13. Dard Hunter (1943). Papermaking, the History and Technology of an Ancient Craft. Knopf. 
  14. Metso supplied SC paper machine line sets a new world speed record at Stora Enso Kvarnsveden. Архів оригіналу за 2008-12-11. Процитовано 2008-04-12. 

ДжерелаРедагувати

  • Папірня // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1292. — 1000 екз.
  • Burns, Robert I. (1996). Paper comes to the West, 800−1400. У Lindgren, Uta. Europäische Technik im Mittelalter. 800 bis 1400. Tradition und Innovation (вид. 4th). Berlin: Gebr. Mann Verlag. с. 413–422. ISBN 3-7861-1748-9. 
  • Hunter, Dard (1930). Papermaking through Eighteen Centuries. New York. 
  • Hunter, Dard (1943). Papermaking the History and Technique of an Ancient Craft. New York. 
  • Lucas, Adam Robert (2005). Industrial Milling in the Ancient and Medieval Worlds. A Survey of the Evidence for an Industrial Revolution in Medieval Europe. Technology and Culture 46 (1): 1–30. doi:10.1353/tech.2005.0026. 
  • Thompson, Susan (1978). Paper Manufacturing and Early Books. Annals of the New York Academy of Sciences 314: 167–176. doi:10.1111/j.1749-6632.1978.tb47791.x. 
  • Tschudin, Peter F. (1996). Werkzeug und Handwerkstechnik in der mittelalterlichen Papierherstellung. У Lindgren, Uta. Europäische Technik im Mittelalter. 800 bis 1400. Tradition und Innovation (вид. 4th). Berlin: Gebr. Mann Verlag. с. 423−428. ISBN 3-7861-1748-9. 
  • Stromer, Wolfgang von (1960). Das Handelshaus der Stromer von Nürnberg und die Geschichte der ersten deutschen Papiermühle. Vierteljahrschrift für Sozial und Wirtschaftsgeschichte 47: 81–104. 
  • Stromer, Wolfgang von (1993). Große Innovationen der Papierfabrikation in Spätmittelalter und Frühneuzeit. Technikgeschichte 60 (1): 1–6. 
  • Tsien, Tsuen-Hsuin: «Science and Civilisation in China», Chemistry and Chemical Technology (Vol. 5), Paper and Printing (Part 1), Cambridge University Press, 1985