Кривенький Іван Степанович

Іван Степанович Кривенький (псевдо «Захар»; 1919, с. Жизномир, ЗУНР — 19 грудня 1950, с. Білявинці) — учасник Національно-Визвольних змагань. Надрайоновий (або районовий) провідник Служби Безпеки ОУН.

Іван Кривенький
Народився	1919(1919) с. Жизномир, ЗУНР
Помер	1950(1950) с. Білявинці, Бучацький район, Тернопільська область
Громадянство	ЗУНР (окупована)
Національність	українець
Діяльність	політик
Партія	ОУН
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в 1919 році в с. Жизномир Бучацького повіту ЗУНР (нині Тернопільська область, Україна).

Під час навчання в школі став членом товариств «Луг», «Просвіта». Гарно співав, був дяком у церкві. Воював у лавах дивізії «Галичина». Під час одного з боїв у селі Русилів був важко поранений, лікувався у криївці у знайомих. Левко Бегерський (псевдо «Дон») був його вірним побратимом, вони мали криївки в лісах поблизу сіл Малі Заліщики, Броварі, містечка Золотий Потік, також на подвір'ї дитсадка. 1950 року він із товаришем, уродженцем Бариша, зробили криївку на горищі господаря Бойка в селі Білявинцях. Хтось видав повстанців, вони потрапили в оточення, розпочали бій. За одними даними, загинув у бою з підрозділом МДБ (за іншими — здійснив самогубство, не бажаючи потрапити до лап карателів). Тіла загиблих забрали до Бучача, де вони кілька діб лежали під стінами будинку НКВС, а потім бли вивезені в урочище на горі Федір.

Дружина — Ірина, донька Михайла, уродженка села Цвітова, активно допомагала чоловікові. Репресована совітами, пережила 2 арешти, тортурована. Після другого арешту в 1947 році вивезена до Чортківської тюрми, засуджена до 10 років таборів. Після отримання права на поселення написала сестрі, щоб та надала притулок. Однак отримала відповідь, що повертатись не варто, а їх з Іваном донька Маруся (на момент арешту матері мала 6 років) померла. 1957 року відправлена додому та одразу в Буданівську психлікарню, при цьому не знала. де перебуває, вважала, що в тюрмі. Випадково її побачив односельчанин, який сповістив сестру, що проживала в Трибухівцях, яка таки забрала до себе Ірину. Проживаючи в сестри, якийсь час вдова не знала, що Марусю вдочерила Стефа-Марія Саранчук — зв'язкова «Захара», донька скульптора з Броварів Степана Саранчука, яку після доносу помістили до дитбудинку в Теребовлі.

Джерела

• Олещук І. Кривенький Іван Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 315. — ISBN 978-966-528-318-8.
• Синенька О. За рідний край, за нарід свій. — Тернопіль : Воля, 2003. — С. 85—90. — ISBN 966-528-174-7.