Відкрити головне меню

Крестинський Микола Миколайович

революційний діяч Російської імперії, державний та партійний діяч РСФРР і СРСР, дипломат

Крестинський Микола Миколайович (13 (25) жовтня 1883, Могильов, Російська імперія — 15 березня 1938(1938-03-15), Москва, СРСР) — революційний діяч Російської імперії, державний та партійний діяч РСФРР і СРСР, дипломат.

Крестинський Микола Миколайович
Nikolai Krestinsky.jpg
Народився 13 (25) жовтня 1883
Могильов, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер 15 березня 1938(1938-03-15)[1] (54 роки)
Москва, СРСР
·розстріл[d]
Поховання Розстрільний полігон «Комунарка»
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність дипломат, адвокат, політик
Членство Політбюро ЦК КПРС
Посада генеральний секретар ЦК КПРС, Член Всеросійської ради[d] і посол
Партія КПРС
Автограф Крестинский, Николай Николаевич автограф 1935.png

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї вчителя у Могильові.

1907 року закінчив юридичний факультет Петербурзького університету; присяжний повірений.

Член РСДРП від 1903 року, потім — РКП(б) та ВКП(б). Вів партійну роботу у Вільнюсі, Вітебську, Каунасі, був членом міських комітетів РСДРП. Від 1907 входив до соціал-демократичної фракції Державної думи. Співпрацював у більшовицьких виданнях.

Неодноразово піддавався репресіям.

Після Лютневої революції 1917 голова Уральського обласного і заступник голови Катеринбурзького міського комітетів РСДРП(б). 1917 року на 6-му з'їзді РСДРП(б) був заочно обраний членом ЦК партії. Під час Жовтневого перевороту — голова Катеринбурзького ВРК, активний учасник боротьби за встановлення Радянської влади на Уралі. З кінця 1917 у Петрограді: член колегії Наркомфіну РСФРР, головний комісар Народного банку, від березня 1918 — товариш (заступник) голови Народного банку і одночасно комісар юстиції трудової комуни Петрограда і Союзу комун Північної області. В період укладення Брестського миру належав до «лівих комуністів».

У 1918—1922 роках був наркомом фінансів РСФСРР і, одночасно, в 1919—1921 роках секретарем ЦК РКП(б). Від березня 1919 до березня 1921 член Політбюро ЦК РКП(б). Під час дискусії про профспілки — прибічник Л. Д. Троцького. У 1921—1930 роках повпред СРСР у Німеччині. 1922 року брав участь в Гаагській конференції.

1927 року приєднався до «нової опозиції», від якої відійшов 1928 року. У 1930—1937 роках заступник наркома закордонних справ СРСР. Делегат 7, 9—14. 16, 17-го з'їздів РКП(б)—ВКП(б); на 7—9-му з'їздах обирався членом ЦК РКП(б). Був членом ВЦВК РСФРР і ЦВК СРСР.

Репресований, після катувань визнав «свою злочинну діяльність». Страчений. Реабілітований.

ПриміткиРедагувати

  1. Крестинский Николай Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати