Зигмунт Красінський

польський поет і драматург

Наполеон Станіслав Адам Фелікс Зигмунт Красі́нський (пол. Napoleon Stanisław Adam Feliks Zygmunt Krasiński; 19 лютого 1812, Париж — 23 лютого 1859, Париж) — видатний польський поет і драматург, граф. Один із трьох польських «віщих» поетів[pl] епохи Романтизму, поряд з Адамом Міцкевичем та Юліушем Словацьким. Похресник Наполеона Бонапарта.

Зигмунт Красінський
Zygmunt Krasiński
Зигмунт Красінський
Ім'я при народженніпол. Napoleon Stanisław Adam Feliks Zygmunt Krasiński
ПсевдонімLe poète anonyme de la Pologne
Народився19 лютого 1812(1812-02-19)
Париж
Помер23 лютого 1859(1859-02-23) (47 років)
Париж
ПохованняОпіноґура-Ґурна і Church of the Assumption in Opinogóra Górnad
Країна Франція
 Російська імперія
Діяльністьпоет, драматург
Сфера роботилітература
Alma materВаршавський університет
Мова творівпольська
ЧленствоКраківське наукове товариствоd[1]
РідКрасінські
БатькоВінцентій Красінський
МатиMaria Urszula Krasińskad
У шлюбі зЕліза Браніцька
ДітиВладислав Красінський і Марія Біатрікс Красінськаd
Автограф

CMNS: Зигмунт Красінський у Вікісховищі

Біографія

ред.

Походив зі знатного магнатського роду. Батько, Вінцентій Красінський (пол. Wincenty Krasiński), — генерал Наполеона Бонапарта, який став хрещеним батьком Зигмунта, а згодом — лояльний підданий російського імператора.

Зигмунт Красінський вивчав право у Варшаві, а згодом у Женеві, де він познайомився з Адамом Міцкевичем, який справив на юного Зигмунта велике позитивне враження, видався йому «ідеалом ученої людини, сповненої геніальності». З 1829 року жив за кордоном, переважно у Франції та Італії, зрідка приїжджав на батьківщину. Був приятелем Ю. Словацького, з яким познайомився 1836 р. в Римі. Втім, у 40-х рр. їхні стосунки було розірвано через ідеологічні розбіжності.

У 1834 році в Римі Зигмунт Красіньський познайомився з Джоанною Бобровою. Поет присвятив їй свої перші видання «Небесної комедії» та «Іридіона». У 1838 р. під тиском батька, генерала Вінсента Красіньського він закінчив романтичні стосунки з Бобровою.

 
Дельфіна Потоцька з Комарів
 
Еліза Браницька

В Неаполі 24 грудня 1838 року Красінський познайомився з Дельфіною Потоцькою і незабаром вона стала його коханою, перед якою поет довіряв усі свої думки і наміри і для якої писав твори (Світанок- пол.Przedświt). Кохаючи першу дружину Мечислава Потоцького Дельфіну Потоцьку з Комарів,[2] на вимогу батька Красінський одружився з Елізою (Ельжбетою) Браницькою гербу Корчак, уродженкою Томашполя,[3] від якої в нього згодом народилося четверо дітей. Теплі дружні стосунки з Д. Потоцькою поет зберіг, пізніше вони переросли у їхнє розлоге листування (понад 5000 листів, збереглося бл. 700), котре вважають шедевром епістолярної творчості європейського романтизму.

Творчість

ред.

Перші твори, т. зв. готичні повісті, створив ще у Варшаві («Могила сім'ї Рейхсталів», 1828 — дебют в друці), наслідуючи традиції «роману жахів» та застосовуючи деякі прийоми Вальтера Скотта. Через кілька років після Листопадового повстання 1830 р., що скінчилося цілковитою поразкою поляків, написав свої найвидатніші твори — драми «Не-божественна комедія» (1833, вид. 1835) та «Іридіон» (1833-34, вид. 1836), вперше надруковані анонімно. У них автор глибоко, в містично-релігійному дусі, осмислив невдачі польської національно-визвольної боротьби, показав своє бачення її сенсу і задач. В останній частині «Не-Божественної комедії» події розгортаються в Окопах Святої Трійці, тобто в замку, що розташований у с. Окопи — нині Борщівського р-ну Тернопільської області. Визначним поетичним твором К. є «Псалми майбутнього» (1843, 1845-46), складені під сильним впливом антиреволюційного, миролюбиво-божественного світогляду автора. Саме за ідейну хибність перші три «Псалми» були їдко розкритиковані Ю.Словацьким у його знаменитій «Відповіді авторові „Трьох псалмів“. Тим не менш поетична майстерність твору К. досі вважається високою, як і ряд його ідейних мотивів, зокрема, жертовний образ Польщі. В останніх двох „Псалмах“ К. дав рішучу відповідь Словацькому, назвавши його, зокрема, Робесп'єром і Аттілою. Серед інших помітних творів К. — поеми „Досвіток“ і „Фантазія життя“, повість „Агай-хан“. Його ліричні вірші визнані перлинами польської поезії: „До…“, „До Беатріче“, „До жінки“, „Поет“, „Римська кампанія“ та ін. За життя К. був „поетом без імені“, оскільки друкував свої твори, не вказуючи власного імені й прізвища. Водночас це дозволило йому не лише вільно пересуватися країнами Європи, а й періодично навідуватися до Польщі. Ряд ранніх творів і листів написав французькою мовою.

Українською твори Зигмунта Красінського перекладали Віктор Коптілов (лірика), Василь Білоцерківський (драми та поеми), Тетяна Череп-Пероганич (поезія „Мелодія“, на яку написав музику Фридерик Шопен»).

Вшанування

ред.
 
Круглі ніші для погрудь Словацького, Міцкевича, Красінського на фасаді Бучацької гімназії
  • Нинішня вулиця Патріарха Любомира Гузара у Львові у 1911—1943 роках носила ім'я Зигмунта Красінського,[4] 1943 року нацисти перейменували її на провулок фон Шиля,[5], після їх відступу 1944 року радянська влада повернула їй найменування Красінського, але вже у 1948 знову перейменувала, на честь російського письменника Льва Толстого.[6]
  • Свого часу було його погруддя на будівлі Бучацької гімназії.[7]

Примітки

ред.
  1. http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/krasinski-zygmunt/
  2. Potoccy (05) [Архівовано 27 листопада 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
  3. Braniccy-korczak (01) [Архівовано 27 листопада 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie.— Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s.— mapa. (пол.)
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001.
  6. Мельник Б. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 63,84,109. — ISBN 966-603-115-9.
  7. Anna Sylwia Czyż, Bartłomiej Gutowski. Cmentarz miejski w Buczaczu / Seria «Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju». Seria C, zeszyt 3. — Warszawa, drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — 254 s., 118 il.— S. 22. ISBN 978-83-60976-45-6 (пол.)

Джерела

ред.

Посилання

ред.