Красна гірка[1], також Ля́ля[1][2] — слов'янське народне свято, що пов'язується з Антипасхою (Хоминою неділею), чи з Весняним Юрієм[3], або передднем цього свята (22 квітня/5 травня)[4][1].

Красна гірка
Красна гірка
Красна гірка
М. М. Філіппович «Карагод (Ляльнік)»
Інші назви Ляля
Ким святкується східні слов'яни
Тип народно-православний
Святкування дівчата збиралися на лузі в хоровод, співали пісні
Традиції початок періоду сватання
CMNS: Красна гірка у Вікісховищі

У деяких місцевостях «Красною гіркою» називали вівторок Радуницького тижня (Радуниця)[5], як і сам Радуницький тиждень[6].

Назва ред.

Назва «Красна гірка» відома в усіх східних слов'ян і пов'язана з високими (гористими) місцями — «красними гірками», що рано відтавали навесні і які слугували місцем для святкових обрядів. З приходом християнства на таких підвищеннях стали будувати церкви. Окрім того, свято символізує зустріч весни, «красного сонця».

Красною гіркою також могло називатися будь-яке весняне народне гуляння на Великодньому тижні, чи в Юріїв день, чи в будь-який день від Хоминого понеділка до Юрія Теплого[1].

Інша назва, «Ляля», походить від обряду «Лялі», або «Лелі». Припускають, що обряд пов'язаний з міфічною Лелею (Лялею) — одною з Рожаниць, дочкою Лади.

В інших східнослов'янських народів Красна гірка відома під різними назвами: рос. Красная горка, Фомино воскресенье, Антипасха[7], Радостное воскресенье[8]; біл. Ярылавіца[9], Фаміна нядзеля, Хамова нядзеля, Правадная нядзеля[10].

Християнський аспект ред.

Народний аспект ред.

У цей період молодь водила різ­ні ігри (наприклад, горюдуба), які теж відбувалися на високих міс­цях[1].

По обіді дівчата збиралися на лузі в хоровод, обирали найкращу з-серед себе. Потім хоровідниці перев'язували їй шию, груди, руки й ноги різним зіллям, на голову клали вінок зі свіжих квітів, а до ніг — вінки із зелені. Інші дівчата танцювали навколо «Лялі» і співали пісні. Потім вона роздавала своїм подругам вінки, молоко, сир, масло тощо. Припускають, що цей обряд є відлунням поклонін­ня якійсь весняній богині[2].

Весілля ред.

Оскільки хліборобські роботи в проміжок між Антипасхою і Юрієм Весняним ще широко не розгортали­ся, а піст вже закінчився, цей період був підхожим часом для весіль[1].

Примітки ред.

  1. а б в г д е Красна гірка // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 346.
  2. а б Ляля [Архівовано 14 червня 2017 у Wayback Machine.] // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 313.
  3. Забылин, 1880, с. 54.
  4. Воропай, 1958, с. 17.
  5. Горка // Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882.
  6. Фома // Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882.
  7. Шангина, Некрылова, 2015.
  8. Щербакова, 2005, с. 69.
  9. Лозка, 2002, с. 112.
  10. Васілевіч, 1992, с. 607.

Література ред.