Крамськой Іван Миколайович

(Перенаправлено з Крамський Іван Миколайович)

Крамсько́й Іва́н Микола́йович (рос. Крамской Иван Николаевич, 27 травня (8 червня) 1837(18370608), Нова Сотня біля Острогозька, Воронезька губернія, Російська імперія — 24 березня (5 квітня) 1887, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський художник-портретист українського походження, теоретик образотворчого мистецтва, засновник Артілі художників (1865), один з організаторів та керівник Товариства пересувних виставок (1870), академік живопису.

Крамськой Іван Миколайович
рос. Иван Крамской
Kramskoi1.jpg
Народився 27 травня (8 червня) 1837
Острогозьк, Воронезька губернія, Російська імперія
Помер 24 березня (5 квітня) 1887 (49 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Поховання Смоленське православне кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність художник, художній критик, митець
Галузь живопис
Alma mater Петербурзька академія мистецтв
Вчителі Alexey Tarasovich Markovd і Mikhail Borisovich Tulinovd
Знання мов російська
Напрямок Реалізм
Жанр портрет
Magnum opus Невідома (картина) і Self Portrait[d]
Діти Sofya Junker-Kramskayad
Автограф Иван Николаевич Крамской (1888) il. 2 signiture.png
Сторінка в Інтернеті kramskoy.info
Портрет Крамського роботи Рєпіна

Ранні рокиРедагувати

Народився в козацькій слободі Нова Сотня, яка знаходилася тоді на околицях міста Острогозька Воронезької губернії (Східна Слобожанщина). Саме прізвище художника свідчить про те, що колись його предки займалися якоюсь торгівлею («крамарювали»). Дитинство майбутнього художника промайнуло на українській Східній Слобожанщині, і жила родина Крамських в звичайній хатці-мазанці з очеретяним дахом на типовій українській вуличці неподалік від річки Тихої Сосни[2]. Дідусь і батько Івана були писарями в Острогозькій міській управі, а він сам навчався наук у місцевому повітовому училищі. Але у віці 12 років у нього помер батько і, аби заробляти гроші для родини та продовжувати навчання, хлопчик змушений був стати писарчуком в Острогозькій думі. Вже з малих літ він самоуком оволодів мистецтвом малювання і за допомогою одного місцевого аматора навчився малювати акварельними фарбами. Півроку він навчався в майстерні острогозького іконописця. 1853 року до Острогозька приїхав мандрівний харківський фотограф Яків Данилевський, який заробляв на життя, пересуваючись з міста до міста. Світлини того часу були не дуже доброї якості, і фотографічні портрети вельми часто доводилося підрисовувати олівцем, тож Данилевський бере до себе 16-річного Крамського ретушером. Три роки Крамськой з Данилевським мандрують різними містами Росії та України, а 1856 року Іван потрапляє до Петербургу. Тут талановитого юнака помічають, і наступного року він стає студентом Петербурзької академії мистецтв.

Подальше життя й творчістьРедагувати

За свої студентські роботи Іван Крамськой одержує малу золоту медаль Академії, але бунтівний, незалежний характер не дає Крамському миритися з офіціозною рутиною академічного мистецтва, яке пропагувало в суспільстві імперські цінності і зовсім не звертало уваги на насущні інтереси того самого суспільства. У 1863 році Крамськой очолює так званий «бунт чотирнадцятьох», коли 14 випускників Академії відмовилися малювати дипломну роботу на задану тему — «Бенкет у Валгаллі» — за право отримання великої золотої медалі та пенсіонерської поїздки до Італії. Молоді художники на чолі з Крамським вимагали права вільного вибору тем. Консервативно налаштоване керівництво Академії відмовило їм у цьому. Тоді вони покинули стіни Академії, що було розцінено як бунт. У 1865 році Крамськой організує Артіль художників. Метою організації, згідно з її Статутом, було об'єднання творчих зусиль для забезпечення свого матеріального становища та надання можливості реалізовувати свої твори публіці на комерційних засадах.

На прохання професора Маркова Крамськой у 1865 приїздив для розмальовування куполу храму Христа Спасителя у Москві. Ця робота тривала 4 роки. З 16 000 карбованців, отриманих за працю в храмі, Іван Миколайович собі взяв 4 000, а решту розділив поміж товаришами.

Але незабаром стали очевидні коливання в Артілі. Художники почали «вставати на ноги» і вимагати незалежності. Тому Крамськой першим вийшов з артілі. 2 листопада 1870 він вступив до Товариства пересувних художніх виставок, став одним з його організаторів та керівників.

На першій пересувній виставці Крамськой представив картину «Русалки. Травнева ніч» (1871), яку він намалював під впливом твору Миколи Гоголя. Ця картина вийшла дещо слабкою. Але вже чергова картина — «Христос у пустелі» — стала в 1872 подією другої пересувної виставки. Продовженням ідеї цієї картини стало полотно «Регіт» (1877).

Пише все більше портретів на замовлення, стає визнаним майстром цього жанру. Для Павла Третьякова та його галереї створив значну кількість портретів діячів культури, мистецтва та науки Російської імперії. Всього у художньому доробку більш 430 портретів сучасників.

Вибрані роботиРедагувати

  • Автопортрет, овал, 1867
  • Портрет Тараса Шевченка, 1871
  • «Русалки. Травнева ніч», 1871
  • «Христос у пустелі», 1872
  • «Пасічник», 1872
  • Портрет письменника Л. М. Толстого, 1873
  • «Софія Миколаївна Крамська»
  • Портрет письменника І. А.  Гончарова
  • Портрет П. М. Третьякова, 1876
  • «Некрасов у період „Останніх пісень“», 1877
  • Портрет М.Салтикова-Щедрина, 1879
  • «Селянин з вуздечкою (Мина Моїсеєв)», 1883
  • Портрет В. Верещагіна, 1883
  • «Невідома», 1883
  • «Невтішне горе», 1884

РодинаРедагувати

 
І.Крамськой з дружиною

Дружина — Софія Миколаївна

Діти: донька, четверо синів (двоє з них померли у ранньому віці)

Звання та нагородиРедагувати

  • Срібна медаль за картину «Смертельно поранений Ленський» (1860 рік)
  • Золоті медалі за картини «Похід Олега на Царьград» та «Мойсей добуває воду зі скелі» (1861 рік)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати