Котелянка (Шепетівський район)

село в Полонському районі Хмельницької області

Котеля́нка — село в Україні, у Полонській міській територіальній громаді Полонського району Хмельницької області.

село Котелянка
Kotelanka polon gerb.png Kotelanka polon prapor.png
Герб Прапор
Вулиця в Котелянці, липень 2006 року
Вулиця в Котелянці, липень 2006 року
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Полонський район
Громада Полонська міська громада
Код КОАТУУ 6823682801
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1601 (перша згадка)
Населення 719
Площа 1,004 км²
Густота населення 815,74 осіб/км²
Поштовий індекс 30534
Телефонний код +380 3843
Географічні дані
Географічні координати 50°02′19″ пн. ш. 27°36′33″ сх. д. / 50.03861° пн. ш. 27.60917° сх. д. / 50.03861; 27.60917Координати: 50°02′19″ пн. ш. 27°36′33″ сх. д. / 50.03861° пн. ш. 27.60917° сх. д. / 50.03861; 27.60917
Середня висота
над рівнем моря
257 м
Місцева влада
Адреса ради 30534, Хмельницька обл., Полонський р-н, с. Котелянка, вул. Шевченко
Карта
Котелянка. Карта розташування: Україна
Котелянка
Котелянка
Котелянка. Карта розташування: Хмельницька область
Котелянка
Котелянка
Мапа

Населення становить 819 осіб.

Географічне положення і комунікаціїРедагувати

Територія Котелянської сільської ради розташована в східній частині Полонського району. Від села Котелянка до обласного центра міста Хмельницького — 104 км, а до міста Полонного — 15 км.

Перевезення пасажирів і вантажів відбувається через залізничну станцію «Миропіль» (вже Житомирська область), відстань до якої становить 8 км.

Відстань до національної автомобільної дороги Н-03 Житомир-Старокостянтинів-Хмельницький-Чернівці становить 11 км, а до магістралі державного значення М-21 Городище-Рівне-Старокостянтинів — 50 км. До аеропорту «Хмельницький» — 114 км.

На території Котелянської сільради — 9,1 км комунальних автодоріг з твердим покриттям[1].

НазваРедагувати

За однією із версій назва села походить від слова котел, форму якого нагадує рельєф місцевості у якій розташоване село. А ще, щоб потрапити у село, потрібно скотитись по дорогах на дно своєрідної котловини.

ІсторіяРедагувати

Село Котелянка вперше згадується під назвою Котелевна 7 грудня 1601 року у донесенні водних Луцькому міському суду. В 1615 р. згадується Котельницький двір. XVIXVII століттях землями Котелянки володіли українські православні князі Острозькі. В Інвентарі 1620 року згадується Котельницький двір. Тут, зокрема, у було зафіксовано 2 будинки, дві пекарні, клуню, броварі винницю з 12 котлами, стайню . Крім цього в селі було 58 будинків. Млин, 2 корчми, п'ять ставків. Цікаво, що в Інвентарі 1620 року згадується Мала Котелянка і Велика Котелянка. Село тоді відносилось до Полонської волості.

  Корчми дві добрих, одна в селі, друга в полі.

Городів два, на них бувають добрі овочі.
Перед тим була гарна діброва, але зараз курінням горілки Жиди спустошили…

 


Згодом землі стали власністю князя Любомирського. З 1648 року Котелянка входила до Полонської сотні козацького Волинського полку в Українській державі Богдана Хмельницького.

У 1885 році село входило до складу Велико-Новоселицької волості (Новоград-Волинського повіту). У XIX столітті землі перейшли до шляхтича Доморадського (Домароцький), який і володів ними до подій 1917 року. В ході селянського повстання Доморадського було вбито, а землі розділено між селянами.
Як і решта Полонщини, Котелянка пережила Визвольні змагання 1917–1921 рр, Голодомор, сталінські репресії та Другу світову війну.

Село постраждало в часі Голодомору 1932–1933 років, за різними даними, померло до 460 чоловік.

У радянський час існував колгосп, нині (2000-ні) село традиційно лишається аграрно орієнтованим.

В 1994 році (за незалежності України) село було газифіковано, тоді ж була відкрита нова сучасна будівля сільської школи[2].

ЕкономікаРедагувати

У аграрно орієнтованій Котелянці діє СВК зернового напрямку з інтенсивної відгодівлі великої рогатої худоби, працює ряд одноосібників, які самостійно обробляють земельні паї.

У селі працює декілька торговельних закладів.

СимволікаРедагувати

Затверджений 9 жовтня 2015р. рiшенням №8 XL сесії сільської ради VI скликання.

ГербРедагувати

У зеленому полі, облямованому обабіч та знизу золотом, срібне хвилясте вістря; у синій главі - три срібні квітки яблуні з чорними серцевинами. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "КОТЕЛЯНКА" і дата "1601".

Золота дуга у формі котла – стилізований символ назви села. Квіти яблуні – символ яблуневих садів. Хвилясте вістря – знак цілющого джерела, яке існує в селі. Корона означає статус населеного пункту. 1601 – рік першої писемної згадки про село.

ПрапорРедагувати

Квадратне полотнище складається з трьох горизонтальних частин; на верхній синій смузі, завширшки в третину сторони прапора, три білі квітки яблуні з чорними серцевинами; друга частина зелена, заокруглена від середин бічних та нижньої сторони прапора, а знизу до середини верхньої сторони смуги йде хвилястий клин; нижня частина - жовта.

Соціальна сфера: освіта, медицина, культураРедагувати

 
Котелянська ЗОШ I–III ст.

У Котелянці від 1870 року існувала церковно-приходська школа з приходом на 6 класів.

Після запровадження в 1932 році початкової загально-обов'язкової освіти початкова школа в 1934 році була реформована в семирічку.

У 1991 році було розпочато будівництво нової школи. Відтак, 1 квітня 1994 року учні продовжили навчання у світлих класах нової школи (Котелянська ЗОШ I–III ст.).

Медична сфера в Котелянці представлена діючим лікарським амбулаторієм, культурна — сільським будинком культури.

У селі встановлені пам'ятники жертвам Голодомору 1932—33 р.р. і Воїнам-загиблим визволителям та односельчанам у ВВв.

РелігіяРедагувати

У 1841 році в Котелянці була побудована і названа на честь святого Архістратига Михаїла церква. Згодом (1887) її перейменовано на церкву святого Онуфрія.

Цю церкву в період колективізації (1930-ті) зруйнували комуністи.

Початок побудови нової котелянської церкви було покладено у 1989 році.

ГалереяРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Н. И. Теодорович «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии», т.3, Почаїв, 1888.
  • І.Ворончук. «Володіння князів Острозьких на Східній Волині». Київ-Старокостянтинів, 2001.

ВиноскиРедагувати

Джерела та Інтернет-посиланняРедагувати