Костенко Іван Якимович

Іван Якимович Костенко (рос. Иван Акимович Костенко; 27 травня 1892, Чистяковський район27 липня 1934, Балхаш) — радянський та казахський партійний і державний діяч, шахтар, погонич, кріпильник, один з організаторів освоєння Карагандинського вугільного басейну. Учасник Першої світової війни та Громадянської війни в Росії на боці Червоної гвардії, командир бронепотяга. Член бюро Казкрайкому ВКП(б), делегат XVII з'їзду партії.

Іван Якимович Костенко
Народився 27 травня 1892(1892-05-27)
Чистяковський район, Андріївська волость, Таганрозький округ, Область війська Донського, Російська імперія
Помер 27 липня 1934(1934-07-27) (42 роки)
Балхаш, Карагандинська область, Казакська Автономна Соціалістична Радянська Республіка, РСФРР, СРСР
Громадянство Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність шахтар, партійний діяч, державний діяч
Партія КПРС

Біографія ред.

Юність ред.

Іван Костенко народився 27 травня 1892 року на Донбасі, у Чистяковському районі Андріївської волості у сім'ї шахтаря. Батьки — переселенці з Курської губернії. З 14 років є саночником (шахтарем), кріпильником та погоничем.

Військова служба ред.

Під час Першої світової війни проходив військову службу в армії. У 1917 році став більшовиком. У 1918-1920 роках брав участь у боєзіткненнях на Донбасі в рамках Громадянської війни, Іван Костенко командував бронепотягом та виступав на боці червоногвардійців.

Повернення до шахт ред.

Після демобілізації повернувся до гірничодобувної справи та почав швидко просуватися партійною лінією — перебував на посадах секретаря парткому та головою Чистяковського райвиконкому. 1932 року закінчив Московську промислову академію, а також гірний інститут. Після здобуття освіти працював на Донбасі на керівних посадах: керівник шахти, заступник керівника одного з найбільших місцевих трестів «Сталінвугілля» (1931-1933). Потім Костенко був відправлений в місто Караганда, Карагандинська область, Казахська РСР. Там він став другим керівником тресту «Карагандавугілля», до якого входили не тільки шахти, а й залізниця, житлово-комунальний відділ, водопровідне бюро, гірничий технікум, навчальні комбінати та центральна електростанція. Новий керівник почав із того, що створив окреме управління «Шахтобуд», якому було доручено будівництво шахт-гігантів № 31, № 33/34, № 20. Для нарощування видобутку вугілля керівник перевів видобувні ділянки на госпрозрахунок. Паралельно зайнявся зведенням побутових об'єктів. Саме за Костенка на місці пришахтних селищ почалося будівництво міста. За літо 1934 року в степу піднялися корпуси перших багатоповерхових будинків, школа, котеджі для інженерно-технічних працівників.

Смерть ред.

У липні Іван Якимович вилетів на республіканську нараду в Алма-Ату, взявши із собою 12-річну доньку Діну. 27 липня під час посадки в аеропорту «Прибалхашбуду» літак вибухнув. Загинули семеро пасажирів і два пілоти. Це була одна з перших авіакатастроф у Казахстані. Для з'ясування обставин аварії було створено урядову комісію. Вона встановила, що вибухнув бак із пальним. З дев'яти осіб, загиблих під Балхашем, п'ятьох поховали в парку Старого міста. У братську могилу опустили тіла Івана Костенка, його доньки Діни, секретаря Карагандинського парткому ВКП(б) Іллі Бакімера, його дружини, редактора газети «Більшовицька кочегарка» Олександри Москаленко і рядової співробітниці тресту «Карагандавугілля» Анни Бутської. На траурному мітингу партійні керівники згадували Івана Якимовича добрим словом. Говорили про те, що за короткий термін своєї роботи в Караганді він встиг створити потужну матеріально-технічну базу для будівництва, привіз нову турбіну для електростанції.

Пам'ять ред.

13 серпня 1934 року Президія КазЦВК присвоїла його ім'я споруджуваній шахті «А» «Гігант», міськпромучу, радгоспу № 3 і будинку відпочинку в Михайлівці. Згодом на його честь назвуть вулицю в Караганді. На місці поховання було встановлено п'ятиметровий обеліск, парк було названо ім'ям Костенка.

Література ред.

  • Костенко, Иван Акимович // Казахстан. Национальная энциклопедия. — Алматы: Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. III. — ISBN 9965-9746-4-0. (CC BY-SA 3.0)
  • Машнина, Анастасия (19 березня 2016). Улицы советских управленцев. Газета «Новый Вестник» (рос.). Процитовано 20 березня 2023.

Посилання ред.