Косиківці

<img src="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1b/Nuvola_apps_kaboodle.svg/30px-Nuvola_apps_kaboodle.svg.png" decoding="async" width="30" height="30" class="mw-file-element" data-file-width="128" data-file-height="128"> Зовнішні відеофайли
<img src="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1b/Nuvola_apps_kaboodle.svg/16px-Nuvola_apps_kaboodle.svg.png" decoding="async" width="16" height="16" class="mw-file-element" data-file-width="128" data-file-height="128">	1. Село Косиківці. Хмельниччина. Україна. Частина перша - Долина // «Feel the Memories»

село Косиківці
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Громада	Новоушицька селищна громада
Основні дані
Засноване	1428
Населення	393 (станом на 01.01.2010)
Площа	2,026 км²
Густота населення	221,62 осіб/км²
Поштовий індекс	32640
Телефонний код	+380 3847
Географічні дані
Географічні координати	48°43′03″ пн. ш. 27°06′19″ сх. д. / 48.71750° пн. ш. 27.10528° сх. д.Координати: 48°43′03″ пн. ш. 27°06′19″ сх. д. / 48.71750° пн. ш. 27.10528° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	293 м
Водойми	невеличкий ставок
Відстань до; обласного центру	122 км
Відстань до; районного центру	27 км
Найближча залізнична станція	Дунаївці
Відстань до; залізничної станції	68 км
Місцева влада
Адреса ради	32640, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с.Косиківці
Карта
	Косиківці
	Косиківці
Мапа

Ко́сиківці — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Етимологія ред.

За одніє з версій назваа «Косиківці» походить від прізвища перших поселенців даної території — братів Косиковичів. С. Д. Бабишин виводить н. від апелятива косар

Загальні відомості ред.

З правого боку село огортає річка Ушиця. На півночі межує з селом Загоряни, на півдні з селом Шелестяни.

В селі є дільнича лікарня, початкова загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів навчання, стадіон, 2 сквери. Серед пам'яток культури є пам'ятник воїнам, які загинули під час визволення села у Другій світовій війні та пам'ятник-погруддя В. І. Леніну.

Символіка ред.

Герб ред.

Щит поділений вилоподібним хрестом. З лівого боку зображено сніп пшеничного колосся обв'язаний золотою мотузкою, з правого боку гриб жовтого кольору, посередині у верхній частині — три квітки яблуні, а у нижній частині щита зображені золоті стільники, що вказують на пріоритетні напрямки сільськогосподарської діяльності села. Червоний колір символ хоробрості, мужності та стійкості; блакитний — колір неба, височини устремлінь, вдосконалення духу, золотистий — могутність та багатство, християнські чесноти.

Прапор ред.

Прямокутне полотнище, яке складається з чотирьох площин. Центральний трикутник блакитного кольору, лівий та правий трикутники червоного кольору, нижня частина жовтого кольору. Червоний колір символ хоробрості, мужності та стійкості; блакитний – колір неба, височини устремлінь, вдосконалення духу, жовтий – могутність та багатство, християнські чесноти.

Історія ред.

Перша писемна згадка про село датована 1428 роком. В джерелах різного часу село фігурує під назвою Kosikowce — Камянецька земська книга 1618, 1631, 1637, 1643; Подільський реєстр 1629,1650,1661.

У 1795-1797 роках село входило до Ушицького округу Подільського намісництва, а в 1797-1923 роках було центром Косиковецької волості Ушицького повіту Подільської губернії.

Поряд з Косиківцями було окреме село Яр Косиковецькій. Засновником Яру Косиковецького був один з братів Косиковичів.

Згідно статиситичних даних Центрального статистичного комітету, що опубліовані 1885 року, в Косиківцях проживало 689 осіб, було: 86 дворових господарств, волосне правління, православна церква, римо-католицька каплиця, заїжджий будинок, водяний млин, цегельня. За 5 верст — винокурня. У Косиковецькому Яру проживало 115 осіб, було: 45 дворових господарств, водяний млин.

На межі ХІХ-ХХ ст. Косиківці поглинули Яр Косиковецький.

У 20-х рр. ХХ ст. біля села існувала Косиковецька комуна.

Часи Голодомору на селі ред.

За даними офіційних джерел (тогочасноих ЗАГСів, які хоч і не завжди реєстрували правдиву кількість померлих, саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла голодною смертю^[1]) в селі в 1932–1933 роках загинуло близько 13 жителів села. На сьогодні встановлено імена лише 7 осіб. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932–1933 років, складених Федірківською сільською радою згідно даних місцевого РАГСу (хоча й звіритися з конкретними документальними свідченнями стає майже неможливо, оскільки не всі вони дійшли до наших днів, у силу різних обставин^[2] Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.^[3]

Забирали останню зернину.
Виганяли із хати вночі, —
Як сльозою, садок і хатину
Обливали журбою сичі.
І душа досі ниє і плаче, —
Бо була це і дійсність, і яв...
(Михайло Пронченко)

Бажан Марфа Григорівна, 21р., укр., член артілі, 08.05.1932 р.;
Буровський Йосип Левкович, 96р., пол., утриманець, 30.04.1932 р.;
Ворожбит Софія Григорівна, 71р., укр., хлібороб, 12.01.1932 р.;
Готовська Марія Федорівна, 32р., одноосібник, 30.01.1932 р.;
Григорьєва Варвара Олександрівна, 45р., укр., хлібороб, 03.03.1932 р.;
Дробний Касьян Іванович, новонародж., укр., утриманець, 27.04.1932 р.;
Заярнюк Іван Йосипович, 4р., укр., утриманець, 02.01.1932 р.;
Зварич Ірина Авксентіївна, 5р., укр., утриманець, 20.03.1932 р.;
Лучко Марія Миколаївна, 2р., укр., утриманець, 20.03.1932 р.;
Лучко Михайло Миколайович, 1930, 1933 р.;
Мигас Ладим Миколайович, 1922, 1932 р.;
Мигас Микола Миколайович, 1927, 1932 р.;
Остапчук Василь Костянтинович, 80р., укр., утриманець, 11.05.1932 р.;
Підлопушна Марія Григорівна, 1927, 1933 р.;
Підлопушна Оляна Григорівна, 1922, 1933 р.;
Підлопушний Омелян Григорович, 1887, 1933 р.;
Прошак Марфа Іванівна, 36р., укр., хлібороб, 20.02.1932 р.

Кількість померлих і їх особисті дані не є остаточними, оскільки не всі дані збереглися і не все заносилося до книг обліку^[4] тому є ймовірність, того, що мартиролог Голодомору в селі буде розширений^[5] Наразі, згідно попередніх списків уже можна дійти висновків: що серед померлих селян більшість були селянами-односібниками, які не працювали в артілі чи колгоспі, і це є підтвердженням навмисних дій тодішньої влади — на знищення українського незалежного селянства.

Незалежній Україні ред.

З 1991 року в складі незалежної України.

До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району^[6].

Населення ред.

Населення становить 393 особи (із 198 дворів).

Археологічні знахідки ред.

Могильник епохи бронзи ред.

У селі виявлено могильник епохи бронзи (ІІ тис. до н.е.). У ХІХ ст. біля села Косиківці було виявлено 15 поховань у сидячому положенні, які супроводжувалися кам’яними сокирами і відносяться до доби бронзи (ІІІ-ІІ тис. до н. е.).

Поселення, енеоліт. ред.

У центрі села, на території сільської ради, виявлено сліди трипільського поселення IV тис. до н.е. Зібрано уламки характерного посуду того часу.

Поселення, енеоліт. ред.

Поблизу села в урочищі Березина зафіксовано сліди трипільського селища IV тис. до н.е.

Поселення, давньоруський період. ред.

Розташоване по лівому борту Косиковецького яру, за 1,7 км на захід від села, на плато, на висоті близько 80 м над рівнем Дністровського водосховища. Займає ділянку між яром і мочаром. Відкрите Л.І. Кучугурою та О.О. Якубенко 1993 р. Знайдено кераміку XII-XIII ст.

Світлини ред.

Див. також ред.

Поділля — історико-географічна область.
Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
Подільський говір — різновид говорів української мови.
Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Джерела ред.

Хмельницька обласна рада
Новоушицька районна державна адміністрація^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Подільський полк Характерного козацтва
Гульдман. В. Подільська губернія. — Кам'янець-Подільський. , 1889. – 548 с.
Жарких М. І. Храми Поділля. — К.: 2007.
Книга Пам'яті України. Хмельницька область: Історико-меморіальне багатотомне видання в 10 т. Т. 6. Летичівський, Новоушицький, Полонський р-ни. — Хмельницький: Поділля, 1996. — 720 стор.: іл.
Крикун М. І. Подільське воєводство у XV-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів 2011. 733 с., іл., карти.
Новоушиччина: історія у пам’ятках. Наукове видання /Упорядники: Петраш І.В., Шпаковський С.М., Климчук В.В./. - Хмельницький: ТзОВ «Поліграфіст», 2018. - 336 с. іл.
Сіцинський Ю. Й. Археологічна карта Подільської губернії.
Торчинська Н. М., Торчинський М. М. Словник власних географічних назв Хмельницької області. – Хмельницький: Авіст, 2008. – 549 с.

Примітки ред.

↑ http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] За інформацією Інституту демографії Академії наук України, ці облікові роботи продовжуватимуться на державному рівні, тому що точної цифри ми не знаємо, — зазначала Ольга Шумейко. — До того ж, ЗАГСИ в ті часи не реєстрували правдиву кількість померлих саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла від голоду. Приміром, я маю такий документ під грифом «цілком таємно»: «До Павлоградського райздоровінспектора, особисто. За інформацією начальника спецбюро райвиконкому товариша Набери облздоровідділом одержані відомості про те, що в багатьох селах вашого району спостерігаються випадки смерті з нез'ясованих причин. При чому всі ці випадки в місцевих органах ЗАГСУ не реєструються». Ось зайве підтвердження того, що ми й досі не можемо поставити крапку в цій історії. Для цього Інституту демографії потрібно проводити дослідження за допомогою спеціальних математично-статистичних формул.
↑ http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] До того ж документація тоді велася на неякісному папері, часто не вистачало бланків і писали в простих зошитах, а то й на газетах. А якщо реєстратор потім звільнявся або помирав, то записи могли просто не перенести в книгу. Всіляке траплялося. Також потрібно врахувати, що через десять років була війна й частина книжок могла загинути. Тобто пропуск у документації існує, якби вона вся збереглася, то записів, напевно, було б удвічі більше… (директор Дніпропетровського архіву Ніна Киструська).
↑ http://adm.km.ua/doc/doc_holod_list1.doc [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] Поіменний список жертв Голодомору 1932–1933 років в розрізі сільських рад і населених пунктів Новоушицького району, складений Державним архівом Хмельницької області
↑ http://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_5_6_2008/22-26.pdf [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] документальний комплекс книг реєстрації актових записів виявився неповним. У більшості областей відсутні книги повністю по окремих містах і районах: від одного міста в Луганській області до 15-ти районів (найбільше) — у Полтавській області. За окремими районами актові записи про смерть збереглися лише по 2-3-х населених пунктах.
↑ http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] Джерела збереглися невповні і не всі з тих, що мають статистичні дані, взяті дослідниками до розгяду. Зокрема, досвід досліджень показує, що включення до розгляду документів навчальних закладів, педагогічних училищ, шкіл теж може дати певні кількісні показники. Але, безумовно, це грандіозна робота, і зараз на поточному етапі говорити про певну кількість ще дуже рано (історик, к.і.н., Владислав Грибовський).
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання ред.

Погода в селі Косиківці [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ttp://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] За інформацією Інституту демографії Академії наук України, ці облікові роботи продовжуватимуться на державному рівні, тому що точної цифри ми не знаємо, — зазначала Ольга Шумейко. — До того ж, ЗАГСИ в ті часи не реєстрували правдиву кількість померлих саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла від голоду. Приміром, я маю такий документ під грифом «цілком таємно»: «До Павлоградського райздоровінспектора, особисто. За інформацією начальника спецбюро райвиконкому товариша Набери облздоровідділом одержані відомості про те, що в багатьох селах вашого району спостерігаються випадки смерті з нез'ясованих причин. При чому всі ці випадки в місцевих органах ЗАГСУ не реєструються». Ось зайве підтвердження того, що ми й досі не можемо поставити крапку в цій історії. Для цього Інституту демографії потрібно проводити дослідження за допомогою спеціальних математично-статистичних формул.

[2] ttp://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] До того ж документація тоді велася на неякісному папері, часто не вистачало бланків і писали в простих зошитах, а то й на газетах. А якщо реєстратор потім звільнявся або помирав, то записи могли просто не перенести в книгу. Всіляке траплялося. Також потрібно врахувати, що через десять років була війна й частина книжок могла загинути. Тобто пропуск у документації існує, якби вона вся збереглася, то записів, напевно, було б удвічі більше… (директор Дніпропетровського архіву Ніна Киструська).

[3] ttp://adm.km.ua/doc/doc_holod_list1.doc [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] Поіменний список жертв Голодомору 1932–1933 років в розрізі сільських рад і населених пунктів Новоушицького району, складений Державним архівом Хмельницької області

[4] ttp://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_5_6_2008/22-26.pdf [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] документальний комплекс книг реєстрації актових записів виявився неповним. У більшості областей відсутні книги повністю по окремих містах і районах: від одного міста в Луганській області до 15-ти районів (найбільше) — у Полтавській області. За окремими районами актові записи про смерть збереглися лише по 2-3-х населених пунктах.

[5] ttp://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] Джерела збереглися невповні і не всі з тих, що мають статистичні дані, взяті дослідниками до розгяду. Зокрема, досвід досліджень показує, що включення до розгляду документів навчальних закладів, педагогічних училищ, шкіл теж може дати певні кількісні показники. Але, безумовно, це грандіозна робота, і зараз на поточному етапі говорити про певну кількість ще дуже рано (історик, к.і.н., Владислав Грибовський).

[6] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]