Шелестяни

село Шелестяни
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Громада	Новоушицька селищна громада
Основні дані
Засноване	1630
Населення	326
Площа	1,444 км²
Густота населення	274,93 осіб/км²
Поштовий індекс	32640
Телефонний код	+380 3847
Географічні дані
Географічні координати	48°42′41″ пн. ш. 27°07′49″ сх. д. / 48.71139° пн. ш. 27.13028° сх. д.Координати: 48°42′41″ пн. ш. 27°07′49″ сх. д. / 48.71139° пн. ш. 27.13028° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	277 м
Водойми	ставки "Шелестянський" та "Сорокан"
Відстань до; обласного центру	120 км
Відстань до; районного центру	25 км
Найближча залізнична станція	Дунаївці
Відстань до; залізничної станції	66 км
Місцева влада
Адреса ради	32640, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с.Косиківці
Карта
	Шелестяни
	Шелестяни
Мапа

Шелестя́ни — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району^[1]. Населення становить 326 осіб (зі 159 дворів).

Загальні відомості ред.

На північному заході Шелестяни межують з селом Косиківці, на заході з Борсуками.

Історія ред.

Назва села походить від засновника-першопоселенця козака Шелеста. У зв'язку з цим існують певні версії щодо українських переселенців Шелестів, сліди яких губляться ще в Закарпатській області. Цікаво що починаючи з цього «Шелестово» кожні 320 км у напрямку на схід трапляються села, які носять або носили в минулому ідентичні назви: Шелестяни, Соколівка на Черкащині, де раніше майже усі жителі мали прізвище Шелест, Шелестове на Харківщині, Шелестівка Луганської області та село Шелестове Вологодської області Російської Федерації.

Часи Голодомору на селі ред.

За даними офіційних джерел (тогочасноих ЗАГСів, які хоч і не завжди реєстрували правдиву кількість померлих, саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла голодною смертю^[2]) в селі в 1932–1933 роках загинуло близько 13 жителів села. На сьогодні встановлено імена лише 7 осіб. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932–1933 років, складених Федірківською сільською радою згідно даних місцевого РАГСу (хоча й звіритися з конкретними документальними свідченнями стає майже неможливо, оскільки не всі вони дійшли до наших днів, в силу різних обставин^[3] Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.^[4]

Забирали останню зернину.
Виганяли із хати вночі, —
Як сльозою, садок і хатину
Обливали журбою сичі.
І душа досі ниє і плаче, —
Бо була це і дійсність, і яв...
(Михайло Пронченко)

Бахан Марфа Григорівна, 21р., укр., член артілі, 08.05.1932 р.;
Гошовська Марія Федорівна, 32р., хлібороб-одноосібник, 30.01.1932 р.;
Григорієва Варвара Олександрівна, 45р., укр., хлібороб, 03.03.1932 р.;
Заярнюк Іван Юстимович, 4р., укр., утриманець, 02.01.1932 р.;
Зварич Ірина Оксентіївна, 5р., укр., утриманець, 20.03.1932 р.;
Кукуричук Юстина Герасимівна, 72р., укр., утриманець, 07.01.1932 р.;
Процик Марфа Іванівна, 36р., укр., хлібороб, 20.02.1932, р.;
Чорнобривий Трохим, 41р., укр., хлібороб-одноосібник, 30.01.1932 р.

Кількість померлих і їх особисті дані не є остаточними, оскільки не всі дані збереглися і не все заносилося до книг обліку^[5] тому є ймовірність, того, що мартиролог Голодомору в селі буде розширений^[6] Наразі, згідно попередніх списків уже можна дійти висновків: що серед померлих селян більшість були селянами-односібниками, які не працювали в артілі чи колгоспі, і це є підтвердженням навмисних дій тодішньої влади — на знищення українського незалежного селянства.

Світлини ред.

Див. також ред.

Поділля — історико-географічна область.
Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
Подільський говір — різновид говорів української мови.
Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Посилання ред.

Погода в селі Шелестяни [Архівовано 29 червня 2017 у Wayback Machine.]

Примітки ред.

↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] За інформацією Інституту демографії Академії наук України, ці облікові роботи продовжуватимуться на державному рівні, тому що точної цифри ми не знаємо, — зазначала Ольга Шумейко. — До того ж, ЗАГСИ в ті часи не реєстрували правдиву кількість померлих саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла від голоду. Приміром, я маю такий документ під грифом «цілком таємно»: «До Павлоградського райздоровінспектора, особисто. За інформацією начальника спецбюро райвиконкому товариша Набери облздоровідділом одержані відомості про те, що в багатьох селах вашого району спостерігаються випадки смерті з нез'ясованих причин. При чому всі ці випадки в місцевих органах ЗАГСУ не реєструються». Ось зайве підтвердження того, що ми й досі не можемо поставити крапку в цій історії. Для цього Інституту демографії потрібно проводити дослідження за допомогою спеціальних математично-статистичних формул.
↑ http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] До того ж документація тоді велася на неякісному папері, часто не вистачало бланків і писали в простих зошитах, а то й на газетах. А якщо реєстратор потім звільнявся або помирав, то записи могли просто не перенести в книгу. Всіляке траплялося. Також потрібно врахувати, що через десять років була війна й частина книжок могла загинути. Тобто пропуск у документації існує, якби вона вся збереглася, то записів, напевно, було б удвічі більше… (директор Дніпропетровського архіву Ніна Киструська).
↑ http://adm.km.ua/doc/doc_holod_list1.doc [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] Поіменний список жертв Голодомору 1932–1933 років в розрізі сільських рад і населених пунктів Новоушицького району, складений Державним архівом Хмельницької області
↑ http://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_5_6_2008/22-26.pdf [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] документальний комплекс книг реєстрації актових записів виявився неповним. У більшості областей відсутні книги повністю по окремих містах і районах: від одного міста в Луганській області до 15-ти районів (найбільше) — у Полтавській області. За окремими районами актові записи про смерть збереглися лише по 2-3-х населених пунктах.
↑ http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] Джерела збереглися невповні і не всі з тих, що мають статистичні дані, взяті дослідниками до розгяду. Зокрема, досвід досліджень показує, що включення до розгляду документів навчальних закладів, педагогічних училищ, шкіл теж може дати певні кількісні показники. Але, безумовно, це грандіозна робота, і зараз на поточному етапі говорити про певну кількість ще дуже рано (історик, к.і.н., Владислав Грибовський).

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[2] ttp://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] За інформацією Інституту демографії Академії наук України, ці облікові роботи продовжуватимуться на державному рівні, тому що точної цифри ми не знаємо, — зазначала Ольга Шумейко. — До того ж, ЗАГСИ в ті часи не реєстрували правдиву кількість померлих саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла від голоду. Приміром, я маю такий документ під грифом «цілком таємно»: «До Павлоградського райздоровінспектора, особисто. За інформацією начальника спецбюро райвиконкому товариша Набери облздоровідділом одержані відомості про те, що в багатьох селах вашого району спостерігаються випадки смерті з нез'ясованих причин. При чому всі ці випадки в місцевих органах ЗАГСУ не реєструються». Ось зайве підтвердження того, що ми й досі не можемо поставити крапку в цій історії. Для цього Інституту демографії потрібно проводити дослідження за допомогою спеціальних математично-статистичних формул.

[3] ttp://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] До того ж документація тоді велася на неякісному папері, часто не вистачало бланків і писали в простих зошитах, а то й на газетах. А якщо реєстратор потім звільнявся або помирав, то записи могли просто не перенести в книгу. Всіляке траплялося. Також потрібно врахувати, що через десять років була війна й частина книжок могла загинути. Тобто пропуск у документації існує, якби вона вся збереглася, то записів, напевно, було б удвічі більше… (директор Дніпропетровського архіву Ніна Киструська).

[4] ttp://adm.km.ua/doc/doc_holod_list1.doc [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] Поіменний список жертв Голодомору 1932–1933 років в розрізі сільських рад і населених пунктів Новоушицького району, складений Державним архівом Хмельницької області

[5] ttp://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_5_6_2008/22-26.pdf [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] документальний комплекс книг реєстрації актових записів виявився неповним. У більшості областей відсутні книги повністю по окремих містах і районах: від одного міста в Луганській області до 15-ти районів (найбільше) — у Полтавській області. За окремими районами актові записи про смерть збереглися лише по 2-3-х населених пунктах.

[6] ttp://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] Джерела збереглися невповні і не всі з тих, що мають статистичні дані, взяті дослідниками до розгяду. Зокрема, досвід досліджень показує, що включення до розгляду документів навчальних закладів, педагогічних училищ, шкіл теж може дати певні кількісні показники. Але, безумовно, це грандіозна робота, і зараз на поточному етапі говорити про певну кількість ще дуже рано (історик, к.і.н., Владислав Грибовський).

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]