Корниця (Україна)

село в Білогірському районі Хмельницької області

Ко́рниця — село в Україні, у Білогірському районі Хмельницької області. Розташоване на річці Горинь. Орган місцевого самоврядування — Залузька сільська рада.

село Корниця
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Білогірський район
Рада Залузька сільська рада
Код КОАТУУ 6820383503
Облікова картка село Корниця 
Основні дані
Засноване 1450
Населення 498 осіб (2001)
Площа 0,165 км²
Густота населення 3018,18 осіб/км²
Поштовий індекс 30226
Телефонний код +380 3841
Географічні дані
Географічні координати 50°03′15″ пн. ш. 26°31′20″ сх. д. / 50.05417° пн. ш. 26.52222° сх. д. / 50.05417; 26.52222Координати: 50°03′15″ пн. ш. 26°31′20″ сх. д. / 50.05417° пн. ш. 26.52222° сх. д. / 50.05417; 26.52222
Середня висота
над рівнем моря
239 м
Водойми р. Горинь
Місцева влада
Адреса ради 30226, Хмельницька обл., Білогірський р-н, с.Залужжя, вул.Садова,1
Карта
Корниця. Карта розташування: Україна
Корниця
Корниця
Корниця. Карта розташування: Хмельницька область
Корниця
Корниця
Мапа

ІсторіяРедагувати

У 1906 році містечко Білогородської волості Ізяславського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 18 верст, від волості 10. Дворів 224, мешканців 1738[1].

Цікавий фактРедагувати

 
КОРНИЦЯ, м-ко, Заславський пов., над р. Горинню,

20 км. від міста Заслава. В кінці 19 ст. було там 210 домів і 1,124 жителів (в тому римо-католиків 40, жидів 500), дерев'яна церква з 1778 р. і церк.-прих. школа від 1878 р., 6 ярмарків річно. Урочища в околиці К.: Подмети, Монастирище. К. згадується в 1545 р. в ревізії крем'янецького замку, як власність Федора Корницького (Пам'ятники, т. 4, від 2 ст. до 201). По Корницьких К. переходить до кн. Сангушки. За переписом 1911 р. в К. було 2,030 жит., міщанська управа, 8 крамниць, горілчана крамниця і ярмарок що 2 тижні. В самому містечку велике квадратове замчище. За місцевими переказами був це замок Сенютів. На городищі дерев'яна церква, іу2 км. від К. знову друге городище, де за переказами був Троїцький манастир, над р. Горинню 1 курган (В. Антонович, Труди 11 з'їзду). .[2]

 

НаселенняРедагувати

Населення села за переписом 2001 року становило 498 осіб, в 2011 році — 461 особа.

ПриміткиРедагувати

  1. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  2. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.

ПосиланняРедагувати