Корнер Віктор Дмитрович

Ві́ктор Дми́трович Ко́рнер (нар. 7 (20) січня 1912(19120120) — пом. 12 травня 1984) — радянський флотоводець, учасник радянсько-японської війни, контрадмірал. Герой Радянського Союзу (1945).

Віктор Корнер
Ім'я при народженні Віктор Дмитрович Корнер
Народження 7 (20) січня 1912(1912-01-20)
Івангород
Смерть 12 травня 1984(1984-05-12) (72 роки)
Ленінград
Поховання Санкт-Петербург
Країна Російська імперія
 УНР
СРСР СРСР
Вид збройних сил Прапор ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Освіта Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова
Роки служби 1931—1973
Партія КПРС
Звання  Контрадмірал
Формування Амурська флотилія
Командування монітор «Сунь Ятсен»
Війни / битви радянсько-японська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Японією»

Життєпис ред.

Народився 7 (20) січня 1912(19120120) року в селі Івангороді Олександрівської волості Чигиринського повіту Київської губернії (нині — Олександрівський район Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Закінчив семирічку в Златополі у 1928 році. У 1931 році закінчив Олександрівський сільськогосподарський технікум за спеціальністю «агроном». Працював агрономом у Рижинській МТС на Житомирщині.

До лав РСЧА призваний 14 листопада 1931 року й направлений на Чорноморський флот. У 1933 році закінчив Ленінградські курси командного складу ВМФ СРСР й у грудні того ж року направлений для проходження подальшої служби в Червонопрапорну Амурську флотилію. Обіймав посаду командира бойової частини (БЧ) канонерського човна «Пролетарий». З 1937 року — командир канонерського човна «Красное знамя», з 1939 року — старший помічник командира і командир монітора «Сунь Ятсен».

Особливо командир монітора «Сунь Ятсен» 1-ї бригади річкових катерів Червонопрапорної Амурської флотилії капітан III рангу В. Д. Корнер відзначився під час радянсько-японської війни. Під час проведення Фуцзинської операції командував дозорно-розвідувальним загоном бригади. З підходом монітора на дальність берегової артилерії Фуцзиньського вузла спротиву вміло організував і керував боєм корабля з береговими батареями, виявив і знищив вогневі точки супротивника. Зі своїм загоном першим увірвався на рейд Фуцзинь, вогнем і сміливим маневром забезпечив підхід головних сил бригади до вогневих точок вузла спротиву. Під вогнем берегових батарей підійшов до берега і висадив десант — посилену роту червоноармійців. Підтримував вогнем закріплення і просування десанта. З вогневої позиції знищив 3 ДОТи, збив спостережну вежу й заводську трубу, зруйнував 2 казарми, викликав 5 пожеж, чим забезпечив успішне виконання десантом поставленого завдання.[1]

Після Фугдинської операції монітор з 800 піхотинцями на борту брав участь у взятті міста Дзямуси та населених пунктів Аоці і Хунхедао. Лише 15 серпня 1945 року дозорно-розвідувальний загін В. Д. Корнера, розгромивши опорний пункт супротивника в Аоці, полонив 686 японських військовиків, захопив багаті трофеї. Наступного дня, продовжуючи наступ вгору по річці Сунгарі, в районі Хунхедао загін вщент розбив японську піхотну дивізію, що відступала. На світанку 17 серпня загін капітана В. Д. Корнера увірвався на Саньсинський рейд і виставив вогневі загорожі на вірогідних напрямках відступу японських військ. Гарнізон капітулював. За ці бої монітор «Сунь Ятсен» удостоївся звання «Гвардійського».

В листопаді 1945 року призначений командиром дивізіону моніторів 1-ї Харбінської Червонопрапорної бригади. У 1949 році закінчив Військово-морську академію імені К. Є. Ворошилова. Проходив військову службу на Тихоокеанському та Чорноморському флотах. З 1952 року — на викладацькій роботі, мав вчене звання доцента, є автором навчального посібника з оперативного мистецтва ВМФ.

У 1973 році контрадмірал В. Д. Корнер вийшов у запас. Мешкав у Ленінграді, де й помер 12 травня 1984 року. Похований на Північному цвинтарі міста.

Нагороди ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 вересня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з японськими мілітаристами та виявлені при цьому відвагу і героїзм, капітанові 3-го рангу Корнеру Віктору Дмитровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7128).

Також був нагороджений двома орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома Червоної Зірки і медалями.

Література ред.

  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 153—155.

Примітки ред.

  1. Нагородний лист на нагородження орденом Червоного Прапора. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 5 березня 2015.