Вікіпедія

Користувач:Valery Lysenko/Лисенко Валерій Миколайович

Ця сторінка користувача в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Base (внесок, журнали) о 06:25 UTC (836477 хвилин тому).
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лисенко.

Валерій Миколайович Лисенко (нар. 13 листопада 1950 року, Київ) — Інтернет-активіст, краєзнавець, відомий київський екскурсовод, викладач.

Біографія ред.

Народився в родині науковців — Лисенко (Білан) Марії Олександрівни та Лисенка Миколи Миколайовича. Дитинство пройшло у комунальній квартирі по вул. Костьольній, 13.

Закінчив школу на Михайлівській площі, в будинку колишнього Реального училища. 1973 року закінчив механіко-математичний факультет Київського університету, де здобув фах математика-програміста. Перші освоєні ЕОМ були Промінь, та Мінськ-22, на якій програмування здійснювалося в машинних двійкових кодах. Розробляв програми статистичного аналізу сердечних ритмів для Інституту медицини праці.

Захопився спортивним туризмом, вперше відвідав Кавказ, а згодом Карпати, Тянь-Шань, Алай, Хібіни, Заполярний Урал, Кримські гори.

У 1974—1981 роках у Київському політехнічному інституті викладав програмування, працював на великих комп'ютерах сімейств БЕСМ і ЄС, а також на перших вітчизняних «персоналках» МИР. Співпрацював з відомим мандрівником Ігорем Сініциним.

З 80-х років в Інституті механіки став одним з перших у Києві системних адміністраторів, співпрацював з рядом наукових установ. З 1986 року брав участь у дослідженнях проблем, пов'язаних з Чорнобильською катастрофою. Активіст Всесоюзного семінару з системного програмування Софтпанорама, де протягом понад 7 років видавався перший вітчизняний електронний щомісячник.

У 1997—2003 роках працював в Інфоцентрі Чорнобильської зони відчуження, спершу у відділі геоінформаційних систем,[1] а також 3 роки був вебмайстром офіційного сайту Чорнобильської зони.[2] Започаткував один з перших в Україні приватних культурологічних Інтернет-проектів «1000-ліття української культури».[3][4]

У 2003—2008 роки викладав в Інституті журналістики КНУ, у 2005—2019 роки в Університеті Україна.[5]

Виступав на радіо та телебаченні, активіст соціальних мереж Живий Журнал та Фейсбук, вніс багато правок до Вікіпедії.

З 90-х років працює екскурсоводом, розробив і оприлюднив десятки екскурсійних маршрутів та навчальних посібників.

Старший син Олег — пілот, мандрівник, блогер.

Нагороджений медаллю «У пам'ять 1500-річчя Києва».

Громадська діяльність ред.

Член правління та ведучий сайту ГО "Ліга екскурсоводів Києва", ветеран краєзнавчої спільноти "Интересный Киев", куратор електронної карти Пам'яток історії та культури Києва, член правління ГО Гільдія гідів та професійних перекладачів.

Деякі публікації ред.

  1. Лисенко В. Київ на перехресті древніх шляхів. К., 2020. Стаття, презентація.
  2. Лысенко В. Украинский Эрмитаж. Сокровища украинской земли в музеях мира. Презентация. К., 2020.
  3. Лисенко В. З історії вітчизняної авіації. Презентація. К., 2020.
  4. Лисенко В. Походження інформатики. Навчальна презентація. К., 2020.
  5. Лисенко В. З історії видавничої справи. Навчальна презентація. К., 2020.
  6. Лисенко В. Бесарабська площа. Історія в фотографіях. Презентація. К., 2019.
  7. Лисенко В. Михайлівська та Софійська площі. Історія в фотографіях. Презентація. К., 2019.
  8. Лисенко В. Музичний провулок: слава, трагедія, забуття. Історія в фотографіях. Презентація. К., 2019.
  9. Лисенко В. Мости Києва. Історія в фотографіях. Презентація. К., 2019.
  10. Лисенко В. Європейська площа. Історія в фотографіях. Презентація. К., 2018.
  11. Лисенко В. Майдан Незалежності. Історія в фотографіях. Презентація. К., 2018.
  12. Лисенко В. Таємні київські залізниці. У збірці: Антропологія простору. Збірник наукових праць та матеріалів. Т.1: Культурний ландшафт Києва та околиць. Київ, НДІ українознавства МОН України, 2017. С. 193–204.
  13. Лисенко В. Семен Айзенштейн — забутий піонер вітчизняної радіотехніки. // Історична правда. 13.11.2016. Електронний ресурс.
  14. Співавтор у збірці: Новітні медіа та комунікаційні технології: комплекс навчальних програм для спеціальностей «Журналістика», «Видавнича справа та редагування», «Реклама та зв'язки з громадськістю» / За заг. ред. В. Е. Шевченко. — К. : Паливода А. В., 2012. — 412 с.
  15. Лисенко В. Юрій Лисянський — український Магеллан. // Відлуння віків № 1 (5), 2006.
  16. Лисенко В. Закликання електронної весни. // Дзеркало тижня № 32, серпень 2005.
  17. Лисенко В. Як навчити машини перекладати. // Друкарство № 6 (59), 2004.
  18. Лисенко В. Новації української картографії. // Друкарство № 5 (58), 2004.
  19. Лисенко В. Електронні видання України. Етап становлення. // Друкарство № 4 (57), 2004.
  20. Нечипоренко Л. Інтерактивний опонент. // Хрещатик 16/09/2004.
  21. Мазурін М. Просто часточка безсмертя. Читач «Дня» створив web-сторінку власної сім’ї. // День 24 жовтня 2002.
  22. Лысенко В. Мечты об автоматизированном переводе. // Софтпанорама Vol.7, No. 8 (77) — октябрь 1995 г.
  23. Лысенко В. План учебного курса "Информатика и прикладное программирование". // Софтпанорама Vol.5, No. 2 (36) — февраль 1993 г.
  24. Лысенко В. Некоторые программные средства для научно-технических расчетов общего назначения на ПЭВМ типа IBM PC. // Софтпанорама Vol.4, No. 7 (31) — сентябрь 1992 г.

Примітки ред.

  1. ↑ Відділ геоінформаційних систем Інфоцентру Чорнобильської зони відчуження
  2. ↑ Офіційний сайт Чорнобильської зони
  3. ↑ https://web.archive.org/web/20000824091135/http://www.ic-chernobyl.kiev.ua/~lysenko/ 1000-ліття української культури]
  4. ↑ 1000 years of Ukrainian culture. Процитовано 20 вересня 2022.
  5. ↑ Лисенко Валерій Миколайович. ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ ТА МАСОВИХ КОМУНІКАЦІЙ УНІВЕРСИТЕТУ "УКРАЇНА". Процитовано 20 вересня 2022.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Valery_Lysenko/Лисенко_Валерій_Миколайович&oldid=37190031