Користувач:QAtlantic.mn/Чернетка

Лисичанська теплоелектроцентраль
Країна Україна Україна
Розташування 93105, Луганська область, Лисичанськ, вул. Енергетиків, 98
Введення в експлуатацію 1930
Встановлена електрична
потужність
10 МВт
Встановлена теплова
потужність
342 Гкал⋅год
Річне виробництво електроенергії,
млн кВт-год.
23,3 (2001)
Річне виробництво тепла,
тис ГКал
424,4 (2001)
Коефіцієнт використання встановленої потужності, % 26,6 (2001)
Керівник Віскунов Олександр Віталійович[1]
ідентифікатори і посилання

Лисичанська теплоелектроцентраль[a] (скорочено Лисичанська ТЕЦ) — колишня теплоелектроцентраль у місті Лисичанську Луганської області. Призначалась для виробництва електроенергії, забезпечення парою Лисичанського содового заводу та опалення міста. Працювала в 1930—2012 роках.[2]

Дільність підприємства припинена 2012 року за наказом міністра енергетики та вугільної промисловості України Юрія Бойка[3]. Того ж року, за постановою суду, розпочата процедура ліквідації[4].

ІсторіяРедагувати

Будівництво Північнодонецької ДРЕС розпочали в жовтні 1928 року. Вона вступала в дію двома чергами — в 1930 і 1932 роках. В 1931 році в експлуатацію здані три турбіни потужністю 47 тис. кВт, сім котлів фірми «Меллер», а також високовольтна підстанція. Це була перша в Україні електростанція, де встановили теплофікаційні агрегати. З уведенням її в дію на Донбасі вперше застосували комбіноване виробництво електричної та теплової енергії. Станція працювала винятково на довгополуменевому лисичанському вугіллі, забираючи в шахт весь їхніх видобуток. Спочатку основним споживачем станції був Донецький содовий завод, а потім лінії електропередач напругою 110 кВ зв'єднали ДРЕС з підстанціями, які "живили" підприємства Рубіжного, Костянтинівки, станції "Сіль".

Услід за Штерівською в жовтні 1928 р. почалося спорудження Сєверодонецької ДРЕС, перші агрегати якої були пущені через два роки. Її електроенергію споживали підприємства м. Лисичанська, а тепло – завод «Донсода». При цьому на Донбасі вперше було застосоване комбіноване виробництво як електричної, так і теплової енергії (у вигляді пари і гарячої води).

За цей період різко покращилися технікоекономічні показники виробництва електроенергії, наприклад, в середньому по Україні істотно знизилися витрати умовного палива на вироблену кВт·год – з 1,5 до 0,596 кг. Споживання електроенергії на власні потреби електростанцій зменшилося з 15 до 7,2%. Зокрема, на найбільш економічній Сєверодонецькій ДРЕС ці показники в 1940 р. складали відповідно 0,458 кг/кВт·год і 5,3%.

Вона вступала в дію двома чергами — 1930 і 1932 роках відповідно. Перші агрегати запустили вже за два роки. Тоді на Донбасі вперше застосували комбіноване виробництво електричної та теплової енергії: перша призначалась для підприємств Лисичанська, друга — окремо для содового заводу.

Будівництво станції йшло на території Донецького содового заводу. Північнодонецька ДРЕС потужністю в 73 тис. кВт вступала в дію двома чергами — в 1930 і 1932 рр.

У 1927 році розпочалося проектування “СевДонГРЭС” (російською – Северо-Донецкая государственная районная электростанция), українською мовою в деяких документах писали “Північдондрес”. Ця електростанція в планах ГОЭЛРО (скорочення від російського – Государственная комиссия по электрофикации России), мала назву Лисичанської, але при підготовці планів першої п’ятирічки, назву змінили на “Северо-Донецкую”, бо вона мала обслуговувати північ Донбасу. Ця електростанція стала до ладу в 1931 році.

К 1931 году строительство первой очереди было закончено, в эксплуатацию сданы три турбины мощностью в 47 тыс. кВт, семь котлов фирмы «Меллер», а также высоковольтная подстанция. Ударными темпами строилась и вторая очередь ГРЭС.

Северодонецкая ГРЭС - первая в Украине электростанция, на которой были установлены теплофикационные агрегаты, с ее вводом в Донбассе впервые было применено комбинированное производство энергии - электрической и тепловой в виде пара и горячей воды. Станция работала исключительно на длиннопламенных лисичанских углях, забирая у местных шахт всю их добычу. Основным потребителем станции первоначально был завод «Донсода», затем линии электропередач напряжением 110 кВ соединили ГРЭС с подстанциями, которые питали предприятия Рубежного, Константиновки, станции Соль.

Резко улучшились технико-экономические показатели производства электро�энергии. В частности, существенно снизились в среднем по Украине расходы условно�го топлива на выработанный кВт·ч - с 1,5 до 0,596 кг, а также потребление электроэнер�гии на собственные нужды электростанций - с 15 до 7,2%. На наиболее экономичной Северодонецкой ГРЭС эти показатели в 1940 году составляли соответственно 0,458 кг/ кВт·ч и 5,3%.

К 1941 году Зуевская ГРЭС, достигнув мощности 350 МВт, становится наиболее крупной электростанцией в Европе. Самой экономичной является Северодонецкая ГРЭС - ее показатели по расходам условного топлива и потреблению электроэнергии на собственные нужды составили в 1940 году соответственно 0,458 кг/кВт•ч и 5,3% (в среднем по Украине - 0,596 кг/кВт•ч и 7,2%)145.

На демонтаж каждой электростанции отводилось не больше 9-10 суток. На Урал было отправлено 600 вагонов с оборудованием Кураховской ГРЭС, которая только что вступила в работу, в том числе две турбины и два котла. Штеровская электростанция была эвакуирована в Караганду, Северодонецкая - на Березниковскую теплоэнерго�централь13.

Оставшуюся в строю Северодонецкую ГРЭС от линии фронта отделяли 11 км. Фашисты не подвергали ее бомбардировкам, намереваясь в будущем захватить стан�цию целой и работоспособной. С приближением фронта были сняты с производства и отправлены в тыл 4 турбогенератора, 3 котла и часть рабочих. Рук не хватало - ра�бочие совмещали профессии, обращались к домохозяйкам с просьбой обучить электроэнергетическим профессиям. Ремонтную мастерскую полностью перевели на обслуживание армии - был налажен ремонт орудий, поступавших прямо с передовой, пулеметов, автоматов. Всего было отремонтировано 1500 аккумуляторов для воен�ных автомашин, изготовлено 1 770 частей для винтовок, починено 18 артиллерийских орудий, 70 ручных и 25 станковых пулеметов18. Связисты ГРЭС обеспечивали связь с фронтом, чинили армейские телефоны, радиостанции. Энергетики Северо-Донецкого сетевого района до последней минуты держали в нагрузке линии электропередач, что�бы обеспечить воинские части электроэнергией. Когда в июле 1942 года наступление немецких войск прорвало Миус-фронт, по�следняя группа северодонецких электроэнергетиков начала демонтаж оборудования. Но он велся с таким расчетом, чтобы электростанция не прекращала работу и могла быть восстановлена, если оборона района окажется успешной. Первый турбогенератор был выведен из строя только в момент, когда немцы вошли в поселок энергетиков19.

Электроэнергетическое хозяйстве РУ «Донэнерго», которое в 1943 году было пере�именовано в районное энергетическое управление «Донбассэнерго» (РЭУ «Донбассэнер�го»), было разрушено до основания - выведены из строя все крупные электростанции (Штеровская ГРЭС, Зуевская ГРЭС, Шахтинская ГРЭС, Северодонецкая ГРЭС, Курахов�ская ГРЭС и Каменецкая ТЭЦ), а также подавляющая часть районных подстанций, поверхностные и подземные электроподстанции, в негодность приведены машины и агрегаты.

Первой, в 1946 году, достигла довоенной мощности Северодонецкая ГРЭС57. Нем�цы не успели разрушить ее полностью, но заминировали. Восстановительная кампа�ния началась сразу же после того, как армейские саперы обезвредили на территории станции до двух тысяч мин. Кроме прибывших из эвакуации специалистов, в ее вос�становлении также участвовали выпускники ремесленных училищ Москвы, Тулы, Ки�рова58. За восстановительный период 1943-1951 гг. мощность Северодонецкой ГРЭС была увеличена до 75 МВт

Число рабочих на 01.01.1948 -- 590

стр. 71 Сведения о вводе в эксплуатацию турбогенераторной мощности на восстанавливаемых электростанциях системы «Донбассэнерго» (1943-1947 годы)

стр. 77 Фактическая среднемесячная зарплата рабочих по предприятиям РУ «Донбассэнерго» на 1946 год

В период второй 

половины 1940 - начале 1950-х были полностью восстановлены Зуевская, Штеровская, Северодонецкая.

стр 106 Успешность выполнения плана по производству электроэнергии 1950 год

стр 129 Технико-экономические показатели системы «Донбассэнерго» на 1970 год

Новое десятилетие поставило перед энергетиками ряд новых задач. В соответ�ствие с решениями XXVI съезда КПСС (1981), основной упор в развитии электроэнер�гетики в 1980-х годах был сделан на производство гидроэнергии в восточных районах и атомной энергии - в европейской части страны, в том числе и в Украине. В связи с этим на период до 1990 года строительство новых ГРЭС в Донбассе не предусматривалось. Исключением стала только Зуевская ГРЭС-2, возведение которой началось еще в десятой пятилетке. Основным направлением работы энергетиков Донбасса стала реконструкция имеющегося оборудования. Были выполнены капитальные ремонты котлов на Старо�бешевской, Ворошиловградской, Славянской, Кураховской и Мироновской ГРЭС, Ли�сичанской и Краматорской ТЭЦ, а также капитальные ремонты 7 блоков:

В дальнейшем в связи с выработкой моторесурса предполагалось закрыть Севе�родонецкую и Лисичанскую ТЭЦ, а также вывести из эксплуатации двадцать турбогенераторов мощностью по 100 тыс. кВт, в том числе три блока на Старобешевской, по пять блоков на Мироновской и Славянской и семь блоков на Луганской ГРЭС. Вместо выбывающих мощностей на территории Лисичанской ТЭЦ намечалось соорудить котельную для теплоснабжения Лисичанского содового завода, а на Ште�ровской - отопительно-производственную котельную и базу для энергоремонтного предприятия.

Місце, обране для будіництва, виключило можливість подальшого розширення станції в майбутньому. Вона стала єдиною з електростанцій ДЕЕЛРО, яка не вийшла за рамки початково запланованої потужності в 60 МВт.

Після початку німецько-радянської війни СевДонДРЕС продовжувала працювати ще рік, до літа 1942-го, хоча до цього часу лінія фронту проходила вже в 11 кілометрах від електростанції. Німецька авіація не бомбила станцію, не обстрілювала її і артилерія противника – німці мали намір захопити станцію у справному стані. В жовтні 1941 із усіх електростанцій “Донбасенерго” СевДонГРЕС лишилася єдиною поза зоною окупації, Дев’ять місяців колектив станції на чолі з директором Чабаном забезпечували шахти, військові майстерні, Лисичанський хімкомбінат електроенергією. Все основне обладнання було демонтовано і відправлено в тил. Лишили лише одну турбіну і котел. 10 липня 1942 поступила команда завершити евакуацію. На станції лишилося 6 чоловік, які мали в останній момент вивести з ладу останню турбіну. Коли із підстанції шахти “Чорноморка” сповістили, що в шахтний двір в'їжджають німці, і зв'язок обірвався, залишені енергетики злили масло з турбіни. Коли підшипники поплавилися і турбіна почала розриватися, вони переправились через Донець і пішли у бік Воронового. Серед цих останніх був і секретар Ворошиловградського обкому партії Гнат Макарович Галянт.

Після звільнення Лисичанська котел і турбогенератор, виготовлений Ленінградським заводом “Электросила”, 10 січня 1944 було запущено. Станція запрацювала, що дало можливість відновити роботи на шахтах, заводах, інших підприємствах.

Після війни активно почав розвиватися Лисичанський хімкомбінат. А Северодонецька ГРЕС розвиватися не могла через обмеженість території. Було прийнято рішення будувати ще одну ТЕЦ поблизу хімкомбінату.

У другій половині 1955 року Сєверодонецька теплоелектроцентраль була виведена зі складу хімкомбінату і уведена в енергосистему “Донбасенерго”. А в 1957 СєвДонГРЕС і Сєверодонецьку ТЕЦ об’єднали. Це було одне підприємство, яке розташоване на двох майданчиках. Хоча планували зробити це ще у 1950 році. У 1965 році, коли місто Верхнє, у якому розташовувалася колишня СєвДонГРЕС, увели до складу міста Лисичанська, а на Сєверодонецькій ТЕЦ почали будівництво третього енергоблоку, їх було роз’єднано. Колишня Сєверодонецька ГРЕС тепер стала Лисичанською ТЕЦ, лишивши свою назву Сєверодонецькій ТЕЦ.

ПриміткиРедагувати

  1. Раніше Північнодонецька ДРЕС (рос. Северодонецкая ГРЭС).
  1. ДП «Лисичанська ТЕЦ». opendatabot.ua. Opendatabot. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. 
  2. Сергій Каленюк (6 серпня 2020). Чому не Світлоград, а Сєверодонецьк. sd.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. 
  3. Наказ Міненерговугілля України від 17 лютого 2012 року № 114 «Про ліквідацію ДП „Лисичанська ТЕЦ“»
  4. Постанова № 26472341, 15.10.2012, Господарський суд Луганської області. reyestr.court.gov.ua. Єдиний державний реєстр судових рішень. 15 жовтня 2012. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. 

ДжерелаРедагувати

Див. такожРедагувати

аРедагувати

Донсодівський міст
Вигляд на міст із лівого берега Дінця (2021)
Країна   Україна
Розташування м. Лисичанськ Сєвєродонецького району Луганської області
Галузь застосування автомобільно-пішохідна
Перетинає р. Сіверський Донець
Тип конструкції балковий
Матеріал залізобетон
Кількість смуг руху 2
Максимальне навантаження 10 т
Завершення будівництва 1970
Відкрито 1970
Ідентифікатори і посилання

Донсо́дівський міст — автомобільно-пішохідний міст через річку Сіверський Донець. Розташований біля в районі колишніх Лисичанської ТЕЦ та содового заводу. З'єднує Сєвєродонецьку та Лисичанську міські громади в Луганській області. Уведений в експлуатацію 1970 року.

НазваРедагувати

Ще вище за течією, якраз посередині між Лисичанськом і Верхнім (3 Рота), був ще один пором. У 1970 р. тут, поблизу Лисичанської ТЕЦ, побудували Ленінський міст, який називають так від того, що побудований до 100-літнього ювілею Леніна. До війни тут був пором, у післявоєнний час – дерев᾽яна переправа.

А до 1970-х років поблизу содового заводу був дерев᾽яний міст довжиною 120 м і шириною 6 м, яким у вихідні дні тисячі лисичан йшли в донсодівський парк культури і відпочинку, що розташовувався на лівому березі. Потім парк ліквідували, а зробили залізничний міст для заводу. Коли ж перестала існувати технологічна залізниця, міст полюбили рибаки. Від того його називають Рибацький міст. Неподалік був ще відомчий міст, яким пролягали трубопроводи, які з᾽єднували виробництва содового заводу обох берегів ріки. У радянські часи його називали «Комсомольський» міст, бо на лівому березібув отвір у заводському паркані, який називали «комсомольською прохідною». Та не варто вже й говорити про ці мости, якщо немає і самого содового заводу.

ІсторіяРедагувати

4[1][2][3]

ПриміткиРедагувати

  1. Сергій Каленюк (30 червня 2013). Переправа, переправа! Берег лівий, берег правий…. sever.lg.ua. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. 
  2. 1
  3. 2

ДжерелаРедагувати


аРедагувати

Вулиця Красна
Лисичанськ
вул. Красна на перетині з вул. Жовтневою (2021)
Назва на честь кольору комунізму
Загальні відомості
Дата початку забудови XVIII—ХІХ ст.
Протяжність 4,5 км
Координати початку 48°53′22″ пн. ш. 38°28′25″ сх. д. / 48.889444° пн. ш. 38.473639° сх. д. / 48.889444; 38.473639
Координати кінця 48°51′17″ пн. ш. 38°29′39″ сх. д. / 48.854750° пн. ш. 38.494389° сх. д. / 48.854750; 38.494389
Поштові індекси 93105, 93107
Транспорт
Маршрутні таксі 109, 110, 112, 115, 116, 191
Зупинки громадського транспорту вул. Українська
Міський палац культури
Найближчі залізничні станції ст. Вовчоярська
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Слава героям-добровольцям
Навчальні заклади Медичний фаховий коледж
Заклади культури Міський палац культури
Бібліотека-філія сімейного читання № 2
Поштові відділення Нова Пошта № 4
Забудова одноповерхова, багатоповерхова
Парки сквер Міського палацу культури
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r10922700
Мапа

Ву́лиця Кра́сна — вулиця в місті Лисичанську Луганської області, Україна.

ОписРедагувати

Одна з найстаріших вулиць Лисичанська. Початок її формування припав на кін. XVIII поч. ХІХ століть. Достеменно невідомо, коли вулиця дістала сучасну назву. Згідно зі старими фотографіями в 1932 році вулицю вже називали Красною. Імовірно, назва обрана під через колір комунізму. Українською мовою вона мала б назву вулиця Червона. Сучасна назва є транслітерацією з російськох мови (рос. Красная). Якщо розглядати слово Красна в контексті укр. мови, воно означає красивий. В офіц. документах назва є транслітерацією з рос. мови. Неофіційно українською її називають Червоною.

1763 збудована церква, яку зруйнували 1932 (звуки донбаса), 1934 Дк ленина

АРедагувати

 
Слава героям-добровольцям

На вулиці розташовані Лисичанський міський палац культури, Бібліотека-філія сімейного читання № 2, поштове відділення «Нової Пошти» № 4, три автозаправні станції, залізнична станція Вовчоярська, житлова забудова.

Пам'ятникиРедагувати

  • Пам'ятник «Слава героям-добровольцям»

ІсторіяРедагувати

1840 Митровановская https://drive.google.com/file/d/1ABd9s7KzLq1kOTAj39Us-kInNFdAPH3-/view

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати


klРедагувати

Принц Персії: Воїн всередині
Розробник Ubisoft Montreal
Видавець Ubisoft
Gameloft (iOS)
Жанр(и) бойовик, пригодницька гра
Платформа GameCube, Microsoft Windows, PS2, Xbox, iOS, PSP, PS3
Дата випуску GameCube, Microsoft Windows, PlayStation 2, Xbox
NA 30 листопада 2004[1]
EU 3 грудня 2004[2]
iOS
WW 3 червня 2010[3]
PlayStation Portable
NA 6 грудня 2005
EU 16 грудня 2005
PlayStation 3
NA 14 грудня 2010
EU 16 листопада 2010
Мова англійська, іспанська, італійська, китайська, корейська (iOS), нідерландська, німецька, польська, російська, французька, японська
Українська відсутня
Вік. обмеження GameCube, Microsoft Windows, PlayStation 2, Xbox
ESRB: MMature
OFLC (A): MA15+Mature
OFLC (NZ): R16Restricted 16
PEGI: 16PEGI 16
USK: 16USK 16
PlayStation 2
CERO: CAges 15 and up
Xbox
CERO: ZAges 18 and up only
Творці
Продюсер Bertrand Hélias
Режисер(и) Jean-Christophe Guyot
Сценарист(и) Corey G. May
Michael Wendschuh
Ігродизайнер(и) Kevin Guillemette
Програміст(и) Régis Geoffrion
Художник(и) Mikael Labat
Композитор(и) Стюарт Чатвуд
Інон Зур
Технічні деталі
Рушій Jade
Звук Dolby Digital
Dolby Pro Logic II
Prince of Persia
Попередня гра Принц Персії: Піски часу
Наступна гра Принц Персії: Два трони
Офіційний сайт

Принц Персії: Воїн всередині (англ. Prince of Persia: Warrior Within) — пригодницька однокористувацька відеогра від третьої особи з елементами бойовика, розроблена та випущена компанією «Ubisoft» для PlayStation 2, Xbox, GameCube та Microsoft Windows у листопаді / грудні 2004 року.

Події розгортаються через кілька років після завершення «Принц Персії: Піски часу». Повернувшись до Вавилону, принц виявляє, що на нього полює щось надприродне. Ставши втікачем він довідується, що звільнивши «піски часу» заразом звільнив й істоту, відому як Дагака — вартового часу, який має на меті вбити принца, відновивши в такий спосіб часову послідовність. Щоб уникнути смерті та змінити власну долю принц вирушає до острова Часу, де були створені «піски», щоб відправитися в минуле й запобігти цьому.

Через насильство та відверте зображення жіночих персонажів «Принц Персії: Воїн всередині» доступна від 15—17 років, а в деяких країнах випущена без крові та розчленування. Гра дістала позитивні відгуки за перероблений ігровий процес і шквал критики за невідповідність очікуванням (самотність і понурість принца, музичний супровід тощо), та попри це мала успіх і продовження як «Принц Персії: Два трони».

СюжетРедагувати

When the Prince was tricked into opening the Hourglass of Time, he released the Sands of Time on the world. He paid the ultimate price, losing his father and his lover, Farah, in the process of trying to recapture the Sands in the hourglass. Though he was able to undo what he had done, he was "supposed to die" as a result. Because he survived his ordeal, he was hunted by the Dahaka, a creature created by the Gods, that guarded the order of the timeline. In the Prince's efforts to trap the Dahaka, his mentor, Darius, and his mother, Mehri, were killed.[3]

Seven years into his conflict with the Dahaka, the Prince seeks counsel from an old wise man. The Prince learns of the existence of the Island, but its location is nearly impossible to find. Thinking only of his survival, the Prince sets sail for the Island to prevent the Sands of Time from ever being created, under the belief that the Dahaka will have no reason to hunt him if he does so.

During the journey, his ship is intercepted and destroyed by Shahdee, a servant of the Empress of Time. Accompanied by a pack of Raiders, the Prince's men are killed and he is summarily defeated by Shahdee. Lost in the shipwreck, and he finds himself alone on the island. He picks a wooden stick from the wreckage of a boat to defend himself against some crows. He swears to kill Shahdee for what she has done to him and his crew.

The Prince eventually finds his way to the Fortress of Time. Shahdee tries to kill the Prince, but the Prince repels her by knocking her to the ground. After a fight with several opponents, he obtains the Spider Sword and begins chasing Shahdee through the Island until they reach a Time Portal. She goes through a Time Portal, and the Prince follows her into the Past.

Continuing his pursuit, he finds Shahdee trying to murder a woman in red. The Prince engages Shahdee once more in battle and kills her. The woman introduces herself as Kaileena, another servant of the Empress of Time. Denied an audience with the Empress of Time to state his case, the Prince is then faced with the task of activating two towers that will open the doors to the empress' throne room. Kaileena aids the Prince by presenting to him the Serpent Sword, which will activate the bridges to reach both towers. He eventually obtains the Lion Sword, an even more powerful weapon than the previous.

As the Prince explores the island, he occasionally encounters a mysterious creature known as the Sand Wraith. Additionally, he is pursued by the Dahaka, who has followed him to the Island of Time. Shortly before reaching the throne room, the Dahaka attacks the Prince and almost killed, but the Sand Wraith is killed in his place. The Dahaka then leaves without attacking the Prince, much to his confusion.

The Prince eventually succeeds in reaching the Throne Room only to discover that Kaileena is the Empress of Time. She had sent Shahdee to kill the Prince, and on the perilous journey to the towers, and even cursed the Lion Sword. Yet, the Prince did not die. Kaileena has seen her fate, which is to die at the hands of the Prince. Accepting this, her only concern is to get rid of him at any cost. Shahdee, who was helping Kaileena save herself, believed her mission foolish. She had turned against Kaileena only to be killed by the Prince at the last second.

The Prince reluctantly fought and killed Kaileena. Returning to the present, he hoped that he has escaped his fate. However, he soon discovers that when he killed Kaileena, the Sands of Time were created from her death. Realizing that he caused the event he intended to prevent, the Prince begins to lose hope, but soon discovers the Mask of the Wraith, an instrument of time that was used by Farah's father, the Maharajah, who had visited the Island and taken the artifacts of time Fortress of Time.

When he puts on the mask, he transforms into the Sand Wraith, the dark creature he previously encountered in his journey. As the wraith, the Prince is able to coexist in a single time with his past self, explaining his past encounters with the Sand Wraith. When he reaches the point the Wraith saved the Prince from the Dahaka, he instead lets the Dahaka kill his previous self.

The Mask of the Wraith is then able to be to removed. He then returned to the position he was in just before he entered the Throne Room. The Prince decides that he may not be able to avoid killing Kaileena, but if he kills her in the present rather than the past, the Sands will not be created. The Prince confronts Kaileena again and forces her through a time portal into the present.

At this point the ending forks, depending on whether or not the player has found all of the life upgrades and acquired the Water Sword. The ending where the Prince wields the Water Sword is the canonical ending as it extensively affects the story of Prince of Persia: The Two Thrones. The ending where he does not have the Water Sword is non-canon.

Водяний меч (Канонічний кінець)Редагувати

З'являється Дагака, щоб убити Кайліну, бо вона не в своєму часі. Однак принц виявляє, що Дагака вразливий до його водяного меча. Принц б'ється з Дахакою і встигає його перемогти. Уникнувши обох своїх доль, Принц і Кайліна разом повертаються до Вавилону.

За відсутності водяного меча (неканонічний кінець)Редагувати

Принц досягає імператриці і намагається переконати її піти з ним до сьогодення. Кайліна відмовляється і нападає на нього. Потім принц змушує Кайліну піти в сьогодення, штовхаючи її на порталі. Коли принц вбиває Кайліну, з'являється Дахака і поглинає її істоту у свою власну. Принц припускає, що з від'їздом Кайліни він вільний від монстра.

Однак Дахака, схоже, нападає на нього, лише щоб взяти Медальйон Часу, останню реліквію Артефактів Часу. Роблячи це, Принц усвідомлює, що домігся знищення охоронця часу, а також змінив свою долю. З полегшенням принц сідає на свій корабель і готується додому. Однак, досягнувши Вавилону, він виявляє, що його царство знаходиться в облозі.

ПерсонажіРедагувати

  • Принц (The Prince) — ключовий персонаж гри, довкола якого розгортаються всі події. Саме він у «Принц Персії: Піски часу» разом із «пісками часу» ненавмисно звільнив надприродну істоту, яка відтоді переслідує його, щоб убити. За роки постійних втеч та напруженого життя принцові доброту та чуйність заступили запеклість та егоїзм, і він досягне своєї мети за будь-яку ціну.
  • Дагака (The Dahaka) — надприродна істота, ненавмисно звільнена принцом у «Принц Персії: Піски часу». Його мета — убити принца, відновивши в такий спосіб часову послідовність. Хоч Дагака й уникає води, він здається могутнім і незнищенним, а порожнеча, усередині нього, поглине все на своєму шляху.
  • Імператриця Часу або Кайліна (The Empress of Time & Kaileena) — створительниця «пісків часу» та «артефактів часу». Вона є частиною часової послідовності, створеної богами багато еонів тому. Імператриця існує лише в минулому, де, завдяки кільком порталам, розкиданим по всій фортеці на острові Часу, керує, здавалося б, нестримною армією піщаних істот. Незрівнянна у своїй хитрості та силі й абсолютно безжалісна, вона знищить будь-кого, хто спробує їй завадити.
  • Шаді (Shahdee) — довірена підлегла Кайліни. Як і все інше на острові, вона існує, щоб служити Імператриці Часу, але на відміну від решти піщаних істот, має певну автономію у своїх діях і рішеннях. Шаді має подбати, щоб принц не дістався до острова Часу, інакше загине від руки Імператриці.
  • Піщана тінь (The Sandwraith) — не стільки індивід, скільки вираз особистості. Стародавній артефакт, відомий як «Личина омани» (Mask of the Wraith), перетворить будь-кого, хто його надіне, на «піщану тінь»: допельгангера, що дозволяє одній і тій самій людині одночасно займати два простори в одній часовій послідовності. За легендою, Магараджа, у своєму прагненні здобути «піски часу», змушений був використовувати цей артефакт для досягнення успіху, хоч потім утратив його.

Ігровий процесРедагувати

Prince of Persia: Warrior Within is a platformer centered on exploration and melee combat. As in the prequel, the level design revolves around navigating treacherous environments with parkour-styled moves. Unlike the prequel, the game world is highly nonlinear. The player can often return to already visited locations several times from various directions, often traversing time portals to visit the same places in the present and the past in order to find ways around obstacles which would be impassable in either time alone.

Secret areas can be found and explored to gain additional hit points and unique weapons, which culminates in discovering a weapon capable of inflicting damage on the Dahaka, unlocking the game's canon ending. In addition to normal platforming, the game also features episodes where the Prince is chased by the Dahaka and must quickly navigate trap-ridden hallways to reach safety.

The combat system has undergone a revision and allows the player to wield off-hand weapons in addition to the primary weapon. Two-hand fighting introduces numerous additional acrobatic combos to dispatch enemies with greater efficiency and brutality. Off-hand weapons have varying bonuses and penalties applied to the player's damage and hit points; they can be thrown at enemies to allow a limited form of ranged combat.

Aside from bosses, the enemies are sand creatures of varying sizes. Unlike the Sands of Time, where rounds of heavy combat are interspersed with rounds of exploration, enemies can be encountered anywhere along the way, alone and in packs; some common enemies would respawn as the player revisits locations.

Глюки та помилкиРедагувати

  • Players have encountered a glitch dubbed the "Wraith glitch", wherein the player is turned into the Sand Wraith character too early, usually in the chapter "Fate's Dark Hand". The skin appears similar to that of a corpse.
  • The same glitch will also occasionally happen in reverse, crashing in a similar fashion before reverting the Sand Wraith to the Prince. In both cases, the player must start over, unless they have an earlier save file.
  • There is a "Ghost" glitch during the Prince's first encounter with the Crow Master. After the Crow Master's health is sufficiently depleted, the Crow Master becomes 'spiritless' but yet remains standing and attacking the Prince. The Prince can still deal it damage but cannot kill it, and he can walk though it like a ghost. This usually occurs when players attack the spiritless body of the Crow Master.
  • A glitch in the Mechanical Tower can sometimes be found, where the bridge the Prince must raise to gain access to the lever that activates the tower will not rise properly or at all. This can almost always be avoided by doing the Mechanical Tower first.
  • A cut scene in the "Southern Passage" does not occur. This cut scene opens a hole in a wall. If the cut scene does not occur, the hole does not appear and the player must revert to a previously saved game.
  • While attempting to gain what is usually accepted as the last life upgrade (Southern Passage – Past) after reverting from the Sand Wraith, if the Prince chooses to proceed through the Sacrificial Altar instead of backtracking to the Throne Room the way he came, his only path leads him to Southern Passage – Present. However, the hole in the wall which the Dahaka made there earlier is impassable (even if visible), and the Prince finds himself stuck. This is generally called the "Dahaka Hole" glitch.
  • In "The Empress" there is also a glitch which happens when the Empress of Time breaks the wall and the player is skipped to "The Face of Time".
  • In the Xbox, GameCube and Windows version of the game, the sound in cut scenes (voice acting, music and sound effects) will sometimes either not be synchronized with the action, or not be present at all.
  • At the end of the game: in the time portal room before the final combat, the sand portal sometimes fails to activate when the Prince is in it. Even with an earlier save file, the game must be started over. This "sand portal" glitch is caused by going back through a sand portal that you have already used, so if you want to avoid this glitch don't go through a sand portal more than once.
  • A glitch when fighting Kaileena for a second time can be encountered under the right circumstances; if the Prince slows down time, then Kaileena slows down time, then the Prince rewinds time, then he will become four times faster than the game would normally allow, even faster than what fast forward time would allow. This glitch ruins the cinematics in the battle, however, randomly facing and placing both the Prince and Kaileena.
  • During the first encounter with a golem, at the beginning of the Machine Tower, the golem is sometimes invisible making it very hard (but not impossible) to defeat it.
  • A glitch when fighting Griffon makes it invisible making it very hard to kill. But since you can see its eyes you can predict where it is.
  • When performing a wall run , if the player rewinds time,the prince will sometimes make an infinite wall run until pressing the drop button.
  • A similar glitch sometimes occurs in which traps sometimes become invisible making it hard to traverse

Ubisoft has released no patches to address these issues, nor offered any other solutions.

ОглядиРедагувати

Огляди
Світові
ВиданняОцінка
GCiOSПКPS2PSPXbox
EdgeN/AN/AN/A7/10[4]5/10[5]N/A
EGM8.5/10[6]N/AN/A8.5/10[6]N/A8.5/10[6]
EurogamerN/AN/AN/AN/A6/10[7]7/10[8]
Game Informer9.25/10[9]N/AN/A9.25/10[9]7.75/10[10]9.25/10[9]
GameProN/AN/AN/A     [11]N/AN/A
Game RevolutionB[12]N/AN/AB[12]N/AB[12]
GameSpot8.8/10[13]N/A8.6/10[14]8.8/10[15]7.4/10[16]8.7/10[17]
GameSpy     [18]N/A     [19]     [20]     [21]     [22]
GameZoneN/AN/A9.1/10[23]9.4/10[24]N/A8.7/10[25]
IGN8.6/10[26]6.9/10[27]8.6/10[28]8.5/10[29]6/10[30]8.7/10[31]
Nintendo Power4.6/5[32]N/AN/AN/AN/AN/A
OPM (US)N/AN/AN/A     [33]     [34]N/A
OXMN/AN/AN/AN/AN/A9.6/10[35]
PC Gamer (US)N/AN/A64%[36]N/AN/AN/A
Detroit Free PressN/AN/AN/AN/AN/A    [37]
The Sydney Morning Herald     [38]N/A     [38]     [38]N/A     [38]
Агрегатори
Metacritic83/100[39]72/100[40]83/100[41]83/100[42]65/100[43]83/100[44]

Critical reviews of Warrior Within ranged from positive to mixed. In general, GameRankings and Metacritic gave it 91.75% for the mobile version; and 72.33% and 72 out of 100 for the iOS version. 85.57% and 83 out of 100 for the PlayStation 2 version; 84.97% and 83 out of 100 for the Xbox version; 84.58% and 83 out of 100 for the GameCube version; 80.88% and 83 out of 100 for the PC version; 67.92% and 65 out of 100 for the PSP version.

It was commonly agreed among reviewers that the platforming and adventure elements of the game were equal to or exceeded those of its predecessor. The revamped combat system and better integration of combat sequences into the gameplay were also praised, although a review of the GameCube version by GameSpy found the combat and platforming in the game "still uninteresting". Warrior Within also contained more content than The Sands of Time, taking anywhere from 15–20 hours to complete.

PositivesРедагувати

Tyler Minarik of PlayStation Lifestyle reviewed the game, stating that, "Despite Sands of Time having some of the best narrative and plot points in the series, the next entry, Prince of Persia: Warrior Within makes large improvements in just about every other facet of the game. Warrior Within introduces us to a desperate, angry Prince, who has spent the seven years after the conclusion of Sands of Time being chased by an unstoppable monster, known as the Dahaka."

Detroit Free Press gave the Xbox version four stars, "The prince has gone from an "Aladdin"-style teenager to a grim, angry young adult. He's even more beautifully drawn than before, and this year's installment adds a much better combat system." The Sydney Morning Herald gave the game four stars out of five, saying, "Exploring the labyrinthine citadel is rewarding, although backtracking and frequent deaths can be frustrating."

CriticismsРедагувати

Prince of Persia: Warrior Within was a stylistic departure from Prince of Persia: The Sands of Time. Most criticism of the game centered around this departure, as the core platforming gameplay is virtually untouched. While The Sands of Time was met with critical acclaim, its sales were considered lackluster by the company. Ubisoft revamped the appearance of the series for a "broader appeal", which increased sales, but decreased general opinion. GameSpot criticized the game's uneven difficulty progression and numerous glitches and bugs. In a review by PC World Canada, Warrior Within was ranked it as the ninth worst game of all time.

During the production of Prince of Persia: The Sands of Time Jordan Mechner explained that the Prince was designed in a manner in which the character would differ from the typical muscle-bound protagonist and would rely more on his athletic abilities to solve puzzles and navigate dangerous terrain. Additionally the Prince's affable and sarcastic attitude was a marker of his personality. In Warrior Within, the Prince has become an "anti-hero" branded with tattoos. He cares only for himself and is overly violent and aggressive. When attacked by Shahdee in the first level, the Prince calls her a "Bitch". As the Sand Wraith, when the Dahaka chases the Wraith out of the library, the Prince hopes for the deity's death and calls him a "Bastard". In a December 2005 interview with Wired Magazine covering the grievances of developers who dislike changes made in games they created, Jordan Mechner stated that, "I'm not a fan of the artistic direction, or the violence that earned it an M rating. The story, character, dialog, voice acting, and visual style were not to my taste". Jordan Mechners absence in the game's production was a likely reason for the drastic changes in aesthetic, theme and characterization.

Ubisoft explained that the drastic changes to the character were meant to be a marker of his and the game's maturity, that the being stalked by the Dahaka for seven years led to his darker personality. The team developing the game agreed with the sentiment that the Prince faced no consequences for releasing the Sands of Time and wished to create game exploring that element. In the Gameboy Advanced game, Battles of Prince of Persia, the death of his mother Mehri, was meant to be a contributing factor in his darker turn, however, she never mentioned in the core game for games proceeding Warrior Within. Penny Arcade parodied the Prince's more aggressive and Gothic character in a comic strip, that believed he was reduced to a "cookie cutter brooding tough guy with zero personality."

Other arguments against Prince of Persia: Warrior Within and its changes compared to the The Sands of Time, was reduction of character interaction. The Prince has no companion and travels through the Island of Time on his own. He only interacts with Kaileena during cinematics and kills Shahdee early on in the game. Similarly, there were complaints against increased levels of blood and violence in Prince of Persia: Warrior Within. In The Sands of Time, the player fought Sand Creatures who were devoid of human biology and unable to bleed. In Warrior Within the Sand Creatures fought by the Prince bleed when they are struck or cut in half. The New York Times reviewed the game, stating that, "The tone of the game has gone from an Arabian Nights fantasy to something akin to a Marilyn Manson music video. In dark and grimy settings, the once gallant prince curses and jeers as he swings his sword at demons whose decapitations are lovingly shown in slow motion to a soundtrack of screeching guitars."

Another complaint against Warrior Within was the absence of "Persian-influenced music" from The Sands of Time. In it's place, primarily during combat, was a Nu-Metal-influenced soundtrack. The game's main musical leitmotif is Godsmack's "I Stand Alone" (a song known for its inclusion in the film, The Scorpion King) and "Straight Out Of Line" is used in the credits.

Kaileena and Shahdee's design made them the target of criticisms of sexual objectification of female characters. Kaileena and Shahdee are presented in the game wearing explicitly revealing clothing and armor, their bodies are exploited or empathized during their interactions with the Prince. Eurogamer and Gamasutra notes that the game lost much of its charm by making the game's visuals grimier, the story less involving and mature compared to Sands of Time, and the addition of blood and scantily-clad female characters was in poor taste.

Kaileena was designed by Ubisoft developers to be a sexually alluring. She wears a revealing red outfit akin to that of a monokini, adorned with two belts and long red cloth covering her lower back half and scarf-esque drapery around her arms. During most in-game and cinematic scenes between herself and the Prince, emphasis is placed her upper body. Where Prince of Persia: The Sands of Time featured suggestive themes and mild sexuality between Farah and the Prince, Prince of Persia: Warrior Within contained an explicit, but awkwardly animated scene of sexual content between the Prince and Kaileena.

Shahdee's armor is counted among the numerous female characters in video games designed with impractical armor. In particular, her armor has been criticized for being little more than a "metal thong" that provides no protection for her body. Her introduction in the opening cinematic focuses not on Shahdee but her exposed bottom. During the final boss battle with Shahdee, the warrior will taunt the Prince with by slapping her bottom repeatedly until her life bar is severely depleted.

Офіційний альбомРедагувати

Prince of Persia: Warrior Within.
Original Soundtrack
 
Студійний альбом
Композитор Стюарт Чатвуд
Інон Зур
Дата випуску 19 жовтня 2005[45]
Жанр важкий метал
Тривалість 62:19
Лейбл Ubisoft Music
Продюсер Taku Kitahara

Prince of Persia: Warrior Within. Original Soundtrack — офіційний альбом гри, укладений «Team Entertainment» та випущений під лейблом «Ubisoft Music» 19 жовтня 2005 року на фізичному носії. Альбом містить...

Список пісеньРедагувати

# НазваАвтор музики Тривалість
1. «Welcome within»  Стюарт Чатвуд 1:20
2. «Attack at sea»  Стюарт Чатвуд 2:15
3. «Conflict at the entrance»  Стюарт Чатвуд 2:10
4. «Tower encounter»  Стюарт Чатвуд 2:12
5. «Confrontation in the mechanical tower»  Стюарт Чатвуд 2:28
6. «Military aggression»  Стюарт Чатвуд 2:15
7. «Clash in the catacombs»  Стюарт Чатвуд 2:16
8. «Struggle in the library»  Стюарт Чатвуд 2:28
9. «Rooftop engagement»  Стюарт Чатвуд 2:15
10. «An unsafe sanctuary»  Стюарт Чатвуд 2:16
11. «The mystic caves»  Стюарт Чатвуд 2:25
12. «Mystic sanctuary»  Стюарт Чатвуд 1:13
13. «Desolation of the tower»  Стюарт Чатвуд 1:33
14. «Avoid the guards»  Стюарт Чатвуд 1:21
15. «Explore the catacombs»  Стюарт Чатвуд 1:31
16. «Divine sacrifice»  Стюарт Чатвуд 1:33
17. «Dark gardens»  Стюарт Чатвуд 1:26
18. «Shadows of the tower»  Стюарт Чатвуд 1:42
19. «The guard tower past»  Стюарт Чатвуд 1:30
20. «Worried in the catacombs»  Стюарт Чатвуд 1:27
21. «The mask sanctuary»  Стюарт Чатвуд 1:09
22. «The chase of time»  Інон Зур 3:21
23. «The prophecy»  Інон Зур 2:12
24. «Escape in the temple»  Інон Зур 0:31
25. «Despair and hope»  Інон Зур 2:14
26. «The mask»  Інон Зур 1:16
27. «Dahaka's revenge»  Інон Зур 1:52
28. «Back to Babylon»  Інон Зур 2:45
29. «Escape the Dahaka»  Стюарт Чатвуд 2:21
30. «At war with Kaileena»  Стюарт Чатвуд 2:13
31. «Battle the Dahaka»  Стюарт Чатвуд 2:24
32. «Conflict of the griffins»  Стюарт Чатвуд 2:25
62:19

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. David Adams (2 грудня 2004). The Prince Walks Again. gamespot.com (англ.). «GameSpot». Архів оригіналу за 7 грудня 2004. 
  2. James Bregman (3 грудня 2004). Gritty return for Prince of Persia. news.bbc.co.uk (англ.). «BBC News». Архів оригіналу за 6 листопада 2006. 
  3. Tracy Erickson (3 червня 2010). Prince of Persia: Warrior Within now available for iPhone. pocketgamer.com (англ.). «Pocket Gamer». Архів оригіналу за 30 вересня 2019. 
  4. Edge Staff (December 25, 2004). Prince of Persia: Warrior Within (PS2). Edge (144): 80. 
  5. Edge Staff (February 2006). Prince of Persia: Revelations. Edge (159): 93. 
  6. а б в EGM Staff (January 2005). Prince of Persia: Warrior Within. Electronic Gaming Monthly (187): 126. 
  7. Bramwell, Tom (2005-12-19). Prince of Persia Revelations. Eurogamer. Процитовано 2014-05-03. 
  8. Bramwell, Tom (2004-12-01). Prince of Persia: Warrior Within (Xbox). Eurogamer. Процитовано 2010-08-17. 
  9. а б в Mason, Lisa (January 2005). Prince of Persia: Warrior Within. Game Informer (141): 112. Архів оригіналу за 2008-01-11. Процитовано 2014-05-03. 
  10. Mason, Lisa (February 2006). Prince of Persia Revelations. Game Informer (154): 111. Архів оригіналу за 2009-04-01. Процитовано 2014-05-03. 
  11. Manny LaMancha (2004-12-06). Prince of Persia: Warrior Within Review for PS2 on GamePro.com. GamePro. Архів оригіналу за 2005-01-02. Процитовано 2014-05-03. 
  12. а б в Gee, Brian (2004-12-08). Prince of Persia: Warrior Within Review. Game Revolution. Процитовано 2014-05-03. 
  13. Colayco, Bob (2004-12-01). Prince of Persia: Warrior Within Review (GC). GameSpot. Процитовано 2014-05-03. 
  14. Colyaco, Bob (2004-12-02). Prince of Persia: Warrior Within Review (PC). GameSpot. Процитовано 2014-05-03. 
  15. Colayco, Bob (2004-12-02). Prince of Persia: Warrior Within Review (PS2). GameSpot. Процитовано 2014-05-03. 
  16. Colayco, Bob (2005-12-14). Prince of Persia Revelations Review. GameSpot. Процитовано 2014-05-03. 
  17. Colayco, Bob (2004-12-01). Prince of Persia: Warrior Within Review (Xbox). GameSpot. Процитовано 2014-05-03. 
  18. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою turner не вказано текст
  19. Rausch, Allen (2004-12-03). GameSpy: Prince of Persia: Warrior Within (PC). GameSpy. Процитовано 2009-01-20. 
  20. Turner, Benjamin (2004-12-03). GameSpy: Prince of Persia: Warrior Within (PS2). GameSpy. Процитовано 2014-05-03. 
  21. VanOrd, Kevin (2005-12-21). GameSpy: Prince of Persia: Revelations. GameSpy. Процитовано 2014-05-03. 
  22. Turner, Benjamin (2004-12-03). GameSpy: Prince of Persia: Warrior Within (Xbox). GameSpy. Процитовано 2014-05-03. 
  23. David, Mike (2004-12-29). Prince of Persia: Warrior Within - PC - Review. GameZone. Архів оригіналу за 2008-10-05. Процитовано 2014-05-03. 
  24. The Bearer (2004-12-14). Prince of Persia: Warrior Within - PS2 - Review. GameZone. Архів оригіналу за 2009-02-13. Процитовано 2014-05-03. 
  25. Knutson, Michael (2004-12-12). Prince of Persia: Warrior Within - XB - Review. GameZone. Архів оригіналу за 2009-02-13. Процитовано 2014-05-03. 
  26. Goldstein, Hilary (2004-11-24). Prince of Persia: Warrior Within (GCN). IGN. Процитовано 2014-05-03. 
  27. Buchanan, Levi (2010-06-23). Prince of Persia: Warrior Within Review (iOS). IGN. Процитовано 2014-05-03. 
  28. Goldstein, Hilary (2004-12-01). Prince of Persia: Warrior Within (PC). IGN. Архів оригіналу за 2007-09-06. Процитовано 2014-05-03. 
  29. Goldstein, Hilary (2004-11-24). Prince of Persia: Warrior Within (PS2). IGN. Процитовано 2014-05-03. 
  30. Castro, Juan (December 20, 2005). PRINCE OF PERSIA: REVELATIONS. ign.com. Процитовано July 21, 2017. 
  31. Goldstein, Hilary (2004-11-24). Prince of Persia: Warrior Within (Xbox). IGN. Процитовано 2014-05-03. 
  32. Prince of Persia: Warrior Within. Nintendo Power 188. February 2005: 111. 
  33. Prince of Persia: Warrior Within. Official U.S. PlayStation Magazine. January 2005. Архів оригіналу за 2015-05-14. Процитовано 2014-05-03. 
  34. Rybicki, Joe (March 2006). Prince of Persia: Revelations. Official U.S. PlayStation Magazine: 92. Архів оригіналу за 2015-05-15. Процитовано 2014-05-03. 
  35. Prince of Persia: Warrior Within. Official Xbox Magazine. December 2004: 30. 
  36. Prince of Persia: Warrior Within. PC Gamer. March 2005: 64. 
  37. Newman, Heather (2004-12-26). Prince of Persia: The Warrior Within. Detroit Free Press. Архів оригіналу за 2004-12-26. Процитовано 2014-05-03. 
  38. а б в г Hill, Jason (2004-12-02). Pick of the bunch. The Sydney Morning Herald. Процитовано 2014-05-03. 
  39. Prince of Persia: Warrior Within Critic Reviews for GameCube. Metacritic. Процитовано 2014-05-03. 
  40. Prince of Persia: Warrior Within Critic Reviews for iPhone/iPad. Metacritic. Процитовано 2014-05-03. 
  41. Prince of Persia: Warrior Within Critic Reviews for PC. Metacritic. Процитовано 2014-05-03. 
  42. Prince of Persia: Warrior Within Critic Reviews for PlayStation 2. Metacritic. Процитовано 2014-05-03. 
  43. Prince of Persia Revelations Critic Reviews for PSP. Metacritic. Процитовано 2014-05-03. 
  44. Prince of Persia: Warrior Within Critic Reviews for Xbox. Metacritic. Процитовано 2014-05-03. 
  45. А

ПосиланняРедагувати