Ігрови́й проце́с, або геймпле́й, ґеймплей (англ. Gameplay) — термін, яким називають особливості взаємодії людини з відеогрою. Ці особливості створюються за допомогою правил, завдань та способів їх розв'язування, які пропонує гра[1][2]. Разом із сюжетом і технічною складовою ігрового процесу є одним із трьох основних елементів будь-якої відеогри[3].

Складові ігрового процесу ред.

Ігровий процес будь-якої гри складається з трьох основних елементів: «Правила взаємодії», що визначають, що гравець може робити в грі, «Правила цілей», що визначають мету гри, і «Метаправила», що визначають, як гру можна налаштувати або модифікувати.

У відеоіграх ґеймплей можна розділити на кілька типів. Наприклад, кооперативний ґеймплей передбачає участь двох або більше гравців, які грають у команді. Іншим прикладом є твіч-ґеймплей, який базується на перевірці часу реакції та точності гравця, можливо, в ритмічних іграх або шутерах від першої особи. Нижче перераховані різні типи ґеймплея.

  • Правила взаємодії визначають, як гравець взаємодіє зі світом гри, тобто що він може в цьому світі робити, які для цього має засоби тощо. Керування ігровим персонажем чи світом гри також входить до цього складника.
  • Правила мети визначають, що саме гравець має зробити, щоби перемогти в грі: пройти сюжетну історію до кінця, розв'язати головоломку, стати найсильнішим чи єдиним уцілілим, захопити всю мапу під свій контроль (у стратегіях) тощо. Є ігри, в яких мета ігрового процесу полягає в тому, щоби протриматися в грі якомога довше. Це так званий «нескінченний режим», у якому показником успішності гравця зазвичай є остаточна кількість зароблених балів, які потім можна порівняти з іншими гравцями.
  • Метаправила визначають, яким чином гру можна підлаштовувати під себе чи змінювати певні встановлені правила мети.

Різновиди ігрового процесу ред.

Існує кілька поділів ігор за ігровим процесом.

За кількістю гравців:

  • Одноосібна гра (англ. Singleplayer, однокористувацька гра) — гравець грає самостійно проти комп'ютерної гри за заданими правилами та/або сюжетом.
  • Спільна гра (англ. Cooperative, кооперативна гра) — двоє і більше гравців грають або з одного пристрою, або через комп'ютерну мережу, щоби досягти спільної мети.
  • Багатоосібна гра (англ. Multiplayer, багатокористувацька гра) — переважно мережева гра, в ігровому світі якої одночасно можуть перебувати десятки й сотні тисяч гравців. Зазвичай такі ігри надають велику свободу гравцям у досягненні мети чи просто проведення часу в грі.
    • Асиметрична гра (англ. Asymmetric gameplay) — різновид багатоосібної гри, коли гравці умовно діляться на команди (або діють окремо) й мають різну мету. До прикладу, у грі Dead by Daylight на обмеженому за розмірами рівні група гравців ховається від іншого гравця й має докласти зусиль, щоби вижити та втекти. Гравець-мисливець повинен знайти гравців та знешкодити їх.

За лінійністю:

  • Лінійний сюжет (англ. Linear gameplay) — усі цілі й шляхи їхнього досягнення наперед визначені розробником. Гравець має пройти цей шлях і виконати необхідні дії, щоби завершити історію.
  • Нелінійний сюжет (англ. Nonlinear gameplay) — гравець має різні шляхи досягнення мети гри. Під час проходження гри цілі можуть змінюватися чи додатково створюватися, залежно від дій гравця.

За способом передавання зображення:

Примітки ред.

  1. Salen, Katie; Zimmerman, Eric (2004). Rules of Play: Game Design Fundamentals. Cambridge, Massachusetts: The MIT Press. ISBN 978-0-262-24045-1. «Game play is the formalized interaction that occurs when players follow the rules of a game and experience its system though play.» 
  2. Lindley, Craig; Nacke, Lennart; Sennersten, Charlotte (Листопад, 3-5, 2008). Dissecting Play – Investigating the Cognitive and Emotional Motivations and Affects of Computer Gameplay. Proceedings of CGAMES 08 (Wolverhampton, UK: University of Wolverhampton). ISBN 978-0-9549016-6-0. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 11 березня 2012. «The experience of gameplay is one of interacting with a game design in the performance of cognitive tasks, with a variety of emotions arising from or associated with different elements of motivation, task performance and completion» 
  3. III, Richard Rouse (18 березня 2010). Game Design: Theory and Practice, Second Edition (англ.). Jones & Bartlett Learning. с. 41. ISBN 9781449633455. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 30 червня 2016. 

Джерела ред.

  • Oxland, Kevin (2004-01-01). Gameplay and Design (en). Addison-Wesley. ISBN 9780321204677.
  • III, Richard Rouse (2010-03-18). Game Design: Theory and Practice, Second Edition (en). Jones & Bartlett Learning. ISBN 9781449633455.