Користувач:Demetrios/ПЦП/Добра стаття

Густинський монастир, літографія кінця 19ст.

Густинський Свято-Троїцький монастир — жіночий монастир в селі Густиня, на правому березі річки Удай біля міста Прилуки Чернігівської області. До Густині приїздять люди і, помолившись чудотворній іконі Густинської Богоматері, набирають цілющої води. Щира молитва й унікальна за своїми якостями вода зцілили багатьох людей, яким сучасна медицина пророкувала смерть від невиліковних захворювань. Початки Густинського монастиря сягають до 1600 року. Засновником його був інок Іоасаф, який разом з ієромонахом Афанасієм прийшов з Афонської гори і з благословення настоятеля Києво-Печерської лаври Єлисея оселився тут для усамітнення. Для облаштування монастиря Іоасаф уподобав землі князів Вишневецьких по течії річки Удай, де зі своїми учнями оселився на острові, зарослим густим віковим лісом, звідки і пішла назва монастиря — Густиня. Серед засновників монастиря було чимало козаків, які, передчуваючи близьку смерть, ішли у ченці — але смерть відступала, ченці жили ще довго, розповідаючи про цілюще повітря і «живу воду» з підземних ключів. В 1614 році була споруджена мала дерев'яна церква на четь Пресвятої Живоначальної Троїці (Троїцька церква). Так виник монастир, ігуменом вибрали старця Іософа. В допомогу собі з управління Густинським монастирем Іоасаф обрав Ісайю Копинського, ігумена і настоятеля Антонієвих печер (при Києво-Печерській Лаврі). Оглянувши і схваливши обране для монастиря місце, Ісайя виклопотав у православного князя Михайла Корибута Вишневецького, у володінні якого перебував тоді острів Густинь, право на володіння цим островом.

Детальніше...