Користувач:Bovvladua/Чернетка
Автоматизо́вана систе́ма управлі́ння війська́ми (АСУВ) — взаємопов’язана сукупність засобів обробки інформації, передачі даних та зв’язку, яка забезпечує автоматизацію процесів збору, аналізу й оцінки обстановки, прийняття рішень, планування, доведення цих рішень до військ (сил) та контроль за ходом їх виконання. Одна з важливих складових автоматизованої системи управління військами — математичне забезпечення оперативних (тактичних) задач та моделей операцій (бойових дій)[1].
Міжнародний досвід локальних конфліктів останніх років показує, що сучасні бойові дії проводяться в умовах високого динамізму і широкого застосування сучасних високоточних засобів розвідки і ураження. Ця обставина обумовлює наявність величезного потоку інформації, обробка якої і оперативне прийняття по ній рішення неможливі без застосування автоматизованих систем управління військами (АСУВ). Успішне вирішення завдань з управління військами, розвідкою і зброєю в ході повсякденної діяльності, в перехідний період і при веденні бойових дій можливо лише за умови широкої автоматизації всіх основних процесів управління в рамках функціональних підсистем, які є елементами єдиної АСУВ.
Історія ред.
Над створенням автоматизованих систем управління військами активно працювали за часів холодної війни як у колишньому СРСР, так і у США.
У СРСР ред.
У Радянському Союзі першими на початку 60-х років минулого століття були створені автоматизована система бойового управління (АСБУ) РВСН (ОКБ «Імпульс», м Ленінград), система попередження про ракетний напад (СПРН, ГТВ АН СРСР), комплекс засобів автоматизації (КСА) військ ППО «Алмаз-2» (НДІ «Схід», м.Москва), АСУ ВПС «Повітря-1М» (ОКБ-864 Мінського електромеханічного заводу, м. Мінськ), АСУ ракетними комплексами (АСУРК-1, КБ Загорського електромеханічного заводу).
У травні 1964 року Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР задається розробка АСУВ військами фронту. У 1965 році Науково-дослідний інститут автоматичної апаратури (НДІАА) завершив створення ескізного проекту, а по суті — програми створення такої системи. З урахуванням зайнятості НДІАА роботами зі створення АСУ ЗС СРСР (система «Центр»), системи обміну даними (СОД) для цієї АСУ, а також так званого «ядерної» або «президентської» валізки (система «Чегет» зі складу АСУ «Казбек»), роботи по створенню АСУВ фронту «Маневр» в ланках фронт - загальновійськова (танкова) армія - загальновійськова (танкова) дивізія - механізований (танковий або артилерійський) полк були передані до конструкторського бюро Мінського електромеханічного заводу №864 (ОКБ-864).
26 лютого 1969 року ОКБ-864 перетворили на філію Науково-дослідного інституту автоматичної апаратури (ФНІІАА), а з 16 червня 1972 року базі цієї філії був створений Науково-дослідний інститут засобів автоматизації (НИИС), з ім'ям якого і пов'язані всі роботи по АСУВ фронту «Маневр».
АСУВ фронту «Маневр» відразу створювалася як єдина інтегрована автоматизована система управління загальновійськового (танкового) об'єднання (з'єднання), що включає в своєму складі підсистеми управління родами сухопутних військ, АСУ фронтової авіації і військової ППО, АСУ тилу, об'єднаних єдиною системою зв'язку та передачі АСУ фронтової авіації функціонально входила в АСУ «Маневр», однак розроблялася як самостійна АСУ за окремим завданням і носила назву «Еталон»[2].
Конструктивно базові технологічні та програмні засоби об'єднані в АСУВ фронту «Маневр» в автоматизовані робочі місця і встановлені у тактичній ланці — дивізія, полк (26 машин) у командно-штабні машини (КШМ) і спеціальні машини (СМ), а в оперативній ланці — фронт і армія (близько 100 машин) в штабні машини (ШМ). В якості транспортних баз в тактичній ланці використовувалося самохідне шасі МТ-ЛБУ, в оперативній — кузов «Основа» на базі шасі «Родинка», Урал-375, причепи КП-4.
Застосування системного підходу в області побудови розподілених обчислювальних комплексів дозволило організувати розподілену обробку даних і зберігання масивів даних в розподілених базах даних. Системний підхід дозволив приймати оптимальні та унікальні програмно-технічні рішення, які забезпечували максимальну адаптацію до потреб користувачів, сумісність всіх компонентів системи і її підсистем, облік многопараметрических функціональних підсистем, якісну обробку інформації в АСУВ в умовах жорстких обмежень за обсягами пам'яті і продуктивності ЕОМ.Такой підхід дозволив зробити управління військами, зброєю, розвідкою і РЕБ надзвичайно надійним, живучим і оперативним.
Розробка АСУВ «Маневр» була однією з пріоритетних робіт Мінрадіопрому і перебувала під постійним жорстким контролем з боку органів державного управління, Колегії Міністерства, керівництва Міноборони.
Тактична ланка АСУВ «Маневр» була оснащена власною вбудованою мобільною системою зв'язку, що забезпечує всі необхідні внутрішні і зовнішні види зв'язку командного пункту — від тонального до цифрового. Використовувалася апаратура засекречування гарантованого класу стійкості. Організація системи телекодового обміну і апаратура передачі даних забезпечували передачу даних в будь-яких умовах бойових дій (активні і пасивні перешкоди, захист від іонізуючих випромінювань, навмисна протидія тощо). Управління всією системою зв'язку выдбувалося з пункту управління начальника зв'язку і надавало можливість зміни архітектури мереж КВ і УКВ в залежності від бойової обстановки.
При створенні АСУ тактичної ланки управлінні вперше була розроблена і застосована для створення великих інтегрованих систем методологія наскрізного проектування від формального уявлення предметної області у вигляді математичної моделі до її реалізації в технічному, лінгвістичному, інформаційному та програмному забезпеченні. В кооперації для створення АСУВ фронту «Маневр» брало участь понад 500 організацій і підприємств СРСР і країн-учасниць Варшавського договору, які налагодили у себе промислове виробництво комплексів і систем тактичної ланки, а також комплексів і систем ракетних військ і артилерії.
У США ред.
Першими АСУ військами і зброєю в кінці 50-х років минулого століття були створені американцями АСУ артилерійських підрозділів «Такфайр», підрозділів ППО «Місайл Монітор» і тилу (ЦС-3).
У Сполучених Штатах у 1990-х роках вперше створили комп’ютеризовану версію АСУ «Бойові системи майбутнього» (FCS — Future Combat Systems). Проте через складність на озброєння її не взяли. Під час бойових дій в Іраку американці використовували АСУВ «Спільна бойова командна платформа» (Joint Battle Command Platform), що орієнтована на управління бронетехнікою та артилерією. Як наслідок, США зі своїми союзниками за місяць покінчили з армією Саддама Хусейна, що втричі перевищувала їх за чисельністю.
На сьогодні найбільш детально описані АСУВ ЗС США, зокрема система тактичної ланки класу С2SR — “Система управління бригадою і підлеглими підрозділами в бою (битві) двадцять першого століття” Force XXI Battle Command Brigade and Below — FBCB2). На її розробку ЗС США лише в одному 1996 фінансовому році було витрачено близько 47,6 млн доларів, а з 1997 по 2004 рік на доопрацювання системи та усунення виявлених недоліків було витрачено, за різними оцінками, ще від 270 до 385 млн. доларів. За деякими даними, загальна сума контрактів, пов'язаних лише з розробкою і вдосконаленням системи з 1995 по 2010 рік оцінюється у 800 млн. доларів.
Рівні АСУВ ред.
Оперативно-стратегічний ред.
Оперативний рівень ред.
Тактичний рівень ред.
Функціональна частина ред.
Функціональна частина АСУВ включає систему моделей планово-економічних і управлінських задач, забезпечувальна частина — інформаційну і технічну бази, математичне забезпечення, економіко-організаційну базу та інше.
Інформаційна база — це розміщена на машинних носіях інформації сукупність всіх масивів даних, необхідних для автоматизації керування об'єктом або процесом.
Технічна база — комплекс технічних засобів збору, передачі, обробки, накопичення і видачі даних, а також пристроїв, що безпосередньо впливають на об'єкти управління.
Математичне (програмне) забезпечення поділяється на системне і спеціальне. Перше включає операційні системи (ОС), призначені для управління роботою пристроїв обчислювальних машини, організації черговості виконання обчислених робіт, контролю й управління процесом обробки даних, а також для автоматизації роботи програмістів.
Мобільні комплекси управління військами забезпечують контроль над виконанням команд, а також над передачею інформації про дії противника і обміні даними між командним пунктом і штабом.
АСУВ країн НАТО ред.
Розвинуті країни приділяють особливу увагу програмним, апаратним та сенсорним рішенням, які дозволяють скоротити цикл бойового управління, надати командирам різного рівня та підрозділам на полі бою можливості перебувати у стані «ситуаційної обізнаності». З чітким усвідомленням та фіксацією власного розміщення та завдань, місця та дій дружніх підрозділів, розташування та прогнозованих оцінок дій ворога.
На сьогодні в усіх без винятку розвинутих країнах світу гіперактивно впроваджується концепція мережево-центричної війни, згідно з якою перевага досягається за допомогою об'єднання військових об'єктів у єдину інформаційну мережу (або кілька мереж, що обмінюються інформацією). Для збільшення ефективності системи управління створюються та використовуються АСУВ згідно з концепцією C4ISR: управління, контроль, зв'язок, ІТ (комп'ютери), розвідка, спостереження, інструментальна розвідка (Command and Control, Communications, Computers, Intelligence, Surveillance, Reconnaissance).
В Україні ред.
Автоматизація процесів повсякденної та бойової діяльності може підвищити бойові можливості військ (сил) на 15-30% і одночасно на 50% скоротити час, який витрачають органи управління на оперативне планування і доведення завдань до підлеглих. Проте нині Українська армія надзвичайно повільно просувається в цьому технологічному напрямку. Рівень автоматизації діяльності органів військового управління (ОВУ) ЗСУ становить лише 10-30% від потреб. Наявні комплекси засобів автоматизації та програмно-технічні комплекси не складають цілісних систем, чинні інформаційно-розрахункові задачі забезпечують лише мінімальний набір функціональності – не більше 12-15% від загальної кількості елементарних функцій посадових осіб органів військового управління.
Тож в чинній системі управління керівному складу ЗСУ для вироблення та прийняття рішень залишається лише 15-17% від часу, відведеного на оперативне планування. За цим показником Україна поступається Росії, з урахуванням останніх напрацювань у збройних силах цієї країни у галузі автоматизації. У свою чергу, у провідних країнах світу на моделювання ситуацій, бойових операцій та прийняття рішень витрачається до 75-80% часу оперативного планування. Що, звісно, забезпечує більш глибоке та якісне опрацювання задумів, оптимізує заходи бойового та логістичного забезпечення, мінімізує втрати на полі бою.
Загалом, починаючи з 1992 року, НДУ ЗС України, установами НАН України та промисловості з тематики ЄАСУ ЗС виконувалося понад 100 НДР і понад 40 ДКР. Досвід проведення робіт засвідчив їхню низьку ефективність. Так, лише близько 20% робіт дійшли до стадії виготовлення дослідних зразків, дослідної експлуатації та держвипробувань, а близько 80% були призупинені на різних етапах виконання роботи: ескізного та технічного проектування (40%), розробки конструкторської документації (40%). На недосконалість дослідних робіт вплинуло багато проблем загального характеру, одна з яких – відсутність у більшості організацій-розробників України належного досвіду з розробки складних, багаторозгалужених автоматизованих систем військового призначення.
Нині у ЗСУ використання АСУВ розглядають як один зі шляхів якісного зростання стану військових формувань. Вже у 2017-2018 роках українські військові розпочали системну роботу над створенням професійних проєктів, враховуючи досвід реальних бойових дій. І Державна програма розвитку ЗС України, і відповідна галузева програма передбачають створення Єдиної автоматизованої системи управління Збройних Сил (ЄАСУ ЗСУ). Відповідно до поточного Стратегічного оборонного бюлетеня стратегічною метою є створення ефективної системи управління C4ISR, а також єдиної інформаційної системи управління оборонними ресурсами. Вже у листопаді 2019 року Генштаб показав розроблені АСУ, створені за принципами C4ISR[3]. Це АС Центру оперативного управління («Дзвін-АС»), АС бойового управління «Ореанда ПС» та АС тактичної ланки управління («Простір»). Означені АСУ вже взяли участь у 4 навчаннях та показали, що швидкість прийняття рішень зменшується до лічених секунд[4].
Дзвін-АС ред.
«Дзвін-АС» є базовою частиною єдиної автоматизованої системи управління ЗСУ. Це високоінтегрована автоматизована система управління та контролю бойовими діями стратегічного, оперативного і частково тактичного рівня, що дозволяє у напівавтоматичному та автоматичному режимах генерувати документи бойового управління, створювати та відстежувати картографічну інформацію, отримувати вичерпні дані про власні війська, наявні розвіддані, дані про війська противника, їх поточне і перспективне забезпечення, а також проводити розрахунки співвідношення сил і засобів, оптимальності їх застосування у різних сценаріях.
Система «Дзвін-АС» є децентралізованою (побудована на безсерверній технології) та продовжує працювати навіть, коли немає каналу зв’язку або він надто слабкий. Окрім того, є можливість до «Дзвін-АС» під'єднати експертну систему, яка моделює результат того чи іншого рішення. Це дозволяє знизити ризики втрат до мінімуму.
Система дає змогу в напівавтоматичному та автоматичному режимі створювати документи бойового управління, підтримувати картографічну інформацію, отримувати дані про сили сторін, оцінювати оптимальність застосування сил і засобів за різними сценаріями тощо. Розробка АСУ «Дзвін» перебуває в завершальній фазі, вже виготовлено робочі стаціонарна та мобільна версії для різних ланок системи управління. Автоматизація допоможе значно зменшити час на ухвалення рішень та реагування, а також оптимізувати чисельність особового складу[5].
Надійність представлених рішень була перевірена на відповідність вимогам технічного завдання. Представлені напрацювання в цій сфері, які пройшли успішну апробацію в ході навчань та демонстраційних показів на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях. Були представлені варіанти розгортання пунктів управління стратегічного й оперативного рівнів для проведення макетування, апробації технічних рішень, з подальшим нарощуванням їх складу і функціональності, створенням і атестацією комплексної системи захисту інформації.
У рамках роботи реалізовано такі функції, як виконання інформаційно-розрахункових завдань, доведення команд і розпоряджень і контроль за їх виконанням; відображення оперативної обстановки з використанням цифрових карт і геоінформаційних даних; обробку та зберігання інформації; захищений обмін електронними даними – як текстовими, так і графічними – в автоматизованому режимі з грифом «таємно» тощо. Розроблена робоча конструкторська документація (у тому числі базове спеціальне програмне забезпечення), яка дозволяє виготовляти комплекси засобів автоматизації як в стаціонарному так і в польовому виконанні.
У разі впровадження все це дозволить скоротити цикл бойового управління в порівнянні з ручним режимом, який сьогодні домінує в українській армії. Проте йдеться лише про оперативний рівень. З огляду на загрози з боку ЗС РФ, прогнозовану динаміку змін на полі бою та оцінку ймовірних сценаріїв воєнного характеру, вимушеного збереження централізованої системи управління в Збройних Силах з усіма ризиками знищення ворогом «інтелектуальних центрів тяжіння системи», досягнутого рівня автоматизації на оперативному рівні є і буде вкрай недостатньо.
Результати, які досягнуті в ході виконання роботи ДКР «Дзвін-АС», дозволяють їх застосувати для більш масштабних процесів автоматизації у Збройних Силах. А саме – перенести досягнуті рішення на рівень механізованих, десантно-штурмових бригад, полів сил спеціальних операцій, артилерійських та танкових бригад (з урахуванням специфіки). При цьому командування бригад та полків отримає можливість суттєво підвищити свою мобільність, гнучкість застосування підрозділів, їхню обізнаність та керованість на тактичному рівні шляхом автоматизації процесів рівня С2/С3 (Command, Control, Communications).
Йдеться про використання частини розроблених в ДКР «Дзвін-АС» програмних та апаратних рішень, які спроможні вирішувати в автоматизованому режимі такі завдання:
- здійснювати відображення і передачу сформульованих бойових завдань підлеглим органам управління (об’єктам управління) у формалізованому текстовому і графічному вигляді (файли) з використанням єдиної «безшовної» обчислювальної мережі;
- автоматично визначати положення своїх об’єктів управління (до окремого транспортного засобу) і періодично сповіщати свої органи управління і сусідів про їх місцезнаходження з відображенням на електронній карті (ЕК);
- здійснювати ручне або напівавтоматичне відображення на ЕК та автоматичний обмін даними про об’єкти супротивника, перешкоди і елементи інфраструктури на полі бою, виявлених (об’єктами) елементами системи;
- автоматичний розрахунок і вибір маршрутів руху за відомими даними про дорожню мережу і відображення шляху, пройденого об’єктом системи.
Запропоновані рішення дозволяють командирові швидко довести ухвалене ним рішення до підлеглих і проконтролювати хід його виконання. При цьому функції оцінки обстановки і ухвалення рішення повністю покладаються на самого командира. Окрім самого командира, система повідомляє будь-який об’єкт управління про положення і стан сусідів в ході виконання бойових завдань. Крім того, у рамках системи забезпечити ідентифікацію цілей на полі бою і видачу в автоматичному режимі цілевказівки засобам вогневого ураження, що можуть входити в систему.
У разі впровадження відпрацьованих рішень у діяльність бойових бригад це суттєво посилить їхню ефективність на полі бою завдяки:
- збереженню вертикалі управління;
- усуненню оперативних пауз в циклах прийняття рішень;
- прийняттю рішень по реальній обстановці в on-line режимі.
Також важливо і те, що перенесення центру ваги на впровадження автоматизації дій на рівні бригад є нагальною відповіддю на спроможність вести бойові дії в умовах кінетичного чи некінетичного впливу з боку ворога. Йдеться про мінімізацію ризиків втрати управління – як шляхом пришвидшення обміну інформацією у циклі, так і завдяки резервуванню додаткової кількості апаратних засобів, які мають модульне виконання і не вимагають прив’язки до конкретного зразка командно-штабної машини.
Також ці рішення придатні для того, аби на їх основі розробити та впровадити ситуаційні центри для інших силових структур, що входять до сектору безпеки та оборони, і залучені до створення єдиної системи оборони країни. Усі комплекси розроблялись за модульним принципом на базі типових уніфікованих рішень, що дозволяє використовувати їх не тільки у військовій сфері, а й для кризового реагування та створення системи ситуаційних центрів. Враховуючи те, що відповідно до чинного законодавства відомості про надзвичайні ситуації не підлягають засекречуванню, вже зараз може бути проведена апробація таких комплексів, зокрема і в реальних умовах. Більш того, у рамках ДКР, шифр «Дзвін АС», вже виготовлено низку модулів (у тому числі в польовому виконанні), які можна ефективно використовувати при реальному управлінні в кризових ситуаціях.
Ці кроки забезпечують системний державницький підхід, який дозволяє:
- створити якісно новий рівень реагування на кризові ситуації;
- уніфікувати технічні рішення для можливості їх використання різними державними структурами в залежності від ситуації;
- не розробляти повторно (не витрачати час та кошти) технічні та програмні рішення, що вже розроблялись для схожих завдань;
- отримати швидкий та прогнозований результат.
Імплементація напрацьованих програмних та апаратних рішень на бригадному рівні може бути реалізована достатньо швидко при опрацюванні відповідної програми «Цифрова армія. Ітерація I», до розробки та реалізації якої мають бути залучені структури МО, ГШ, які відповідають за питання зв’язку, автоматизації та РЕБ, наукові установи ГШ – при тісному партнерстві з виробниками та розробниками, які продемонстрували дієві приклади реалізованих рішень. Насамперед йдеться про українські приватні компанії, які мають компетенції та можливості для побудови та розвитку систем стійкого військового зв’язку, автоматизації процесів управління військами та зброєю, у розробці ефективних систем РТР та РЕБ (тісна взаємодія за усіма цими напрямками вкрай необхідна для інтегрованих IT-проектів мілітарної спрямованості, від яких залежить реальна конкурентність і виживання української армії).
Простір ред.
АСУ «Простір» – автоматизована система управління діями механізованих/танкових підрозділів. Включає засоби автоматичного й напівавтоматичного управління вогнем, сенсорами та засобами розвідки на базі надійно захищених, низькошвидкісних і стійких для перешкод засобів та алгоритмів зв’язку. У межах цієї системи створюється також цілком сучасний концепт «солдата майбутнього» з індивідуальним комплектом оснащення бійця. До його складу входитимуть два-три компактні мобільні засоби захищеного зв’язку (зокрема, комплект оригінальної широкосмугової системи зв’язку українського виробництва), тактичний планшет і все необхідне для інтеграції бійця до сучасної тактичної системи. Наявні широкі можливості обміну даними з командиром стосовно обстановки й отримання відповідних наказів.
Ореанда-ПС ред.
«Ореанда-ПС» – автоматизована система бойового управління силами й засобами авіації та ППО. Є основним джерелом даних ЄАСУ щодо повітряної обстановки. Відповідними комплексами мають оснащуватися пункти управління повітряних сил від тактичного до стратегічного рівня. «Ореанда ПС» уже взята на озброєння ЗСУ й поставлена на бойове чергування, зокрема в зоні проведення ООС. Наразі йдеться про систему, оптимізовану для автоматизованого вконання завдань ППО, що дає змогу використовувати новітні цифрові технології в побудові комплексів і застосовувати їх на практиці разом із наявними зразками техніки. За оцінками експертів, «Ореанда-ПС» є конкурентною нарівні з найкращими світовими аналогами.
В Росії ред.
Створення єдиної АСУВ(С) – одне з пріоритетних завдань, вирішення якого знаходиться на особливому особистому контролі міністра оборони і начальника Генерального штабу ЗС РФ. У 2000 році, відповідно до указу президента Росії, почалася розробка нового покоління АСУ — єдиної системи управління тактичної ланки (ЄСУ ТЛ), яка вже пройшла дослідну експлуатацію. Це завдання виконується в рамках дослідно-конструкторської роботи (ДКР) “Созвездие-М”. Виконання роботи спрямовано на три рівні: оперативно-стратегічний, оперативний, тактичний. Метою виконання ДКР є підвищення ефективності бойового застосування тактичних військових формувань різноманітних рівнів на основі підвищення керованості, мобільності засобів зв'язку та автоматизації. Найбільша увага керівництва РФ сконцентрована на розвитку та впровадженні Єдиної системи управління тактичного рівня (ЄСУ ТР).
Успішні розробки та впровадження військових АСУ в Росії: АСУ «Акация-М», ЄСУ (єдину систему управління) «Созвездие-М2» (управління тактичною ланкою) та ЄСУ «Андромеда-Д» (оперативно-тактична ланка). Передбачається, що всі вони працюватимуть в онлайн-режимі для максимального зменшення часу обміну інформацією між центром управління та іншими ланками мережі (підрозділи, засоби розвідки, спостереження тощо). Початок оснащення ЗС РФ новими АСУ заплановано на 2025 рік. За деякими даними, програмно-апаратний комплекс здатний буде працювати у випадку кібератак і навіть радіації. При цьому система має пришвидшити процес збирання й аналізу інформації в польових умовах[6].
Примітки ред.
- ↑ Автоматизована система управління військами — ВУЕ. vue.gov.ua. Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ «Маневр» – первая советская АСУВ поля боя. Военное обозрение (рос.). Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ Генеральний штаб ЗСУ продемонстрував депутатам та експертам проєкти автоматизації ЗСУ.
- ↑ Протистояння армій. Чи ті пріоритети вибрало керівництво ЗСУ?. USSI (укр.). 10 липня 2020. Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ Автоматизація за наказом | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ Росія хоче воювати швидко і автоматизує управління військами: ворог робить, ми - дискутуємо | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 11 лютого 2021.
Література ред.
- Радянська військова енциклопедія. «ТАШКЕНТ» — ЯЧЕЙКА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1981. — Т. 8. — С. 203-204. — ISBN 00101-150.
- Рипенко Ю. Б. Управление войсками. Серия: Коммандос, Издательство: Харвест, АСТ, 2006 г. ISBN 978-5-17-036929-4
- Рендулич Л. Управление войсками. — М.: Воениздат, 1974.
|
Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Категорія:Оборонні споруди Категорія:Військова термінологія Категорія:Військова організація