Психологічні втрати

До бойових психічних втрат зараховують особовий склад, який втратив боєздатність унаслідок дії бойових психогенних стрес-факторів на короткий або тривалий час.

У статті розкривається класифікація бойових психогенних втрат з урахуванням досвіду застосування частин та підрозділів Збройних Сил України в антитерористичній операції. Висвітлені підходи іноземних та вітчизняних вчених щодо впливу бойової обстановки на психіку військовослужбовця. Надано визначення бойових психогенних втрат та їх типізацію, розкрити фактори впливу на психіку військовослужбовців в бойових умовах. За оцінками вітчизняних та іноземних вчених , психогенні втрати в сучасних війнах можуть складати до 30% і більше від кількості санітарних втрат. Психологічні втрати поділяються і відрізняються за:

Психічні втрати серед загальнихРедагувати

Психотравмовані що залишаються в строюРедагувати

Особовий склад, що залишився в строю, але втратив боєздатність внаслідок дії сильних психотравмуючих чинників.

Короткочасні психологічні втратиРедагувати

Військовослужбовці, які нормально поводяться у звичайній ситуації, але втрачають контроль над собою в бою, поводяться неадекватно до вимог бойової обстановки, втрачають на певний час доцільну та раціональну активність внаслідок порушення регулюючої, управлінської функцій психіки в умовах впливу негативних бойових стресорів. Психогенні втрати складаються із санітарних психогенних і власне психогенних. За даними іноземних фахівців, таких військовослужбовців налічується близько 75%. Переляк, страх, невпевненість, втрата здатності адекватно оцінювати обстановку, фрустрація – ці та інші психічні стани характеризують так звані "короткочасні психологічні втрати"

Безповоротні психічні втратиРедагувати

Військовослужбовці, що істотно знизили, втратили або припинили бойову активність унаслідок дії негативних психогенних чинників (це безповоротні та санітарні (бойові і небойові) втрати.

Психологічні втрати у співвідношенні до санітарнихРедагувати

За підрахунками фахівців, у Другій світовій війні бойові психогенні травми склали близько 7% усіх санітарних втрат, у період арабо-ізраїльських війн (1973) їх кількість зросла до 25%. На підставі цього зарубіжні аналітики роблять висновок, що бойові психогенні втрати на сучасному театрі воєнних дій можуть скласти до 13% від загальної чисельності військ і до 30% від кількості усіх санітарних втрат. Загалом бойові психічні травми та розлади виникають на всіх стадіях бою, якщо сила впливу факторів бойової обстановки перевищує захисні можливості організму особистості військовослужбовця. За умовами і терміном прояву бойові психогенні втрати можливо розподілити на декілька груп.

Перша групаРедагувати

До першої групи належать травми і розлади, які виникають за нетривалий час, практично в момент виникнення психотравмуючої ситуації. Військовослужбовці, зазнавши бойових психічних травм такого типу, можуть стати повністю загальмованими, не реагувати на обстановку або, навпаки, виявляти високу активність, бігати, кричати тощо. Нервове потрясіння, яке у цей момент переживають військовослужбовці, настільки сильне, що вони тимчасово втрачають здатність критично оцінювати події, адекватно мислити.

Друга групаРедагувати

До другої групи належать бойові психогенні травми і розлади, що розвиваються протягом досить тривалого проміжку часу під впливом слабких, але постійно діючих факторів бойової обстановки. Накопичення психологічного напруження відбувається постійно, акумулятивно, інколи непомітно для військовослужбовців. У ході Другої світової війни американські психологи ввели термін “бойове виснаження”, що більшою мірою стосується розладів психіки, викликаних тривалим перебуванням особового складу в бойових умовах (екстремальній ситуації), своєрідною “втомою” від бойової обстановки.

Третя групаРедагувати

До третьої групи належать посттравматичні стресові розлади, що виникають протягом певного часу. Основними симптомами є нав’язливі спогади про психотравмуючі події, намагання позбавитися думки про них; переживання дій, ситуацій; нездатність згадати події, що передували психотравмуючій ситуації; нездатність до співпереживання, співчуття, сімейного життя; відчуття меншовартості; порушення сну; спалахи гніву та агресії щодо людей і предметів; нездатність зосередити увагу тощо. Синдром поширення посттравматичних стресових розладів спостерігається у 50–80% військовослужбовців, що зазнали важкого стресу.

Симптоми бойових психічних травмРедагувати

Загальними симптомами бойових психічних травм, викликаних нервово-психологічним напруженням, є переляк, прояви вікового регресу (дитячі реакції), беззмістовне буркотіння, тремтіння. Для гіперактивної форми характерні метушня у пошуках укриття, агресивність, істеричний крик або плач; крик із підвищеною активністю; дратівливість і злоба; агресивність. Для загальмованості характерні стан ступору, апатія, загальмованість рухів, непритомність. На психічному рівні у разі бойових психічних травм виникають наступні розлади: нездатність концентрувати увагу; тимчасова або повна втрата пам’яті; неможливість запам’ятовування інформації; підвищена чутливість до шумів, світла, запахів; порушення логіки та швидкості мислення; порушення критичності сприйняття обстановки та своїх дій; послаблення вольових якостей; зорові та слухові галюцинації. На тілесному рівні можливі: часткова втрата і послаблення зору, слуху; часте сечовипускання; розлади шлунку; порушення темпу дихання; порушення циркуляції крові, що призводить до оніміння ніг та рук; сильна напруженість м’язів; часте серцебиття; болі у ділянці серця та грудної клітки; болі в попереку; болі хірургічних шрамів, старих ран; неконтрольоване слиновиділення. Наведений перелік симптомів не є вичерпним. У кожному конкретному випадку прояви бойових психічних травм і розладів залежать від умов бойової обстановки, індивідуально-психологічних та групових особливостей особового складу тощо.

Безповоротні, санітарні та тимчасові психічні втратиРедагувати

Безповоротні психологічні втратиРедагувати

Безповоротні психогенні втрати - втрата військовослужбовцями боєздатності, внаслідок якої стає неможливим повернення особового складу та до строю взагалі. Психотравмовані військовослужбовці потребують тривалого лікування, надання медичної допомоги та професійної психологічної і психіатричної допомоги у спеціалізованих закладах, проходження курсу соціальної та психологічної реабілітації.

Санітарні психогенні втратиРедагувати

Санітарні психогенні втрати – втрата військовослужбовцями боєздатності, відновлення якої досягають наданням психологічної допомоги та реабілітації у відповідних пунктах надання психологічної допомоги та реабілітації.

Тимчасові психогенні втратиРедагувати

Тимчасові психогенні втрати – короткотермінова втрата боєздатності особового складу, відновлення якоїдосягають методом само - та взаємодопомоги безпосередньо в підрозділі у бойовій обстановці.

Див. такожРедагувати

УДК: 355