Користувачка:Hardest-part/Чернетка
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Антон Леонідович Броварник | |
| Народження | 20 листопада 1967 (56 років) | |
| Київ, Київська область, УРСР, СРСР | ||
| Зріст | 194 | |
| Громадянство |  СРСР→ Україна
| |
| Позиція | воротар | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1984—1986 1987 1988—1989 1990 1992—1993 1993—1994 |
Динамо (Київ) — дубль Заря (Ворошиловград) Суднобудівник (Миколаїв) Темп (Корсунь-Шевченківський) Хутник (Варшава) Кубань |
0 (0) 20 (-26) 65 (-63) 13 (-10) ? (-?) 19 (-30) |
| Національна збірна | ||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
Антон Леонідович Броварник (20 листопада 1967, Київ, Київська область, УРСР, СРСР) — радянський футболіст, воротар.
Спортивна біографія ред.
З 1980 по 1984 рік Антон Броварник займався футболом в СДЮШОР «Динамо», де навчався під керівництвом таких наставників, як Віктор Колотов, Анатолий Пузач и радянського тренера Валерия Лобановського.
У 1982 році до вихованця київского «Динамо» надійшов перший успіх. У Всесоюзному турнірі ЦК ВЛКСМ «Юність» збірна Українскої РСР під керівництвом тренера Вадима Добіжи здобула звання чемпиона юнацьких змагань. Разом з Броварником в команді грали Тимерлан Гусейнов, Володимир Бідний, Павло Кікоть та інші[1].
В 1983 році, у складі збірної Києва Антон Броварник здобув титул переможця футбольної Всеукраїнскої Спартакіади, а трохи згодом в команді українскої збірної виграв Всесоюзний турнир ЦК ВЛКСМ «Надежда», де юного голкіпера було визнано кращим воротарем змагань. Партнерами Антона в збірній Української РСР були майбутні чемпиони Європи 1990 року у складі молодіжної збірной СРСР Андрій Ковтун и Сергій Шматоваленко, а також інші гравці, що в подальшому вийшли у відомі футболісти[2].
Стиль гри ред.
— Високий на зріст (194 см), стрибучий та рухливий, він практично не програє повітряні дуелі в штрафній. Рішуче діє на лінії воріт.— Б. Новак, «Прапор Комунізму». — № 66 (2162). — Київ. 19.03.1985 рік.
Юнацька збірна СРСР ред.
Після ланки значних командних та особистих успіхів в українских та Всесоюзних змаганнях, воротаря запросили до юнацької збірної СРСР по футболу, в якій юний динамівський голкіпер також зумів проявити свої найкращі якості. Брав участь у складі збірної СССР у міжнародному турнірі на приз Валентина Гранаткіна[3], провів ключові двобої[4], перемога в яких принесла Антону титул кращого воротаря змагань.[5].
У квітні 1985 року у складі юнацької збірної брав участь у міжнародному турнірі збірних у французькому місті Канни. У складі радянської команди тоді виступали такі гравці як: Ігор Добровольський, Олег Волотек, Андрій П'ятницький, Андрій Сидельников, Ігор Леонов. За підсумками турніру підопічні Сергія Мосягина посіли лише сьоме місце, виграв ув останньому матчі у збірної Югославії (2:1)[6].
Зі СМІ радянських часів ред.
— Про лідерів радянського футболу можна писати і писати, особливо напередодні урочистої церемонії нагородження золотими медалями. Та обмежимося лише маленьким штрихом. 19-річного воротаря Антона Броварника, який виступав за київський дубль, запросили до ворошиловградської «Зорі». Важко переоцінити подібну пропозицію: "Зоря" перейшла до першої ліги, має перспективних гравців, бути в такому колективі першим воротарем почесно. Але Броварник, коли ми з ним розмовляли, сумував: "У "Динамо" такі тренери, такі хлопці… І взагалі — це ж київське "Динамо"!— К. Михайленко, Б. Новак, «Прапор Комунізму». — № 301 (2697). — Киев. 26.12.1986 года.
В професійній кар'ері грав за «Зорю» (Ворошиловград), миколаївський «Суднобудівник», польський Хутник з Варшави та російську «Кубань»[7].
Після завершення спортивної кар'єры Антон Броварник став ортопедом-реабилитологом[8].
Досягнення ред.
- Чемпіон СРСР серед дублерів вищої ліги 1985 року[9].
- Срібний призер чемпіоната СРСР серед дублерів вищої ліги 1984 року[10].
- Переможець перших Всесоюзних юнацьких ігор 1985 року[11].
- Бронзовий призер міжнародного турніру серед юнацьких збірних у Меморіалі Гранаткіна 1985 року[12].
- Переможець VIII літньої Спартакіади Українськой РСР 1983 року.
- Володар «Кубку юності» 1982 року.
- Володар «Кубку надії» 1983 року.
- Бронзовий призер «Кубку надії» 1984 года.
- Кращий воротар міжнародного турніру Мемориал Гранаткіна 1985 року[13].
Примітки ред.
- ↑ Зі статті В. Василенка: «Кубок Юности на Украине» — «Спортивная газета» — № 103 (4783). Київ. Серпень 1982 року
- ↑ З довідника «Футбол-84»: «На полі— футбольна молодь», ст. 78—79. — Київ. 1984 рік
- ↑ «Протокол матчу СРСР — Франція»
- ↑ «Протокол матчу СРСР — ФРГ»
- ↑ З енциклопедії «Российский футбол за 100 лет», стор. 369. — Москва. 1997 год. — ISBN 5-900493-70-9
- ↑ «Протокол матчу за 7-е место»
- ↑ Зі статті Валерія Вишталя: «Вратарь выручает "Кубань" — газета «Кубанские новости» — № 209 (859), стр. 1. — Краснодар. 15 октября 1993 года
- ↑ «Без боли: диагностика, коррекция опорной системы»
- ↑ Дані з довідника «Футбол-86»: «Призы большого футбола», стор. 20. — Київ. 1986 рік
- ↑ Дані з довідника «Футбол-85»: «В награду — приз», стор. 31. — Київ. 1985 рік
- ↑ Дані з довідника «Футбол-86»: «В рамках юношеских игр», стор. 103—104. — Київ. 1986 рік
- ↑ «Протокол матча СССР-1 — СССР-2»
- ↑ «Есть резервы!»
Література ред.
- Б. Васильев: «Золотые награды победителей VIII летней Спартакиады», стор. 4 . — газета «Вечерніий Київ» — № 127 (11842). — Київ. 3 червня 1983 року.
- В. Тимофеев: «Дуэль двух „К“: спокоен лишь вратарь». — газета «Вольная Кубань» — № 180 (21672). — Краснодар. 17 сентября 1993 года.
- М. Ю. Левицкий, А. А. Бабешко: «Составы команд высшей лиги», стр. 12-13. — справочник «Шахтёру-50» — Донецк. 1986 год.
- Довідник «Футбол-86»: «Склади команд вищої ліги», стор. 138. — Київ. 1986 рік.
Посилання ред.
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль на сайті історії і статистики луганськой "Зорі»
- Профіль Антона Броварника на Youtube.com
- Профіль Антона Броварника на сайті «Моя спортивна кар'єра» (фото та статті в друкованій пресі)