Відкрити головне меню

Павло́ Васи́льович Копні́н (*1922 — †1971) — радянський філософ, організатор та новатор радянської філософської науки, засновник сучасної київської філософської школи.

Копнін Павло Васильович
рос. Павел Васильевич Копнин
Народився 1922(1922)
Гжель (село, Московська область), Q4414225?, Раменський район, Московська область
Помер 1971(1971)
Москва, СРСР[1]
·рак печінки[d]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність філософ, викладач університету
Alma mater філософський факультет МДУ[d]
Заклад Московський державний університет імені Ломоносова
Посада директор Інституту філософії АН УРСР
Науковий ступінь доктор філософських наук
Вчителі Q4492267?
Відомі учні Мирослав Попович
Член Академія наук СРСР і НАН України
Відомий завдяки: сучасній київській філософській школі
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»

Зміст

БіографіяРедагувати

  • від 1968 у Москві — директор Інститут Філософії АН СРСР, пізніше також професор філософського факультету МДУ.
  • з 1970 — член-кореспондент АН СРСР

Помер у віці 49 років від раку печінки.

Науковий доробокРедагувати

Розробляв сучасні проблеми гносеології, діалектики, гуманістична інтерпретація марксизму.

  • Член редколегії журналу «Вопросы философии» (з 1963) та Головної редакції «Философской энциклопедии» в 5-х томах під гол. редакцією акад. Ф. В. Константинова (1960—1970), один з авторів підручника «Основы марксистской философии».

ПраціРедагувати

  • Діалектика як логіка і теорія пізнання;
  • Гносеологічні та логічні основи науки
  • Вступ до марксистсько-ленінської гносеології.
  • Идея как форма мышления, К., 1963.
  • Гипотеза и познание действительности, К., 1962
  • Основные вопросы теории диагноза (в соавт. с И. Н. Осиповым), М., 1951

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати