Констянтин Манасій
Констянтин Манасій (грец. Κωνσταντῖνος Μανασσῆς; прибл. 1130 – c. 1187) — візантійський хроніст, який працював в 12 столітті під час правління Мануїла I Комніна (1143—1180). Він був автором «Сводної хроніки» (Σύνοψις Χρονική), яка оповідає історію від створення світу до кінця правління Никифора III Вотаніата (1081), спонсором якої була севастократорка Ірина Комніна, невістка імператора. Ймовірно, вона була написана близько 1150 року, незадовго до смерті Ірини.[6] Твір складається з близько 7000 рядків політичних віршів. Хроніка отримала велику популярність і з'явилася у вільному прозовому перекладі; її також було перекладено болгарською мовою в 14 столітті (див.: Манасійська хроніка).[7] Арабський переклад, написаний у 1313 році, зараз зберігається в Британському музеї.[8]
| Констянтин Манасій | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1130[1][3][…] Константинополь |
| Помер |
1187[1][2][…] Навпакт |
| Країна |
.png){kind=small} Візантійська імперія |
| Діяльність | священнослужитель, історик, письменник, священник, поет |
| Знання мов | новогрецька і давньогрецька[2][5] |
| Суспільний стан | духовенство |
| Посада | митрополит |
| Конфесія | православ'я |
Манасій також написав поетичний роман «Любов Арістандера та Каллітеї», також у політичних віршах. Про нього відомо лише з фрагментів, що збереглися в розарії Макарія Хризокефала (XIV ст.). Манасій також написав коротку біографію Оппіана та кілька описів (усі, крім одного неопублікованого) на мистецькі та інші теми.[9]
Близько 1160 року він брав участь у посольстві до Святої Землі та розташованих там держав хрестоносців від імені візантійського імператора. Про подорож до Святої Землі, яка не була приємною для автора, він розповідає у своєму творі «Годоіпорікон».
Деякий час він перебував на Кіпрі, а потім повернувся до Константинополя в 1162 році. Його смерть сталася між 1173 і 1187 роками.
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118979345 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Catalogue of the Library of the Pontifical University of Saint Thomas Aquinas
- ↑ CONOR.BG
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Treadgold, Warren (2013). The Middle Byzantine Historians. Springer. с. 388—399. ISBN 9781137280862.
- ↑ Chronicle edition: Bekker, Bonn 1837; the Bulgarian translation, Cronica lui Constantin Manasses, by Ioan Bogdan and I. Bianu, Bucharest, 1922.
- ↑ Constantine Manases, Chronicle [Архівовано 2022-10-08 у Wayback Machine.]. British Library.
- ↑
Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 17. Cambridge University Press. с. 541. (англ.)
