Константинов Володимир Андрійович

Голова Державної Ради Республіки Крим (з 2014)

Константинов Володимир Андрійович (19 листопада 1956, с. Володимирівка, Слободзейський район, Молдавська РСР) — український колабораціоніст з Росією, бізнесмен[1], політик. Після початку тимчасової окупації Криму Росією — голова окупаційної Державної ради Криму з 17 березня 2014 року.[2] Секретар кримського відділення путінської партії Єдина Росія з 2014 року.

Константинов Володимир Андрійович
Народився19 листопада 1956(1956-11-19) (68 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Володимирівка Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна
 Республіка Крим
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНаціональна академія природоохоронного і курортного будівництва Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадакерівник окупаційної влади РФ, Ради Криму
ПартіяЄдина Росія
Нагороди
Орден святого преподобного Серафима Саровського II ступеня
Орден святого преподобного Серафима Саровського II ступеня
IMDbID 13143255 Редагувати інформацію у Вікіданих

Голова Верховної ради Криму (2010—2014), колишній голова Комісії асоціації з питань європейської інтеграції, транскордонного та міжрегіонального співробітництва[3]. Почесний професор Кримської національної академії природоохоронного і курортного будівництва. Один з найбагатших жителів Криму, статки якого оцінюють у 150-315 млн $.[4][5][6].

Український колаборант з РФ. У березні 2014 звинувачений генпрокуратурою у державній зраді[7]. Згідно з постановою про дострокове припинення повноважень ВР АР Крим з 15 березня 2014 автоматично втратив повноваження голови.

Життєпис

 
Країни, де Константинов під санкціями
 
На зустрічі з представниками кримськотатарської громади, 16 травня 2014 року

Народився 19 листопада 1956 у селі Володимирівка, Слободзейського району, Молдавської РСР.

19731974 — працював помічником машиніста каменерізної машини Альмінського комбінату будівельних матеріалів тресту «Крымстройд».

Початкову освіту отримав у Научневській загальноосвітній школі, що в Бахчисарайському районі Криму[8]. У вересні 1973 року розпочав трудову діяльність на Альмінському комбінаті будівельних матеріалів тресту «Кримбуддеталь» в Сімферополі помічником машиніста каменерізальної машини. Після навчання у Сімферопольській філії Севастопольського приладобудівного інституту (вересень 1974 року — липень 1979), за спеціальністю «промислове та цивільне будівництво», працював майстром в Кримському ремонтно-будівельному управлінні.

  • 1979 рік — майстер Кримського ремонтно-будівельного управління.
  • З жовтня 1979 по червень 1981 проходив службу у ЗС СРСР.[8]
  • 1981—1982 роки — майстер.
  • 1982—1986 роки — виробник робіт.
  • 1986—1989 роки — головний інженер.
  • 1989—1991 роки — начальник Кримського спеціалізованого ремонтно-будівельного управління тресту «Укррембудматеріали».

З 1981 розпочав роботу на Кримському спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінні тресту «Укррембудматеріали». Розпочавши робочий шлях на посаді майстра, згодом став виконавцем робіт, головним інженером і потім начальником підприємства, будучи обраним у відкритому голосуванні.

У 1991 став генеральним директором орендної фірми «Консоль». Через два роки компанію було реорганізовано в ТОВ фірма «Консоль ЛТД» і він був генеральним директором фірми по 1998 рік. Саме у 1998 обраний депутатом Верховної Ради АРК. Пізніше займав посади президента-голови (1998—2001) та Голови правління фірми «Консоль ЛТД» (2001).

Наступною посадою було місце голови корпорації «Укрросбуд», на якому він перебував з грудня 2001 по серпень 2004. З серпня 2004 по 2010 був президентом корпорації.

2004 — брав участь у виборчій кампанії кандидата в президенти Януковича, працював у штабі Партії регіонів під час прламентських виборів 2006 і 2007 років.

2006 — депутат Верховної Ради АРК V скликання від виборчого блоку "Партія регіонів; Партія «Руський блок» — Блок «За Януковича!». Є головою депутатської фракції Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Блок «За Януковича».

Будучи обраним у березні 2010 Головою Верховної Ради АРК залишив посаду президента корпорації, вийшов з усіх структур, в яких був засновником, і передав їх в управління.

З квітня 2010 — державний службовець 1-го ранґу.[9]

Головним підсумком дворічної роботи на посаді спікера Константинов вважає «трансформацію в керівництві кримської організації Партії регіонів»:

Моя роль була в тому, щоб трансформація, яка відбулася в керівництві кримської організації Партії регіонів, кадрове оновлення пройшло більш чи менш безболісно. Я цю роботу виконав.[10]

У березні 2014 депутат від партії «Батьківщина» Андрій Сенченко повідомив, що підприємства Константинова заборгували банкам великі суми, що дозволило Росії використовувати його як маріонетку у справі тимчасової окупації Криму.[11]

Є почесним професором Кримської національної академії природоохоронного і курортного будівництва.

Керівник окупаційної влади РФ, Ради Криму

З 17 березня 2014 року — Голова окупаційної Ради республіки Крим.

 
На концерті на честь 5-ліття початку тимчасової окупації, 18 березня 2019 року
 
Відкриття пам'ятника Олександру III. Україна, Крим, парк Лівадійського палацу, 18 листопада 2017 року

18 березня 2014 — підписав договір про «прийняття» Криму в РФ (не визнаний фактично жодною країною світу).[12]

25 березня 2014 — отримав паспорт РФ[13].

7 квітня 2014 — вступив в «Єдину Росію»[14][15].

З 17 березня 2014 — голова ради «республіки Крим» перехідного скликання[16].

З 19 вересня 2014 — голова ради «республіки Крим» першого скликання, обраний її «депутатом».

2018 — під час виборів президента РФ став співголовою кримського штабу Путіна.[17]

25 квітня 2018 — закликав жителів Криму не відвідувати Україну.[18]

5 липня 2018 — підтримав пенсійну реформу про підвищення пенсійного віку[19]

У квітні 2021 року офіційний сайт Кримської єпархії РПЦвУ повідомив, що Володимир Константинов взяв "під особистий патронаж" монастир Святих Косьми і Даміана[20]

Активи

2011 — журнал «Фокус» поставив Константинова зі статком у 156,6 млн $ на 89-е місце в рейтингу 200 найбагатших людей України. Видання «Кореспондент» оцінив його стати в 207 млн доларів і поставив на 53 сходинку рейтингу «Золота сотня».

2012 — в «Золотій сотні» «Корреспондента» політик зі статком у 45 млн доларів опинився на 98-му місці.

2013 — видання «Фокус» поставило Константинова на 104 місце в рейтингу 200 найбагатших людей України, оцінивши його статки в 118,4 млн $.[21]

У березні 2014 року депутат від Батьківщини Андрій Сенченко повідомив, що Константинов фактично банкрут, а його бізнес-діяльність базувалась на отриманні великих кредитів шахрайським способом.[11] Матеріали, розміщені у єдиному реєстрі судових рішень, засвідчують що головним кредитором виступає Укрексімбанк — близько півмільярда гривень. Через суд домагаються стягнення боргів також Промінвестбанк, банк «Київська Русь». Сенченко заявляє також, що в Константинова є також кредити в Ощадбанку та ВТБ-банку.[22]

Нерухомість

У офіційній декларації в графі нерухомості Константинов зазначив:

  • спортивно-оздоровчий центр загальною площею 5959 м²,
  • квартиру на вул. Гаспринського площею 106,9 м²
  • нежитлове приміщення на вул. Садовій в 37 м²
  • ще три приміщення на Садовій — 30 м², 39,3 м² і 41,6 м² і одне в п. Науковому — 57 кв.м.
  • Не вказаний у декларації і будинок, в якому живе Константинов. Журналісти вважають, він оформлений на дружину.
  • В декларації не зазначена дружина Константинова та її власність.

Скандали

Група інвесторів влітку 2011 звинуватила спікера Верховної Ради АРК в махінаціях[23]. Відповідний лист було направлено на ім'я шеф-редактора видання «Обозреватель»[4].

Під час спілкування з журналістами, відповідаючи на питання з приводу прийняття закону «Про мови», публічно висловив свою неповагу до української мови:

Нас сьогодні найбільше дратує, що багато міністрів починають звертатися до нас українською мовою. Ми ініціювали створення робочої групи, тому що знову пішло листування [українською мовою], ми знову почали відкочуватися назад.[24]
Поки кіно в Сімферополі ми не будемо дивитися російською мовою, нічого доброго не буде.[24]

Виступаючи на україно-російському форумі «Взаємодія-2012», що проходив у Лівадійському палаці, спікер заявив:

Російськомовне населення України все ще перебуває в агресивному інформаційному середовищі, що поступово руйнує на рівні масової свідомості нашу загальну історичну пам'ять і традиції... Ми зобов'язані спільними зусиллями... повернути відносини між нашими народами на вищий рівень довіри. Росія має посилити свою освітню й культурну присутність не тільки в Криму. Ми чекаємо активнішої підтримки співвітчизників.[25]

У жовтні 2012 розпочалась реконструкція будівлі, яка належить Кримській астрофізичній обсерваторії у селищі Наукове. За словами місцевих жителів, будинок викупив саме Константинов, з метою перебудувати його на свій особняк. Спікер ВР АРК заперечив цю інформацію.[26]

Коментуючи ситуацію з протестними акціями у країні виступив із сепаратистськими заявами[27].

Державна зрада

Під час збройної агресії Росії 2014 року проти України в Криму деякі проросійські громадські та політичні діячі перейшли на сторону окупаційної російської влади. У зв'язку з чим на початку березня 2014 в. о. генерального прокурора України Олег Махніцький повідомив, що стосовно кількох політиків, у тому числі Константинова, відкрито кримінальні провадження та винесені підозри у скоєні «злочинів проти держави, посягання на територіальну цілісність».

«Прокуратура почала кримінальні провадження щодо всіх порушників закону, їм винесено підозри. Йдеться, зокрема, про правопорушників …. Константинова (спікера парламенту Криму)»[7]

Нагороди

  • «Заслужений будівельник України» (1999)[28]
  • «Заслужений будівельник АРК» (1991)
  • Почесна грамота Ради міністрів АРК (1999)
  • Орден УПЦ МП (1999)
  • Почесний знак Міністерства внутрішніх справ України (2000)
  • Орден «За заслуги» III ступеня (2001)[29]
  • Почесний знак суспільного визнання Міжнародної благодійної організації «Фонд суспільного визнання» (2002)
  • Орден «За заслуги» II ступеня (2004)[30]
  • Орден «За заслуги» I ступеня (2006)[31]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2007)[32]
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (2014) (окупаційна влада, Росія);
  • нагорода Республіки Крим — почесний громадянин Криму (окупаційна влада, 2015);
  • Відзнака Ради Республіки Крим (окупаційна влада, 2016).

Сім'я

Одружений, виховує двох дітей.

Примітки

  1. Строительная фирма «Консоль ЛТД»[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  2. Константинов Володимир Андрійович. crimea.gov.ru. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
  3. Склад Правління Української асоціації районних та обласних рад. Архів оригіналу за 25 листопада 2012. Процитовано 2 травня 2012.
  4. а б FaceNews[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  5. Спикер скрывает семью и миллионы [Архівовано 16 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. СВЕДЕНИЯ, указанные в декларации об имуществе, доходах, расходах и обязательствах финансового характера за 2011 год Председателя Верховной Рады Автономной Республики Крым Константинова Владимира Андреевича (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 травня 2013. Процитовано 2 травня 2012.
  7. а б ГПУ підозрює Аксьонова, Константинова, Губарєва, Березовського у державній зраді [Архівовано 5 березня 2014 у Wayback Machine.], 5 березня 2014
  8. а б Флот — 2017 [Архівовано 4 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. Довідка: Константинов Володимир Андрійович. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 24 січня 2013.
  10. Кримський спікер Константинов так і не став політиком. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 24 січня 2013.
  11. а б Депутат: сценарій, який зараз реалізується у Криму, Москва готувала кілька місяців. tyzhden.ua. 2014-03-02, 13:27. Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
  12. Президент Росії. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2019.
  13. Головний «етнічний молдаванин» Криму отримав паспорт РФ (ФОТО) Крым.comments.ua[недоступне посилання з липня 2019]
  14. Спікер парламенту Криму вступив в «Єдину Росію» — ПОЛІТ.РУ. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
  15. Аксьонов і Константинов очолили список кандидатів «ЄДИНОЇ РОСІЇ» Крыму (рос.). 7 липня 2014. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 10 жовтня 2016.
  16. Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 17 березня 2014 року № 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим». Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
  17. У Криму відкрився штабу громадської підтримки Володимира Путина (рос.). 18 січня 2018. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 18 січня 2018.
  18. Константинов закликав кримчан припинити їздити на Україну. www.c-inform.info. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2018. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |сайт= (довідка)
  19. Кримські парламентарії підтримали проект змін пенсійної реформы (рос.). 5 липня 2018. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 5 липня 2018.
  20. Председатель Государственного Совета В.А.Константинов возложил на себя ответственность взять монастырь Святых Косьмы и Дамиана под свой личный патронат и оказывать обители необходимую организационную, материальную и правовую поддержку и помощь. crimea-eparhia.ru. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
  21. http://ru.golos.ua/politika/13_04_25_konstantinov_vladimir_andreevich [Архівовано 23 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  22. Спікер ВР Криму винен банкам понад мільярд гривень. tyzhden.ua. 2014-03-07, 9:05. Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
  23. Мітинг інвесторів фірми «Консоль» дав перші результати
  24. а б Кримський спікер роздратований тим, що йому пишуть українською мовою. Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 2 травня 2012.
  25. Кримському спікеру не вистачає присутності Росії. Архів оригіналу за 10 червня 2012. Процитовано 8 червня 2012.
  26. Крымский спикер строит дом на территории обсерватории [Архівовано 27 вересня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  27. Глава Кримського парламенту розповів росіянам про від'єднання від України. Gazeta.ua. 20 лютого 2014. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 15 лютого 2014.
  28. Указ Президента України від 8 жовтня 1999 року № 1309/99 «Про присвоєння В. Константинову почесного звання "Заслужений будівельник України"»
  29. Указ Президента України від 6 квітня 2001 року № 238/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників будівельної галузі Автономної Республіки Крим»
  30. Указ Президента України від 5 серпня 2004 року № 869/2004 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня будівельника»
  31. Указ Президента України від 14 листопада 2006 року № 965/2006 «Про відзначення державними нагородами України працівників агропромислового комплексу»
  32. Указ Президента України від 6 серпня 2007 року № 681/2007 «Про відзначення державними нагородами України працівників будівельної галузі»

Джерела