Відкрити головне меню

Са́ва Кононо́вич  (пол. Sawa Kononowicz; ? — жовтень 1637[1]) — реєстровий козацький отаман і військовик Речі Посполитої, полковник переяславський (? — травень 1637), старший (в польських актах його іменують гетьманом) реєстрового Війська Запорозького (травень — жовтень 1637).

Сава Кононович
Sawa Kononowicz.jpg
Народився невід.
Помер жовтень 1637
Чигирин / Боровиця
·страчений
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Національність москаль або татарин
Місце проживання Річ Посполита
Діяльність отаман, гетьман
Титул шляхтич
Посада Гетьман Війська Запорозького
Військове звання полковник переяславський
старший Війська Запорозького
Герб

БіографіяРедагувати

Походження Сави Кононовича невідоме. В листах 1637 року ватажка повсталих Павла Бута (Павлюка) до гетьмана Станіслава Конєцпольського він називається «чужинцем москалем»[2]. Проте рід Кононовичів використовував шляхетський герб Радван, що нагадував татарську тамгу і вживався багатьма шляхетськими родинами татарського походження. Можливо, довший час служив в козацькому війську в Україні. В повстаннях козаків 1630-х не брав участі. Станіслав Конєцпольський вважав його «чоловіком добрим, спокійним, притім рицарським».[3]

Напередодні повстання Павлюка 1637 року Кононович обіймав посаду переяславського полковника реєстрових козаків. У травні 1637 року, на річці Росаві, козацька старшина обрала його старшим (тобто гетьманом) Війська Запорозького реєстрового, знявши з цієї посади Василя Томиленка[4].

Займав пропольську позицію. Під час повстання Павлюка Кононович виступав на боці урядових сил. Він не зміг вчасно виконати наказ коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського зібрати реєстр і прибути з ним до гетьманської квартири на Південному Бузі. В результаті в серпні 1637 року козаки-повстанці під проводом Карпа Скидана і Семена Биховця рушили на Україну і в жовтні дісталися Переяслава, де закріпилася реєстрова старшина разом із Кононовичем. Однак переяславські козаки схопили свого старшого і старшину й передали повстанцям[5]. Заарештованих, включаючи Кононовича, відвезли до Чигирина і стратили за постановою козацької ради як зрадників[6]. За даними польського дослідника В. Маєвського (1968 року), був розстріляний разом з військовим писарем Теодором[7] Онушкевичем в Боровиці за вироком козацької ради, не був живим 17 вересня.[8]

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати