Кононенко Петро Петрович

Петро́ Петро́вич Кононе́нко (31 травня 1931, Марківці Бобровицького району Чернігівської області — 28 лютого 2024) — науковець-українознавець і громадський діяч. Доктор філологічних наук, професор. Батько філософа Тараса Кононенка.

Кононенко Петро Петрович
Народився31 травня 1931(1931-05-31)
Марківці, Бобровицький район, Україна
Помер28 лютого 2024(2024-02-28) (92 роки)
Діяльністьдраматург, поет
Alma materІнститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка
Науково-дослідний інститут українознавства МОН України
Посададиректор Національного науково-дослідного інституту українознавства
Науковий ступіньДоктор філологічних наук
ЧленствоАкадемія наук вищої школи України
Національна спілка письменників України
ДітиКононенко Тарас Петрович
Нагороди
Заслужений працівник освіти України

Біографія

ред.

Закінчив Марківецьку семирічну й Заворицьку середню (Київської обл.) школи, філологічний факультет і аспірантуру Київського університету ім. Т. Г. Шевченка (1957 р.). У 1966 р. захистив кандидатську, у 1986 р. — докторську дисертації. Працював старшим викладачем кафедри історії української літератури (1957 р.), доцентом (1968 р.), професором (1988 р.) кафедри історії української літератури КДУ, завідувачем кафедри історії української літератури КДУ (1988—1996 рр.), деканом філологічного факультету Київського університету (1986—1991 рр.).

Був головою вченої та спеціалізованої рад з питань філології, редагував газету «Київський університет» та наукові вісники з питань філології, журналістики, історії. Брав участь у славістичних міжнародних конгресах, виступав з лекціями в Росії, Грузії, Польщі, Хорватії, Молдові, Німеччині, Канаді, США, Китаї, Тайвані, Данії та інших країнах.

У 1988 р. став ініціатором створення Українського національного гуманітарного ліцею (нині УГЛ Київського університету імені Тараса Шевченка), а на початку 90-х років — Української гімназії у Сімферополі.

Лауреат 1-ї премії Всесоюзного конкурсу «Кращий педагог і вчений» (1988 р.). 1990 р. заснував Міжнародну асоціацію «Інститут українознавства» (тепер «Україна і світове українство»).

Був серед засновників Республіканської (РАУ, віце-президент) та Міжнародної Асоціації Україністів, Конгресу української інтелігенції, заступником голови Української Ради Миру, членом правлінь Товариства «Україна і світ», Педагогічного товариства ім. Г. Ващенка, Колегії Головного управління освіти і науки Київської державної адміністрації, історичних товариств США і Москви.

У січні 1992 р. на чолі з П.Кононенком розпочав роботу Інститут українознавства — нині визнаний у світі науково-освітній заклад, що органічно співпрацює з науково-педагогічними центрами всієї України, а також Австралії і Бразилії та Великої Британії, Росії, Грузії, Польщі і Латвії, Франції і Німеччини, Японії і Китаю, Словаччини, Болгарії й Казахстану, інших країн світу.[1]

Громадські та наукові посади

ред.

2011-го ініціював написання «листа української інтелігенції „на підтримку“ Віктора Януковича»[2] .

Наукова діяльність

ред.

Утвердив українознавство як інтегративну науку та філософію виховання й освіти. У 1992 р. створив Інститут українознавства — нині визнаний у світі науково-освітній заклад, що органічно співпрацює з науково-педагогічними центрами всієї України та багатьох країн світу. Автор понад 30 монографічних видань, підручників і посібників для середньої та вищої школи, понад 600 статей, оглядів, рецензій. Підготував понад 30 кандидатів і понад 10 докторів наук.

Нагороди

ред.

П. П. Кононенко удостоєний премій: Міжнародної — імені Й. Г. Гердера, ім. Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Івана Огієнка, Олександра Білецького та ін., нагороджений Орденом Пошани, орденом «Почесна відзнака Президента», орденом «Знак пошани» Київського міського голови, орденом «Святого Володимира» та 1000-ліття християнства, медалями товариства «Просвіта», товариства «Україна і світ», грузинською медаллю ім. Патіашвілі.

Петро Кононенко — поет, прозаїк, драматург, автор 33 монографій, понад 500 статей, які перекладені українською, англійською, грузинською, болгарською, іспанською, німецькою, польською, російською, хорватською та ін. мовами.

Примітки

ред.
  1. https://web.archive.org/web/20220605145814/http://archive.ndiu.org.ua/text.html?id=2509&category=54/
  2. Хто диктував листа українській інтелігенції?. Архів оригіналу за 17 травня 2015. Процитовано 2 квітня 2015.

Посилання

ред.