Ко́нго (бако́нго, кіко́нго, су́нді) — народ, точніше група народів банту в Центральній Африці.

Конго, Баконго
Bakongo, Kongo
Кількість бл. 10 млн осіб (1990)
Ареал ДР Конго ДР Конго
Ангола Ангола
Республіка Конго Республіка Конго
Мова конго (кіконго)
Релігія католики
протестанти
анімісти
кімбангісти
матсуаністи

Територія розселення, чисельність ред.

Представники народу конго проживають (1990 р.) у:

У конго значне субетнічне членування — іноді такі групи, як сунді, йомбе, вілі, розглядаються як окремі народи. З огляду на це, судити про точну кількість представників народів конго можна лише оціночно — за такими оцінками їх приблизно 10 млн осіб (1990).

Мови ред.

Розмовляють кіконго — однією з мов групи банту нігеро-конголезької сім'ї. Окремі субетноси (сунді, йомбе, вілі) володіють своїми окремими мовами. Багато етносів мають свої діалекти.

Релігія ред.

Більшість конго — католики, є протестанти, прибічники традиційних культів (анімізм) та адепти синкретичних афро-християнських культів (кімбангізм — ДРК, матсуанізм — Конго). Верховні божества — богиня землі Нзамбі та бог неба Нзамбі-Мпугу.

До кінця XIX ст. зберігався рід канда, як основа соціально-релігійної організації.

Історія ред.

Пращури конго прийшли на сучасні землі декількома міграційним хвилями зі сходу. Утворення етносу пов'язане з раннім державним утворенням Конго (ХІІІ-XIX стст.).

Господарство ред.

Традиційні заняття народів конго — тропічне переложне землеробство (сорго, бобові, батат, ямс, арахіс, тютюн, пальми, з кінця XVII ст. — кукурудза та маніок), мисливство (в тому числі морське), скотарство (менша роль через поширення мухи цеце).

Традиційні ремесла — ткацтво, ковальство, металургія, плетіння, гончарство, виготовлення човнів тощо.

За гроші правили мушлі та шматки матерії. Конго населяли й населяють найбільш розвинуті в економічному плані регіони центрально-західної Африки. Сьогодні багато конго працюють на підприємствах й складають питому вагу міського населення обох Конго.