Відкрити головне меню

Микола Іванович Кокшаров
рос. Николай Иванович Кокшаров
NI Koksharov.jpg
Народився 23 листопада (5 грудня) 1818(1818-12-05)
поблизу Усть-Каменогорська
Помер 21 грудня (2 січня) 1893(1893-01-02) (74 роки)
Санкт-Петербург
Поховання Нікольський цвинтар Олександро-Невської лаври[d]
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність мінералог
Alma mater Інститут корпусу гірничих інженерів
Сфера інтересів геологія, мінералогія
Заклад Q58346416?
Посада директор Мінералогічного товариства
директор Гірничого інституту
Вчене звання академік
Член Петербурзька академія наук і Леопольдина
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Автограф 1890-KoksharovNI-Signature.png

Кокшаров Микола Іванович у Вікісховищі?

Микола Іванович Кокшаров (рос. Николай Иванович Кокшаров; нар. 23 листопада (5 грудня) 1818(18181205) — пом. 21 грудня (2 січня) 1893) — російський гірничий інженер, геолог і мінералог. Ординарний академік Імператорської академії наук (з 04.03.1866 року), директор Російського мінералогічного товариства (з 1865), директор Гірничого інституту (з 1872), таємний радник.

Почесний доктор мінералогії Київського університету.

ЖиттєписРедагувати

Народився 23 листопада (5 грудня) 1818(18181205) року поблизу Усть-Каменогорської фортеці Томської губернії Російської імперії (нині — Східно-Казахстанська область Казахстану) в родині гірничого інженера. Дитинство провів на Уралі, де його батько був керуючим Березовською золотокопальнею.

У 1840 році закінчив Інститут корпусу гірничних інженерів у Санкт-Петербурзі. Ледве здавши випускні іспити, М. Кокшарову пощастило супроводжувати Р. Мурчісона, Е. де-Вернейля і графа О. Кейзерлінґа в їх геологічній подорожі Росією. Свої враження і міркування від подорожі виклав у «Гірничому журналі» під заголовком «Геогностичні зауваження про деякі губернії Європейської Росії». Наступного року знову супроводжував цих вчених у їхній подорожі на Урал.

З 1842 по 1845 рік перебував у закордонному відрядженні, куди був направлений російським урядом. У Франції та Німеччині М. Кокшаров слухав лекції, займався кристалографією і мінералогією. Тоді ж зав'язав дружні стосунки з багатьма європейськими науковцями.

У 1846 році повернувся в Росію й був призначений репетитором Інституту корпусу гірничих інженерів. З цього часу розпочалась його педагогічна діяльність, яка тривала до 1881 року. М. Кокшаров у різний час читав лекції з мінералогії, геології та фізичної географії в багатьох навчальних закладах: Гірничому інституті (з 1847 р.), Інституті інженерів шляхів сполучення, Землеробському інституті, Костянтинівському училищі, Пажеському корпусі, 1-му кадетському корпусі та ін. Крім того, у 1848 році Кокшаров протягом цілого курсу заміщав професора Гофмана в Санкт-Петербурзькому університеті.

З 1849 по 1852 роки обіймав посаду доглядача Головної фізичної обсерваторії.

У 1857 року призначений членом Гірничого вченого комітету.

У 1855 році М. І. Кокшаров був обраний ад'юнктом Імператорської академії наук, з 24 травня 1858 року — екстраординарний, а з 4 березня 1866 року — ординарний академік.

12 березня 1865 року обраний директором Російського мінералогічного товариства, а 8 жовтня того ж року — почесним членом.

У 1865 і 1866 роках М. Кокшаров супроводжував герцога Миколу Максиміліановича Лейхтенберзького в подорожах по Тульській губернії та Уралу.

З 3 листопада 1872 до 25 серпня 1881 року М. І. Кокшаров обіймав посаду директора Гірничого інституту.

У 1891 році, за станом здоров'я, М. І. Кокшаров склав з себе звання директора Мінералогічного товариства, але залишився його почесним директором.

Помер 21 грудня (2 січня) 1893 року.

Основні праціРедагувати

  • Геогностичні зауваження про деякі губернії Європейської Росії. (1840);
  • Кристалографічні дослідження багратіоніту і магнітного залізняку. (1847);
  • Матеріали для мінералогії Росії. (1853);
  • Каталог російських топазів, що зберігаються в музеумі Гірничого інституту.

ПосиланняРедагувати