Відкрити головне меню

Санкт-Петербурзький гірничий університет — перший у Росії вищий технічний навчальний заклад, заснований указом імператриці Катерини II 1773 року.

Санкт-Петербурзький гірничий університет
СПГУ
Логотип СПДГУ.jpg
Gorny.jpg
Головний корпус СПГУ
59°55′48″ пн. ш. 30°16′06″ сх. д. / 59.93006100002777714° пн. ш. 30.268366000027778995° сх. д. / 59.93006100002777714; 30.268366000027778995Координати: 59°55′48″ пн. ш. 30°16′06″ сх. д. / 59.93006100002777714° пн. ш. 30.268366000027778995° сх. д. / 59.93006100002777714; 30.268366000027778995
Тип національний дослідницький університет
Країна Flag of Russia.svg Росія
Розташування
Санкт-Петербург
Засновано 21 жовтня (3 листопада) 1773
Акредитація університет  рівня
Засновник Катерина II
Ректор професор, д.т. н. Литвиненко Володимир Стефанович
Студентів понад 7000
Докторів ~120
Кандидатів понад 400
Випускники Категорія:Випускники Санкт-Петербурзького гірничого університету
Штаб-квартира Санкт-Петербург
Адреса 199106, м. Санкт-Петербург В. О., 21-а лінія, 2
Телефон/факс 328-82-00
Сайт spmi.ru
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора
CMNS: Санкт-Петербурзький гірничий університет на Вікісховищі

Станом на 2010 рік в університеті навчається понад 7 тис. студентів, ведеться підготовку бакалаврів, дипломованих спеціалістів та магістрів у 13 напрямах за 29 спеціальностями.

На 40 кафедрах і у філіалах університету працюють понад 120 докторів наук і професорів, понад 400 кандидатів наук і доцентів. Ведуться дослідження з основних проблем розвитку сировинної бази країни, раціонального природокористування, розробки прогресивних енергоощадних технологій видобутку і переробки корисних копалин. Університет має унікальні колекції, які містять понад 200 тисяч експонатів з усіх континентів і більш ніж з 80 країн світу.

Зміст

Напрями підготовкиРедагувати

СтруктураРедагувати

В структуру Санкт-Петербурзького державного гірничого університету входять 8 факультетів, військова кафедра та 2 філії:

РекториРедагувати

Відомі випускникиРедагувати

Література та джерелаРедагувати