Вікіпедія

Ковальський Тит

політик
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальський.

отець Тит Ковальський (1834 — 24 березня 1910[1], Спасів, нині Червоноградський район Львівської області) ― священник Перемишльської єпархії ГКЦ, громадський діяч.

о. Тит Ковальський
парох села Спасів 1864-1910
Загальна інформація
Народження 1834
Смерть 24 березня 1910(1910-03-24)
Спасів, нині Червоноградський район Львівської області, Україна
Громадянство Австро-Угорська імперія
Служіння в церкві
Титул шамбелянъ Його Святости Пія Папи X, крилошанин
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 1860

Життєпис ред.

Народився в 1834 році. У 1860 р. одружився зі Мальвіною Вітошинською гербу Венява. У подружжя народилося два сини Антін-Айталь (1862 р.) та Володимир (1863 р.)[2], які стали священниками та співслужили разом з батьком у дочірній церкві Архистратига Михаїла в с. Перв'ятичі: о. Антін (з 1892 по 1893 рр.), о. Володимир (з 1894 по 1896 рр.).

Душпастирське служіння ред.

Отримав ієрейське рукоположення 1860 р. як одружений священник, з 1897 р. — вдівець. Виконував служіння на парафії в Люблинці Новому біля Чесанова: 1860–1861 рр. як сотрудник, а в 1861–1864 рр. як адміністратор парафії, а згодом впродовж 46 років (1864–1910 рр.) аж до смерті був парохом в селі Спасів Сокальського повіту[1]. За нього в 1868—1871 рр. в с. Спасів була збудована нова церква Святого Івана Милостивого.

У 1885 р. о. Ковальському надані крилошанські ознаки[2], а в 1907 р. удостоєний звання Папського шамбеляна[3].

Громадська діяльність ред.

 
Могила о. Тита Ковальського, дружини Мальвіни Вітошинської та її матері Анни-Софії Вітошинської на цвинтарі с. Спасів, 2020 р.

Посол Галицького Сейму 5, 6-го скликань (2 рази обрався від I курії Жовківського округу)[4], член повітової ради (1886 р.)[5]. Ймовірно, почувався насамперед католиком, а потім — українцем. Мабуть, тому польський дослідник С. Ґродзіскі помилково кваліфікував його ксьондзом. До складу «Руського клубу» Галицького Сейму не входив, діяв у тісному порозумінні з польськими політиками, саме тому обирався в І-й курії (великої власності). У Галицькому сеймі під час засідань промовляв українською, досить часто підтримував ініціативи українських послів, особливо ті, що стосувались мови чи шкільництва.

Тит Ковальський брав участь у створенні рільничої спілки у с. Тартаків. 12 квітня 1886 року після богослужіння у тартаківському костелі, у шкільній залі зібралася громада: графи Ланцкоронські, духовенство, інтелігенція, міщани, землевласники і делегати з сокальської спілки. У той день була створена рільнича спілка у Тартакові. Керуючим був вибраний ксьондз Вежховський, заступником – греко-католицький священик Ковальський зі Спасова, секретарем Ігнатій Якобчук[6].

З ініціативи о. Ковальського в липні 1903 р. в с. Спасів було засновано читальню «Просвіта». Оформленням документів зайнявся Євген Петрушевич, який на той час був краєвим адвокатом в повітовому Сокалі. 8 серпня статути були надіслані до Австрійського Намісництва в м. Львові, з проханням про засновництво відповідної установи в Спасові. Членами-засновниками були Максим Приймак, Лесько Іванчук, Макар Кацьма, Іван Іванчук, Яким Плетінка, Афтанас Гупало, батько Василя Сидора «Шелеста» Дмитро Сидор, Тимко Яремко, Павло Семенюк, Гриць Прокопчук, о. Іван Чичула, о. Тит Ковальський [7].

На ім’я о. Тита Ковальського від Головного Виділу було надіслано в дар 75 примірників книжок. Серед них «Життя Т. Шевченка», «Оповідання про життя Бориса і Гліба», «Панщина», «Оповідання про сили природи», «Життя св. Миколая» [7].

У серпні 1907 р. в домі о. Тита Ковальського в Спасові гостював Анатоль Вахнянин і писав свої «Спомини з життя»[8].

Цікаві факти ред.

Тита Ковальського у своїй притчі о блудныхъ отцѣхъ згадав Іван Франко[9].

Священник гостро відгукнувся про замах студента Мирослава Січинського на цісарського намісника Галичини Андрія Потоцького[10].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Блажейовський Д. Історичний Шематизм Перемишльської Єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). ― Львів : Каменяр, 1995. ― С. 713.
  2. ↑ а б Тіні забутих Вітошинських | Shadows Of Forgotten Witoszynskyj : Мальвіна Вітошинська/Malwina Witoszyńska. www.wito.org. Архів оригіналу за 22 Липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  3. ↑ Shimatism' Vsego Klira Greko-Katoličeskogo Eparhij Soedinenyh' Peremyskoj, Samborskoj i Sânockoj na God' ot' Rozd. Hr. ... - Digital Library KUL. dlibra.kul.pl. Архів оригіналу за 22 Липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  4. ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 109—110; 139.
  5. ↑ Shimatism' Vsego Klira Greko-Katoličeskogo Eparhij Soedinenyh' Peremyskoj, Samborskoj i Sânockoj na God' ot' Rozd. Hr. ... - Digital Library KUL. dlibra.kul.pl. Архів оригіналу за 22 Липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  6. ↑ Lobko, Oksana. Юзеф Вежховський – людина з великої літери. Туристичний портал Червонограда. Архів оригіналу за 22 Липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  7. ↑ а б Буцко, Микола (2004). Книжка пам'яті Перв'ятич і Спасова на Сокальщині (українська) . ТзОВ "Вісник". с. 44.
  8. ↑ Володимир Качкан. Анатоль Вахнянин і його роль у розвитку культури Західної УКРАЇНИ [Архівовано 4 листопада 2014 у Wayback Machine.].
  9. ↑ Іван Франко – 3. Притча о блудныхъ отцѣхъ. www.i-franko.name. Архів оригіналу за 22 Липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  10. ↑ Glos Rusina. Kurjer Lwowski (Польська) . 21.04.1908.

Джерела ред.

  • Блажейовський Д. Історичний Шематизм Перемишльської Єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). ― Львів : Каменяр, 1995. ― 1008 с.
  • Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. ― Львів : «Тріада плюс», 2010. ― 228 с.; іл. — С. 139. — (Львівська сотня).
  • Буцко М. Книжка пам'яті Перв'ятич і Спасова на Сокальщині. ― Сокаль : Вісник, 2004. ― 44 с.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ковальський_Тит&oldid=38037476