Відкрити головне меню

Богда́н Заха́рович Кобу́лов (1 березня 1904(19040301), Тифліс, Російська імперія — 23 грудня 1953, Москва, СРСР) — діяч радянських органів держбезпеки, генерал-полковник (09.07.1945, переатестація з комісара ГБ 2-го рангу (04.02.1943)). Заступник наркома НКВС ГрузРСР (1937–1938), НКВД СРСР (1941–1943) і НКДБ (1941, 1943–1945), 1-й заст. міністра внутр. справ СРСР (1953). Входив до найближчого оточення Л. П. Берії. Один з головних організаторів сталінських репресій.

Кобулов Богдан Захарович
Кобулов Богдан Захарович.jpg
Народився 1 березня 1904(1904-03-01)
Тбілісі, Російська імперія
Помер 23 грудня 1953(1953-12-23) (49 років)
Москва, СРСР
Поховання Нове Донське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність політик, дипломат, мучитель
Галузь Народний комісаріат внутрішніх справ
Володіє мовами російська
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-полковник
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна — 1937Орден Леніна — 1946Орден Леніна — 1949Орден Червоного Прапора  — 1940
Орден Червоного Прапора  — 1940Орден Червоного Прапора  — 1944Орден Червоного Прапора  — 1944Орден Червоного Прапора  — 1951
Орден Суворова I ступеня  — 1944Орден Кутузова I ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеня— 1944Орден Трудового Червоного Прапора — 1948
орден Трудового Червоного Прапора РСР Грузії

Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)

Позбавлений усіх нагород і звань 23.12.1953

Кандидат у члени ЦК ВКП (б) (XVIII–XIX з'їзди). Депутат ВР СРСР 2-го скликання.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в тифліській сім'ї вірменського кравця. У 1911–1921 роках навчався в тифліській гімназії. У 1921–1922 роках на службі в РСЧА. З 1921 року — член РКСМ-ВЛКСМ. З січня 1925 — член ВКП(б).

Робота в ГрузіїРедагувати

У 1922–1926 — співробітник Грузинської ЧК. З 1926 року — співробітник Закавказького ГПУ і ГПУ Грузинської РСР (з липня 1934 року — УГБ НКВД ЗРФСР і УНКВД Грузинської РСР). У 1931 році був помічений Л. П. Берією, і висунутий ним на роботу в Секретно-політичний відділ ГПУ Грузії. У 1935 році перебував у відрядженні в Персії. З лютого по листопад 1936 начальник ЕКО УГБ НКВД ЗРФСР і УНКВД Грузинської РСР, потім в УГБ НКВД Грузинської РСР. З грудня 1937 виконуючий обов'язки зам. наркома, з лютого по вересень 1938 заст. наркома внутрішніх справ Грузинської РСР. Керував чистками в Грузії, під час яких загинуло більшість колишніх її керівників, створив у республіці атмосферу загального страху.

Робота в МосквіРедагувати

15.9.1938 був викликаний Л. П. Берією до Москви і призначений нач. 4-го (секретно-політичного) відділу 1-го управління НКВС СРСР (з 29.9.1938 — 2-й відділ Головного управління державної безпеки), одночасно 17.12.1938 став заст. нач. ГУДБ. З 22.12.1938 по 04.09.1939 нач. слідчої частини НКВС СРСР. Найближчий і найбільш довірений співробітник Берії, один з головних організаторів політичного терору.

У ролі організатора «ліквідацій»Редагувати

Б. Кобулов — організатор (за дорученням Л. Берії, з санкції Сталіна) ліквідації повпреда СРСР в Китаї І. Т. Бовкуна-Луганця і його дружини (Цхалтубо, 1939 рік). У 1940 році входив до складу «трійки», що займалася винесенням смертних вироків полоненим польським жандармам, тюремникам, прикордонникам, офіцерам і ін. (Катинський розстріл).

C виділенням НКДБ зі складу НКВС у 1941 році — заступник наркома ГБ Меркулова, з об'єднанням наркоматів після початку війни — заступник наркома внутрішніх справ СРСР Берії. З повторним поділом НКВС у 1943 році — 1-й заступник наркома державної безпеки Меркулова (єдиний заступник, «керував всією розвідувальною і контррозвідувальною діяльністю і особисто доповідав матеріали Сталіну»).

У ролі організатора депортаційРедагувати

За операцію з виселення чеченців та інгушів в 1944 році нагороджений орденом Суворова I ступеня. З 13 квітня 1944 керував операцією по очищенню Кримської АРСР від «антирадянських елементів». Займався виселенням «німецьких ставлеників» в Кабардино-Балкарії. 15 липня 1944 нагороджений орденом Червоного Прапора за операцію з виселення з Криму кримських татар, болгар, греків і вірмен. Керував також виселенням турків, курдів, хемшин, за що нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня.

З 1946 року Начальник Головного управління радянським майном за кордоном (ГУСИМЗ).

Після смерті І. В. Сталіна 12 березня 1953 був призначений першим заступником міністра внутрішніх справ Союзу РСР Берія.

Арешт і смертьРедагувати

27 червня 1953 Кобулов був заарештований разом з Берією за звинуваченням у шпигунстві і змові з метою захоплення влади, і 23 грудня 1953 розстріляний. Тіло страченого Кобулова було піддано кремації, і прах похований на Донському кладовищі.

У 1955 році був розстріляний також його брат Амаяк, що працював на високих посадах в НКВД і користувався заступництвом Берії.

ПосиланняРедагувати