Відкрити головне меню

Кобу́лов Амая́к Заха́рович (19061955) — генерал-лейтенант НКВС СРСР. В. о. наркома внутрішніх справ УРСР (грудень 1938 — вересень 1939).

Кобулов Амаяк Захарович
Кобулов Амаяк Захарович.jpg
Народився 1906
Тифліс, Російська імперія
Помер 26 лютого 1955(1955-02-26)
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність дипломат, державний діяч, військовослужбовець
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання CCCP army Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант
Партія КПРС
Автограф Amayak Kobulov Signature 1939.png
Нагороди
Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Кутузова II ступеняОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Червоної ЗіркиМедаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)Заслужений працівник МВС

БіографіяРедагувати

Народився 1906 році в місті Тифлісі (Тбілісі) в родині кравця. Закінчив п'ять класів торговельної школи.

З 1921 — служив рядовим 237-ї етапної ділянки РСЧА.

У 1923–1927 — працював секретарем народного суду Ахалцихського району, касиром-рахів-ником Боржомського райвиконкому, бухгалтером-інструктором робітничого кооперативу, рахівником-статистиком скляного заводу у Боржомі, бухгалтером заводу у Тифлісі.

З вересня 1927 — в органах ГНУ Грузинської СРР. За 11 років роботи пройшов шлях від рахівника фінансового відділу до т.в.о. наркома внутрішніх справ Абхазької АСРР.

У грудні 1938 — призначений першим заступником наркома внутрішніх справ УРСР.

З 7 грудня 1938 — 2 вересня 1939 — виконував обов'язки Наркома внутрішніх справ УРСР.

У вересні 1939 — червні 1941 — радник повноважного представництва СРСР у Німеччині (резидент НКВС СРСР, псевдонім «Захар»).

У 1941–1945 — нарком держбезпеки і нарком внутрішніх справ Узбецької РСР. У наступні роки працював у Центральному апараті НКВС-МВС СРСР. Остання посада — заступник начальника Контрольної інспекції при МВС СРСР.

У червні 1953 — заарештований у зв'язку зі справою Лаврентія Берії.

У 1953 — засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у Москві. Не реабілітований.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати