Кобець Костянтин Іванович

Костянтин Іванович Кобець (16 липня 1939(19390716), Київ — 30 грудня 2012, Москва) — генерал армії, голова Державного комітету РРФСР з оборони і безпеки (1991), заступник міністра оборони РФ (1993—1997).

Кобець Костянтин Іванович
Народився 16 липня 1939(1939-07-16)
Київ, Українська РСР, СРСР
Помер 30 грудня 2012(2012-12-30) (73 роки)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність генерал
Alma mater Військова академія зв'язку імені С. М. Будьонного
Науковий ступінь доктор військових наук
Учасник Серпневий путч і Політична криза 1993 у Росії
Посада Міністр оборони Російської Федерації
Військове звання генерал армії
Партія КПРС
Нагороди
орден «За військові заслуги» орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» Орден «За особисту мужність» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За зміцнення бойової співдружності» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» медаль «60 років Збройних Сил СРСР» медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» медаль «За бездоганну службу» ІI ступеня медаль «За бездоганну службу» III ступеня орден «Сонце Свободи» Order of red banner afg rib.PNG медаль «За бездоганну службу»

Біографічні відомостіРедагувати

Костянтин Кобець народився 16 липня 1939 року в Києві.

Закінчив Київське військове училище зв'язку в 1959 році, Військову академію зв'язку в 1967 році, Військову академію Генерального штабу Збройних сил СРСР у 1978 році.

На військовій службі з 1956 року. У 1959—1974 роках Костянтин Кобець служив командиром взводу, заступником командира роти, командиром батальйону зв'язку, начальником штабу і командиром полку зв'язку.

З 1974 року — начальник військ зв'язку армії. У 1982—1986 роках служив начальником військ зв'язку Далекосхідного військового округу.

У 1986 році Костянтин Кобець став першим заступником начальника військ зв'язку Збройних сил СРСР.

У 1990 обраний народним депутатом РРФСР.

З 1987 року по 1991 рік був начальником зв'язку Збройних сил СРСР — заступником начальника Генерального штабу.

У 1991 році Костянтин Кобець став головою Державного комітету УРСР з оборони і безпеки.

У вересні 1992 року став головним військовим інспектором Збройних сил РФ.

З червня 1993 року по травень 1997 року Кобець обіймав посаду військового інспектора РФ — заступника міністра оборони.

Військово-політична діяльністьРедагувати

Оборонне відомство з'явилося в структурі влади РРФСР відповідно до закону «Про республіканські міністерства і державні комітети РРФСР» від 14 липня 1990 року. Відомство називалося Державний комітет РРФСР з громадської безпеки та взаємодії з Міністерством оборони СРСР і КДБ СРСР.

Після співучасті радянських військ в спробі перевороту в Вільнюсі 13 січня 1991 Голова Верховної Ради РРФСР Борис Єльцин заявив, хоча і в питальній формі, що Росії може доведеться створювати власну армію (або національну гвардію). 31 січня 1991 Державний комітет РРФСР з громадської безпеки та взаємодії з Міністерством оборони СРСР і КДБ СРСР був перетворений в Держкомітет РРФСР з оборони і безпеки, його очолив Костянтин Кобець. 5 травня 1991 цей Держкомітет був розділений на Держкомітет РРФСР у справах оборони і КДБ СРСР. При формуванні нового Уряду 30 липня 1991 Державний комітет РРФСР у справах оборони перейменований в Державний комітет РРФСР з оборонних питань.

Посада Міністра оборони вперше була введена в РРФСР 20 серпня 1991 тимчасово до відновлення в повному обсязі діяльності конституційних органів державної влади і управління. Міністром оборони РРФСР в той же день призначено генерал-полковник Костянтин Іванович Кобець, оскільки він став найбільш високопоставленим воєначальником, котрий з першого дня подій серпневого путчу стояв на боці Бориса Єльцина. 24 серпня 1991 йому присвоєно військове звання генерал армії. Вже 9 вересня 1991 посада Міністра оборони РРФСР була скасована.

10 вересня 1991 призначений Державним радником РРФСР з оборони і членом державної Ради РРФСР. З вересня по грудень 1991 року одночасно Голова Комітету з підготовки та проведення воєнної реформи при Державній Раді СРСР. 25 березня 1992 звільнений з посади Державного радника і направлений в розпорядження Головнокомандувача ОЗС СНД маршала авіації Євгена Шапошникова.

4 квітня 1992 розпорядженням Президента Росії № 158-рп створена Державна комісія зі створення Міністерства оборони, армії і флоту Росії. Головою комісії призначений радник Президента Дмитро Волкогонов, заступниками — Павло Грачов, А. А. Кокошин, К. І. Кобець і Ю. В. Скоков.

З вересня 1992 — Головний військовий інспектор Збройних Сил Російської Федерації; одночасно з червня 1993 заступник, а з січня 1995 статс-секретар — заступник Міністра оборони Російської Федерації.

У травні 1997 генерал армії Кобець був знятий з посади, звільнений зі Збройних Сил та заарештований за звинуваченням в отриманні хабаря і незаконному зберіганні зброї. Перед арештом генерала часто називали одним з найімовірніших кандидатів на посаду Міністра оборони РФ. З іншого боку, його ім'я постійно було в центрі різних корупційних скандалів. Комуністи і націоналісти його сильно не любили за прихильність курсу президента Єльцина: у серпні 1991 року Кобець керував обороною «Білого дому», а в жовтні 1993 року, навпаки, придушував «заворушення в Москві». У 1998 Кобець визнав свою провину і був звільнений з-під варти під підписку про невиїзд. У 2000 його справу припинено за амністією, після чого Кобець заявив про недійсність зробленого ним раніше визнання своєї провини.

Костянтин Кобець — генерал армії (1991), був нагороджений орденами Червоної Зірки та Червоного Прапора, «За службу Батьківщині в ЗС СРСР» III ступеня, Жовтневої революції, «За особисту мужність», «За військові заслуги», численними медалями.

30 грудня 2012 Костянтин Кобець помер у Москві, похований на Троєкурівському цвинтарі.

ДжерелаРедагувати