Відкрити головне меню

Клінцевич Франц Адамович

російський політик

Франц Адамович Клінцевіч (біл. Франц Адамавіч Клінцэвіч; нар. 15 червня 1957 року; Ошмяни, Гродненська область, Білоруська РСР) — російський політик, член Ради Федерації — представник від адміністрації Смоленської області з 29 вересня 2015 року, перший заступник голови комітету з оборони та безпеки Ради Федерації Федерального Збору Російської Федерації (30 вересня 2015 р. — 13 лютого 2018 р.)

Клінцевич Франц Адамович
біл. Франц Адамавіч Клінцэвіч
Frants Klintsevich, 2016.jpg
Народився 15 червня 1957(1957-06-15) (62 роки)
Krajvancy[d], Ошмянський район, Молодечненська область, Білоруська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Росія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність політик
Галузь політик і громадський діяч
Alma mater Sverdlovsk Military-Political Tank Artillery High School[d] (1980), Військово-політична академія імені Леніна[d] (1991) і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (2004)
Науковий ступінь кандидат психологічних наук
Володіє мовами російська
Учасник Війна в Афганістані 1979—1989
Членство Рада Федерації
Посада депутат Державної Думи РФ[d] і член Ради Федерації[d]
Військове звання полковник
Партія КПРС і Єдина Росія
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Олександра Невського орден Пошани орден Дружби (Російська Федерація) орден Червоної Зірки Орден Пошани Ord star afg rib.PNG Медаль «В пам'ять 10-річчя виведення радянських військ з Афганістану»
Russian Federation Presidential Certificate of Honour

Депутат Державної думи Російської Федерації III, IV, V і VI скликань. Кандидат психологічних наук.

БіографіяРедагувати

Франц Адамович Клінцевич народився 15 червня 1957 року в селі Крейванци, Ошмяни (Гродненська область, Білоруська ССР).

З 15 грудня 1974 по 24 січня 1975 року працював учителем освіти, праці та фізичної культури в Крейванцевській сільській восьмирічній школі.

У 1975—1997 роках знаходився на дійсній військовій службі в рядах Воєнних Сил, полковник запасу.

В 1975 році призначений на службу в армійські сили СССР і направляється в розвідувальний батальйон гарнізону військового містечка Печі міста Борисова. У 1976 році направляється в Свердловське вище військово-політичне танко-артилерійське училище, яке закінчив в 1980 році.

В 1986 році закінчив 10-місячні курси офіцерів-політиків у закордонних мовах Міністерства оборони СССР (дарі).

У 1986—1988 роках служив у 345-му окремому парашутно-десантному полку 40-ї армії, брав участь у бойових діях в Афганській війні в якості «старшого інструктора політвідділу по спеціальній пропаганді»[1].

З 1990 року — заступник голови Російського Союзу ветеранів Афганістану.

В 1991 році закінчив Військово-політичну академію ім. В. І. Леніна.

З 1992 року — в Москві. Спочатку був провідним спеціалістом державної комісії з соціального захисту військовослужбовців, потім — старшим офіцером управління командуючого повітряно-десантними військами.

В 1993 році брав участь у подіях під час політичної кризи 1993 у Росії.

З 1995 року — голова правління Російського Союзу ветеранів Афганістану.

В 1995 році був обраний членом Ради Всеросійської громадської організації «Реформи — новий курс».

До 1997 року перебував на військовій службі в рядах Збройних сил Російської Федерації. У 2004 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації.

З 1999 по 2015 роки — депутат Державної думи Федеральних Зборів Російської Федерації. Був заступником керівника думської фракції «Єдина Росія».

З 29 вересня 2015 року — член Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації — представник від адміністрації Смоленської області.

У 2015 році Франц Клінцевич був внесений у базу сайту "Миротворець" за посібництво окупантам та терористам в Україні[2]. За інформацією центру, Клінцевич брав участь у плануванні захоплення РФ Криму.

НагородиРедагувати

  • Орден Олександра Невського (31 липня 2012 року) — за великий внесок у розвиток російського парламентаризму і активну участь у законотворчій діяльності.
  • Орден Пошани (15 червня 1999) — за плідну роботу з патріотичного виховання молоді та соціальний захист інвалідів та сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання службового обов'язку[4].
  • Орден Дружби (23 липня 2003) — за заслуги в зміцненні російської державності, активну участь в організації та проведенні референдуму в Чеченській Республіці.
  • Почесна грамота Президента Російської Федерації (9 січня 2010 року) — за заслуги в законотворчій діяльності та розвитку російського парламентаризму[5].
  • Подяка Президента Російської Федерації (11 липня 1996) — за активну участь в організації та проведенні виборчої кампанії Президента Російської Федерації в 1996 році[6].
  • Орден Пошани (Білорусь, 2 грудня 1999 роки) — за великий особистий внесок у розвиток і зміцнення взаємодії рухів ветеранів війни в Афганістані Білорусії, Росії та України, плідну військово-патріотичну роботу[7].
  • Орден «Зірка» III ступеня (Афганістан, 1987 рік).
  • Медаль «В пам'ять 10-річчя виведення радянських військ з Афганістану» (Білорусь, 5 лютого 2005 року) — за великий особистий внесок у розвиток і зміцнення взаємодії рухів ветеранів війни в Афганістані Республіки Білорусь і держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав, країн Балтії[8].

ПриміткиРедагувати

  1. Клинцевич: «Я – мастер компромисса» <meta name='yandex-verification' content='73108a35b2488ce7' />ТЕМА НОМЕРА. www.gazetanv.ru. Процитовано 2018-11-07. 
  2. Клинцевич Франц Адамович. Myrotvorets.center (ru-RU). Процитовано 2019-02-08. 
  3. Клинцевич Франц Адамович биография и пресс-портрет.. whoiswho.dp.ru. Процитовано 2018-11-07. 
  4. УКАЗ Президента РФ от 15.06.1999 N 762 "О НАГРАЖДЕНИИ ГОСУДАРСТВЕННЫМИ НАГРАДАМИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ". 2014-01-08. Процитовано 2018-11-07. 
  5. УКАЗ Президента РФ от 23.07.2003 N 825 "О НАГРАЖДЕНИИ ГОСУДАРСТВЕННЫМИ НАГРАДАМИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ". 2014-01-08. Процитовано 2018-11-07. 
  6. РАСПОРЯЖЕНИЕ Президента РФ от 11.07.1996 N 360-рп "О ПООЩРЕНИИ ДОВЕРЕННЫХ ЛИЦ И АКТИВНЫХ УЧАСТНИКОВ ОРГАНИЗАЦИИ И ПРОВЕДЕНИЯ ВЫБОРНОЙ КАМПАНИИ ПРЕЗИДЕНТА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ В 1996 ГОДУ". 2014-01-08. Процитовано 2018-11-07. 
  7. О награждении С.Н.Говорушкина, Ф.А.Клинцевича, С.В.Червонопиского орденом Почета. pravo.kulichki.com. Процитовано 2018-11-07. 
  8. О награждении медалью В память 10-летия вывода советских войск из Афганистана. pravo.levonevsky.org (ru). Процитовано 2018-11-07.