Клушин Олександр Афанасійович

народник, ветеренар

Клушин Олександр Афанасійович (30 серпня 1852, Брест-Литовський  — 25 серпня 1904, Царське село) — революціонер-народник, ветеринар. Був учасником «гуртка Ореста Габеля», один із фігурантів «справи Кавського».

Клушин Олександр Афанасійович
рос. Клушин Александр Афанасьевич
Klushin Aleksandr 1870s.jpg
Народився 30 серпня (11 вересня) 1852
Брест-Литовськ, Брестський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 25 серпня (7 вересня) 1904 (51 рік)
Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Поховання Казанське кладовище (Пушкін)d
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність революціонер, лікар ветеринарної медицини
Alma mater Імператорська медико-хірургічна академіяd (1879)
Партія Народництво
Рід Клушиниd

БіографіяРедагувати

Олександр Клушин походив з дворянського роду Клушиних. Народився 30 серпня 1852 року у Брест-Литовському. Навчався на ветеринарному відділенні Імператорської медико-хірургічної академії, де познайомився з Дмитром Маміним[1]. Входив до народницького гуртка Ореста Габеля, члени якого готували втечу Сергія Ковалика та Порфирія Войнаральського з Будинку попереднього ув'язнення. 15 серпня 1876 він разом з Надією Бантле та Августиною Сінькевич очистили квартиру нещодавно заарештованої Євгенії Бартошевич від компрометуючих матеріалів. У той же день Клушина було обшукано, а через два дні заарештовано. 25 вересня він був посаджений до Петропавлівської фортеці. Притягувався до дізнання по справі Ореста Габеля за звинуваченням в організації зносин з ув'язненими Будинку попереднього ув'язнення для їх звільнення. Справа Клушина була закінчена в адміністративному порядку за найвищим велінням від 2 жовтня 1877. Був відпущений на волю 1 листопада того ж року, з встановленням за ним гласного нагляду поліції[2][3].

16 квітня 1878 Клушин разом зі студентом-медиком Олександром Тукмачовим втрутився у розпорядження пристава першої ділянки Петербурзької частини і тим самим завдав образу дією. Ця справа повинна була розглядатися в окружному суді. У січні наступного року підозрювався у пропаганді серед робітників палітурної майстерні. Ця майстерня була організована студентом Морозовим і в ній збиралися студенти та спілкувалися з робітниками. Також представники цього гуртка збиралися у якогось Левитського у селі Ємільянівці[ru]. Можливо, у зв'язку з діяльністю цього гуртка, Клушина було ув'язнено[4][5].

У липні того ж року, разом з Іваном Кавським та кількома іншими народниками, організував підпільну літографію. Планувалося на ній друкувати прокламацію «Братці-товариші», яку написав Кавський для пропаганди робітників. Літографський верстат знаходився у Кавського, який мешкав на квартирі палітурника Штейна. Останній був одним з ініціаторів купівлі верстату. Водночас Штейн був агентом «охранки» і написав донос на спільників. Обшук на квартирі Штейна відбувся 16 вересня, тоді ж Клушина було заарештовано, а 21 вересня він був притягнутий до дізнання. Утримувався під вартою з 17 вересня до 24 жовтня 1879 року. Справа Клушина була закрита в адміністративному порядку із забороною перебувати у столицях за високим повелінням від 30 квітня 1880 року[6][7][8].

У 1879 році закінчив Імператорську медико-хірургічну академію зі званням ветеринара. Працював земським ветеринарним лікарем в Устюженському повіті Новгородської губернії у 1881 році[9]. Пізніше працював та мешкав у Царському селі, завідував місцевою мікроскопічною лабораторією. У 1897 році отримав цивільний чин надвірного радника. Наступного року став ветеринарним лікарем Санкт-Петербурзького губернського земства[10][1].

Помер 25 квітня 1904 року, після смерті його родині міська управа Санкт-Петербурга призначила одноразову допомогу[11]. Похований на Казанському кладовищі Царського села[12]. Через два місяці після смерті Клушина, про нього згадував, у листі, його товариш Дмитро Мамін-Сибіряк:

Завтра іменини, і сумно думати, що не буде Миколи Костянтиновича та Олександра Афанасійовича. Давно вже немає Олександри Аркадійовни…[13]

РодинаРедагувати

Був одружений на Ользі Олександрівні Клушиній, яка працювала лікарем у Маріїнській Царськосільській жіночій гімназії. Подружжя мало двох дітей:

  • Лідія (1882 — після 1904) — випускниця Вищих Бестужевських курсів.
  • Олександр (11 травня 1886 — після 1917) — навчався в Імператорській Миколаївський Царськосільській гімназії. Брав участь у виданні гімназичного журналу «Горизонт», де публікував свої перші вірші Микола Гумільов[1].

Також у Царському селі жила сестра Клушина — Софія Афанасіївна[1].

Науковий доробокРедагувати

  • Заболеваемость и смертность домашних животных С.-Петербургской губернии в 1887 году: (ветеринарно.-стат. очерк): по отчетам зем. ветеринарных врачей. (1888)[14]
  • Ветеринарно-санитарный осмотр привозного мяса. (1898)
  • Городские бойни и привозное мясо. (1903)[15]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати