Клещов Олексій Юхимович

радянський політик

Олексі́й Юхи́мович Клещов (нар. 12 (25) лютого 1905(19050225) — 13 грудня 1968) — Герой Радянського Союзу, секретар Пінського підпільного обкому КП(б)Б, командир Пінського партизанського з'єднання, генерал-майор. Учасник партизанського руху в Білорусі. Нагороджений трьома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня й багатьма медалями[2].

Олексій Юхимович Клещов
Могила Героя Советского Союза Алексея Клещёва.JPG
Прапор
Перший секретар Кокчетавського обкому КП Казахської РСР
липень 1955 — грудень 1960 року
Попередник: Михайло Рогінець
Наступник: Семен Новіков
Прапор
Голова Ради міністрів Білоруської РСР
березень 1948 — червень 1953 року
Попередник: Пантелеймон Пономаренко
Наступник: Кирило Мазуров
Прапор
Перший секретар Полоцького обкому КП (б) БРСР
1946 — березень 1948 року
Попередник: Яким Жилянін
Наступник: Іван Ганенко
Прапор
Перший секретар Пінського обкому КП(б) БРСР
1944 — 1946
Попередник: Авксентій Мінченко
Наступник: Петро Тетюшев
 
Народження: 12 (25) лютого 1905
Mikhnavichyd, Калинковицький район, Білорусь
Смерть: 13 грудня 1968(1968-12-13)[1] (63 роки)
Москва, СРСР[1]
Поховання:
Країна: СРСР
Партія: КПРС
 
Військова служба
Роки служби: 19271929, 19411944
Приналежність: РСЧА
Рід військ: Партизанський рух
Звання: Генерал-майор
Командував: Пінське партизанське з'єднання
Битви: Німецько-радянська війна
Нагороди:
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня медаль «За трудову доблесть» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

БіографіяРедагувати

Олексій Клещов народився 25 лютого 1905 у селі Міхновичі Мінської губернії у селянській родині. За національністю — білорус. З 1928 року Клещов член ВКП(б), а потім і КПРС. У 1924-27 роках працював на посаді голови сільради.

У 1927-29 роках Клещов служив у Червоній Армії. У 1930-39 роках займав посаду директора Шкловської, Дріссенської та Меховської МТС у Білоруській РСР. З вересня 1939 року очолив земельний відділ Пінської області Білорусі.

З липня 1941 року Клещов — учасник Другої Світової війни. Був у складі Пінського обласного підпільного партійного центру, створював підпільні партійні ланки на окупованій території, проводив організаторську роботу з опору німецьким загарбникам.

З вересня 1942 року Клещов — уповноважений ЦК КП(б) Білорусі у Пінській області, а з 1943 року — секретар Пінського підпільного обкому партії.

Постановою Ради народних комісарів СРСР від 16 вересня 1943 року № 1000 Олексію Клещову надано військове звання «генерал-майор»[2].

З 27 квітня до 10 жовтня 1943 року Клещов на посаді командира Пінського партизанського з'єднання, яке вело активні бойові дії проти німецьких частин. Партизани з'єднання завдавали ударів по німецьких гарнізонах, проводили диверсії на німецьких комунікаціях, знищували німецьку техніку.

За вміле керівництво партизанським з'єднанням та проявлені при цьому мужність та героїзм указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 січня 1944 року генерал-майору Клещову Олексію Юхимовичу надано звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 2211)[2][3].

З 1944 року Клещов на посаді першого секретаря Пінського, а у 1946-48 роках і Полоцького обкомів КП Білорусі. У 1948—53 роках займав пост голова Ради міністрів Білоруської РСР[4]. У 1955-60 роках — перший секретар Кокчетавського обкому КП Казахстану.

Клещов обирався депутатом Верховної Ради СРСР 2-го, 3-го і 5-го скликань. На 20-му з'їзді КП(б) Білорусі він обирався членом ЦК і був членом Бюро ЦК КП(б) Білорусі у 1948-53 роках. З 1961 року Клещов вийшов на пенсію.

Після виходу на пенсію жив у Москві. Помер 13 грудня 1968 року. Був похований у Москві на Новодівочому цвинтарі на ділянці 7[2].

Пам'ятьРедагувати

  • На честь Клещова названо Пінський гідромеліоративний технікум[2]
  • Вулиця в Полоцьку названа на честь Клещова[2]
  • На будівлі Райсільгосптехніки у місті Шклові, де він працював, установлена меморіальна дошка[2]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Клещёв Алексей Ефимович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б в г д е ж Клещов Олексій Юхимович (російською). Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 14 серпня 2012. 
  3. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза белорусским партизанам» от 1 января 1944 года [Архівовано 6 Грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 6 января (№ 1 (261)). — С. 1
  4. Главы держав. // Білорусь. Архів оригіналу за 23 серпня 2012. Процитовано 14 серпня 2012. 

ПосиланняРедагувати